Більше тисячі історій героїв. Як працює львівський Офіс підтримки родин військових
Мене звуть Анна. Я дружина воїна ЗСУ. Після жахливих новин з Бучі мій 50-ти річний чоловік зібрав речі і зголосився добровольцем на схід. Тепер я точно знаю, яким буває страх – більше ніколи не побачити рідну людину через війну, і саме тому очолюю Офіс підтримки родин військовослужбовців на Львівщині.
Спершу ідею створення такого Офісу підтримали мої колеги та друзі – Ольга Цап, Ярослав Жукровський, Олег Радик, Галина Бордун, Уляна Сурмай, Властимира Шкрибало, а тоді у Львівській обласній військовій адміністрації сказали: "Це важливо. Зробите?".
Без стратегічних сесій, довгих нарад та спеціального фінансування – ми просто почали діяти. І вже за тиждень в приміщенні Гуманітарного штабу у Львові на вул. Коперника, 17 відбулись перші консультації. Відтоді допомогу в Офісі підтримки отримали понад 1500 Захисників, Захисниць та їхніх родин з усієї країни. Запропонована нашою командою модель виявилась дієвою, але про це згодом.
"Мамо, я живий"
Одного дня в Офіс підтримки звернулася вкрай розгублена жінка – син "на нулі" і вже десять днів з ним немає зв‘язку. "Що робити, куди бігти?" – вона просто розплакалась… Наш консультант Павло – теж військовий ЗСУ. З’ясував – хлопці на завданні, всі цілі.
За деякий час жінка зателефонувала нам зі словами щирої вдячності: "Син знайшовся, він дзвонив, сказав "Мамо, я живий". Ми щасливі, що одна з наших місій – налагодження комунікації родин з військовими підрозділами. Для цього в Офісі підтримки щодня чергує військовий.
" – Мій син у полоні!
– Вітаємо!"
Ми ніколи не бачились наживо, але вже кілька місяців поспіль Офіс підтримки на зв‘язку з мамою воїна з Рівненщини, яка ще влітку отримала сповіщення, що її син у списках зниклих безвісти. Жінка була у такому розпачі, що збиралася на пошуки свого сина їхати на передову.
Що в силах Офісу підтримки? Консультанти надали психологічну підтримку, базу корисних контактів, допомогли підготувати необхідні юридичні звернення. Ми на постійному зв‘язку. І ось нещодавно надійшла звістка, що хлопець може перебувати у полоні. У страшному сні я не змогла б уявити, що колись буду радісно вітати чиюсь маму із такою гіркою звісткою.
На жаль, понад 30% звернень в Офіс підтримки надходять від родин зниклих безвісти, полонених та загиблих. Але за найменшої надії ми налаштовуємо людей вірити у диво.
Так, влітку до нас звернулися сім‘ї жінок військових медиків. Після трагічних подій в Маріуполі жінки просто зникли. Три місяці не було жодної офіційної інформації. Їхні родини як ВПО переїхали до Львова, і так потрапили до нас. Ми підняли на гора усіх – військових, урядовців, народних депутатів.
Як результат, Офіс підтримки дотичний не лише до відновлення комунікації з понад 30-ма такими сім’ями з відповідними військовими підрозділами, але й до встановлення, що жінки – військові медики – в полоні. Це про те саме диво, бо дівчата потрапили у програму обміну, і вже зараз проходять реабілітацію вдома.
"Нема тіла – нема діла"
Літня жінка впала у справжній ступор, коли, звернувшись до одного з місцевих чиновників по допомогу, бо син, ймовірно загинув, але тіла нема, почула у відповідь: "Нема тіла – нема діла". Згодом хтось з сусідів підказав телефон Офісу підтримки. І з цією мамою ми теж на зв‘язку увесь час. На жаль, найгірше справдилось – нещодавно військового поховали з пошаною у рідному селі…Героям Слава!
Як це не прикро, але в Офіс підтримки надходить чимало звернень про зухвале ставлення до наших захисників, захисниць та їхніх рідних. Чи то вдову Героя водій виганяє з маршрутки, бо він "його туди не посилав", чи то компанія, яка розважалась у лазні в час комендантської години, вдирається серед ночі до будинку воїна, який зараз захищає Україну. Дружина і маленька донька досі не можуть оговтатись. І тут величезний respect нашим адвокатам, які допомагають людям у всіх життєвих ситуаціях.
"Ми прийдемо до вас ще!" – донька загиблого героя
У липні 2022 року в Офіс підтримки звернулась сім’я полеглого Героя ЗСУ Андрія Савенка зі Слов’янська – його мама Олена та п’ятеро діток. Їм потрібне житло, юридична та психологічна підтримка.
Одними з перших відгукнулась команда Служби автодоріг Львівщини. Під час благодійного футбольного турніру дорожники зібрали 70 тисяч гривень. За ці кошти родина змогла орендувати житло. Дітки дотепер займаються з нашими психологами, а адвокати супроводжують родину у всіх юридичних питаннях. І таких історій теж багато.
Нещодавно до нас звернувся батько військовослужбовця – написав листа. Син на передовій, а він, вже літній чоловік, потрапив у лікарню – йому ампутували ногу. І тепер треба якось додому дістатись (на 3-ій поверх без ліфта) і по хаті пересуватись.
Класно, що в Офісу багато друзів. Я зателефонувала Наталії Шелестак – і в дідуся є візок. Дякуємо за це CF Volunteering and Help Center. Дідусь був зворушений. А хлопці Служби автодоріг Львівщини перевезли дідуся з лікарні до квартири.
І про друзів. Щирий подив викликали у нашої команди поважні гості, які відвідували Офіс та запитували – чим допомогти? І допомагали. Олена Зеленська, Катерина Левченко, Юлія Лапутіна – вам особлива подяка.
Перемога у простих речах, які ми щодня робимо один для одного.
А нам можна дзвонити (+380682606815), приходити і писати листи: м. Львів, Коперника, 17
Анна Кузюта, координаторка Офісу підтримки родин військових, спеціально для УП. Життя
Фото обкладинки: Nndanko/Depositphotos
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.