Курорт "Свидовець": що відбувається зараз?

Навесні цього року петиція з проханням зберегти дику природу Свидовця – одного з найкрасивіших місць Карпат – швидко набрала необхідні 25 тисяч підписів. Текст петиції містив два прохання – взяти Свидовець під охорону і не допустити будівництва курортів-монстрів, що їх планують Коломойський та його люди.

Як змінилася ситуація за останні 5 місяців?

Природна цінність Свидовця беззаперечна. Лише одних червонокнижних видів науковці нарахували там більше сотні. Однак лише невелика частина гірського масиву має заповідний статус. Решта – під загрозою. Ідеться не лише про курорт-монстр, але й про джипінг та масштабні суцільні рубки.

Паралельно з петицією громадські організації з руху Free Svydovets розробили та офіційно подали владі документи, необхідні для створення на Свидовці заказника загальнодержавного значення під назвою "Вільний Свидовець".

Заказник – це не природний заповідник. Там не заборонено ходити пішки, проводити вибіркові рубки або вести традиційне господарство. Але що точно заборонено – це будувати курорти-монстри, їздити джипами чи суцільно рубати ліси.

Однак заказник і досі не створений. Бо з його створенням мають погодитися як ДП "Ліси України", так і місцеві сільради. Цілком очікувано, що усі вони від заказника відмовилися, наводячи при цьому абсурдні аргументи на кшталт "у заказнику людям ходити буде не можна, буде гуцульська резервація".

Виникає очевидне питання до якості українського законодавства. Свидовець – це природна спадщина як мінімум національного масштабу, яка формувалася тисячоліттями. Цю спадщину можна втратити буквально за роки – і вже ніколи не відновити.

Чому ж долю Свидовця за законом вирішують лише місцеві чиновники, які навряд чи незалежні у своїх рішеннях? Чому державне підприємство "Ліси України" йде всупереч державній стратегії, яка декларує намір України збільшувати площу заповідних територій?

Є питання і до Міністерства захисту довкілля. Цей орган зобов’язаний отримувати погодження на заказник "Вільний Свидовець". Чиновники отримали очікувані відмови від сільрад та лісівників. І теперь розводять руками. Мовляв, нічого не поробиш. При цьому Міндовкілля має вплив як мінімум на ДП "Ліси України". А ще є частина комунальних земель Свидовця, які можна взяти під охорону взагалі без згоди місцевої сільради. Законодавство це дозволяє. Але, здається, Міндовкілля та іншим державним органам не вистачає на це політичної волі. Центральна влада про проблему Свидовця взагалі воліє публічно не говорити.

З приємного – будувати курорт ще не почали, і навіть усі документи та процедури не пройдені. Але забудовник дуже старається.

Наприклад, детальний план Свидовця, затверджений районними адміністраціями у 2017, зараз оскаржується рухом Free Svydovets у Верховному Суді. Але виглядає, що забудовник вирішив не чекати судових рішень і почав робити нову містобудівну документацію.

Нещодавно Ясінянська сільрада ініціювала комплексний план території, де, найбільш імовірно, передбачать і курорт-монстр. Це дозволить розробити нові документи замість тих, які оскаржуються в судах.

Ще більш гарячою стала й інформаційна кампанія проти активістів-захисників Свидовця. Навесні та влітку 2023 року різноманітні ЗМІ публікували замовні статті, інколи майже ідентичні, у яких звинувачували екоактивістів в усіх можливих гріхах. Як вам, наприклад, таке: "активістам платить французький курорт Куршевель, тому що переживає, що курорт Свидовець буде їх конкурентом"?

Інша гучна новина – це тендер Ясінянської сільради на майже 600 мільйонів для будівництва дороги в селі Чорна Тиса. Багато хто почав критикувати таке рішення, мовляв "за державні гроші планують будувати дорогу на приватний курорт". Якщо курорт дійсно почнуть будувати – то це дійсно буде дорога на курорт.

Але зараз курорту нема, а є село Чорна Тиса, дорога до якого жахлива. Важко сперечатися з тим, що місцеві жителі не заслуговують щоденно ламати свої автівки у величезних ямах. Чи доцільна ця дорога під час війни – питання інше, більш глобальне.

Як би там не було, Свидовець вже давно перетворився на історію всеукраїнського масштабу. Тисячі людей публічно закликали взяти його під охорону держави. Але держава встромила голову у пісок. Мабуть, чекає, коли активісти займуться іншими питаннями – і можна буде по-тихому донищити унікальну природу Свидовця.

Єгор Гриник, біолог, Українська природоохоронна група, спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.