Онлайн vs. офлайн? Як змінюються підходи до благодійності та що імпонує українцям
Онлайн, офлайн чи все одразу? Пандемія породила нові реалії. Виявилося, що цілком можливо і навчатися онлайн та офлайн, так само працювати, робити покупки, знайомитися з людьми та розважатися.
Благодійність не стала винятком. Дослідження Zagoriy Foundation показало, що однаково популярними серед українців є як допомога через інтернет, так і передача грошей особисто у руки.
Онлайн-доброчинність імпонує молоді, а старше покоління готове допомагати тим, кого бачить на власні очі. Хоча в умовах пандемії перераховувати кошти на картки стали частіше, через фонди це робили лише 8% благодійників, віддаючи перевагу допомагати "напряму".
Коронакриза не зробила людей менш щедрими. Навпаки – пандемія стала таким собі тригером – посилила бажання підтримувати тих, хто цього потребує. Цього року, за даними Zagoriy Foundation, кількість благодійників зросла на 7%, а середня сума пожертв – удвічі.
А ми у 2021-му експериментували із методами залучення благодійників.
Цьогоріч наша організація запровадила новий для України формат – "прямий діалог" або face-to-face (f2f). І от що ми помітили – попри розвиток онлайну, українці продовжують допомагати офлайн.
 |
| Фото: evphoto48.yandex.ru/Depositphotos |
Я б провів аналогію з інтернет-покупками. Опитування дослідницької компанії Gradus Research свідчать – 57% наших громадян у рівній мірі купують як онлайн, так і офлайн. Ми бачимо щось в крамниці, а потім купуємо те саме в інтернеті. Або замовляємо онлайн – тестуємо, міряємо, мацаємо вживу, а вже потім оплачуємо.
Виявилося, що цей же принцип працює і з благодійністю. Спершу потенційні доброчинці знайомляться з бенефіціаром офлайн, тобто вживу, а вже потім – жертвують в онлайні.
Але все по порядку.
Як працює face-to-face?
Метод face-to-face ми почали тестувати у серпні. Пілотний проєкт запустили в Києві, бо у столиці і людей більше, і локацій.
Інформаційних представників певної організації називають "фейсери", вони особисто спілкуються із потенційними благодійниками, "виходять у люди", презентуючи свій фонд.
Зупиняють перехожих посмішкою, привітальним жестом та фразою: "Хвилинку вашого часу? Ваша участь важлива!"А далі, якщо людина готова до діалогу, просто розповідають про діяльність фондів, проблеми, які вони вирішують та пропонують долучатися до щомісячної підтримки відповідних організацій.
Фейсери не просять давати гроші просто тут і зараз. Бо у нашому суспільстві достатньо негативного досвіду, маю на увазі шахрайство зі скриньками для пожертв. Наші "агенти" не приймають готівку і товари. Натомість пропонують підписатися на допомогу через сайт, щоб робити щомісячні внески.
Чому українці обирають такий формат і наскільки він дієвий?
Ми на власному досвіді разом із нашими фейсерами переконалися – навіть в період тотальної діджиталізації офлайн-спілкування дає результати.
Лише за 3 місяці наші представники провели більше ніж 8000 діалогів у Києві. На сьогодні залучені понад 150 благодійників, які допомагають нашим дітям на регулярній основі.
Тобто ми можемо оплатити більше консультацій психологів, логопедів, корекційних педагогів для сімей, котрі потребують підтримки.
Українці новому формату довіряють з кількох причин:
- можливість познайомитися із фондом особисто – не через соцмережі, рекламу та інтернет-сторінки;
- швидка відповідь на запитання. Так можна розвіяти сумніви та одразу дізнатись, як саме ми допомагаємо дітям у наших програмах;
- українці часто сумніваються у репутації благодійних організацій і їх можна зрозуміти. Тому кожен може просканувати QR- код на бейджі фейсера і переконатися, що перед ним не шахрай.
Досвід інших країн
Насправді те, що ми вперше випробовуємо в Україні - буденність для всього світу ще з кінця 80-х років минулого століття.
Першою організацією, яка почала використовувати face-to-face ("Прямий діалог") була СОС Дитячі Містечка Іспанія у 1987 році. У 1993 році face-to-face підхопили у Greenpeace в Австрії. А за кілька років Greenpeace почала використовувати цей канал благодійництва в Австралії, Швейцарії, Чехії та Великій Британії.
Наприклад, СОС Дитячі Містечка Польща розпочали тестувати f2f ще у 2011-му. Наразі проєкт охоплює всю Польщу, інформаційні представники працюють у великих містах і містечках.
У 2021 році СОС Дитячі Містечка використовують face-to-face канал у понад 60 країнах світу. Щорічно завдяки такій взаємодії – залучають близько 350 тис. благодійників, які допомагають на щомісячній основі.
Що впливає на успішність діалогів?
Один із головних факторів успіху – локація. З неї, по суті, все і починається. Ми вели перемови із низкою київських ТРЦ, але не усі пристали на пропозицію. Хтось взяв паузу подумати, хтось відповів, що не готовий, а хтось зізнався – співпрацює винятково із певною благодійною організацією.
Фейсер повинен мати простір для взаємодії із людьми, але при цьому не заважати. Тому фейсери ніколи не стоять між рядами товарів чи у прикасовій зоні. Бо людина, яка обирає товар або платить за покупки, не може водночас уважно слухати – скільком дітям і як саме ми допомагаємо.
Важливий і час. Звичайно, спілкування краще, якщо людина має кілька вільних хвилин. Хоча маємо історії, коли навіть ті, хто біжать у справах – зупиняються, переймаються темою і долучаються до допомоги.
Комунікаційні навички фейсера теж грають роль. Вміння зацікавити, аби люди на кілька хвилин відволіклися від справ і дізналися про нашу організацію більше. Плюс такт і готовність до відмов.
Фейсерами працюють і молоді люди, і літні. Причому ефективність роботи – від віку не залежить. Є цікавий приклад із СОС Дитячі Містечка Хорватія, де найкращим фейсером тривалий час була Ана Шебетич (Ana Šebetić).
Цього жовтня вона офіційно вийшла на пенсію. Ана працювала фейсером 5 років, залучивши загалом 3372 нових благодійників. І це неймовірний показник: у середньому – 56 нових благодійників щомісяця! Її результати були серед кращих не лише в Хорватії, а й на рівні всієї міжнародної Федерації СОС Дитячі Містечка.
Підсумовуючи скажу: маємо величезне поле для ефективної роботи.
Я завжди наголошую на тому, наскільки для нас важлива саме регулярна благодійність – адже тоді ми можемо розрахувати, яку кількість сімей із дітьми здатні підтримати. Допомога це тривалий і комплексний процес. І за допомогою нових форматів – зможемо доносити цінність саме регулярної благодійності.
В Україні до "Прямого діалогу" тільки починають звикати. Ми вже зрушили цю гору з місця. Сподіваюсь, що наш приклад – надихне й інших.
Сергій Лукашов, національний директор МБО "БФ "СОС Дитячі Містечка Україна", спеціально для УП.Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
Вас також може зацікавити:
7 благодійних ініціатив, у яких варто взяти участь до Дня Святого Миколая
Довіряйте тим, кого можна перевірити: як не наткнутися на шахраїв у благодійній сфері
Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.