Діалог про суспільну угоду як рецепт стійкості нації та відбудови після перемоги
Чи кожне суспільство має свою суспільну угоду? Можливо, у світі існує одна загальна суспільна угода, яка працює для всіх та є універсальною? Така угода має бути закріплена юридично чи є метафорою? Чи взагалі суспільний договір потрібен у сучасному світі?
Суспільний договір як поняття та інструмент консолідації суспільства має стати предметом рефлексії надто зараз, коли Україна має забезпечити собі екзистенційну перемогу і вже зараз проєктувати своє повоєнне майбутнє.
Свої думки щодо суспільного договору висловлювало багато іноземних філософів-класиків, зокрема Гоббс, Локк, Руссо. Водночас важливо зрозуміти особливості сучасного українського суспільного договору, цінності та принципи, які об’єднують українців, та розбіжності, на які варто звернути увагу.
Саме для ґрунтовного розуміння поняття суспільного договору, його національних особливостей та пошуку реалістичного уявлення про спільне майбутнє, Аспен Інститут Київ започаткував проєкт, у рамках якого лідери різних галузей обговорюють суспільну угоду та її окремі аспекти. Основою для обговорень стала збірка есеїв українських інтелектуалів і експертів, котрі висловили своє бачення щодо українського суспільного договору, його значення у житті суспільства та розвитку України. Збірка "(Пере)осмислення суспільного договору України" доступна за посиланням.
Що таке суспільна угода у розумінні інтелектуалів?
Суспільна угода спокушає підступною прозорістю свого значення. Здавалося б, кожен розуміє значення слів "суспільний" та "угода". Проте, визначити, що саме мається на увазі під поєднанням цих слів, може бути доволі важко. Саме тому однією з наскрізних тем збірки стало поняття суспільного договору.
За словами філософа та одного з упорядників збірки Олега Хоми філософи, котрі сформулювали поняття суспільної угоди, вкладали у нього у часи Просвітництва інший сенс, ніж ми зараз. Їхнє поняття відповідало саме тогочасним потребам, зумовленим певним історичним періодом. У їх розумінні укладання такої угоди дорівнює створенню суспільства. Якщо ми будемо послуговуватися саме цим розумінням, то доволі небезпечно говорити про "переукладання" договору сьогодні. Бо це означатиме, що ми маємо денонсувати попередню угоду, а відповідно і всю українську націю. Натомість ми можемо послуговуватися метафорою суспільного договору, але з усвідомленням, що надаємо їй іншого значення – адже очевидно, що переукладати український народ ми не хочемо і не можемо.
Однозначно, наявність суспільної угоди свідчить про зрілість суспільства та його становлення. Політична інфантильність, котра могла бути властива українцям до 24 лютого 2022 року, змінилася на впевненість та розуміння багатьох процесів, що відбуваються у державі. Тобто, ми можемо із впевненістю сказати, що український народ відбувся, адже ми маємо суспільну угоду. Але постає наступне питання – якою ж є суспільна угода України?
Про концепт "теоретичних дефектів" модерної природи людини у своїй роботі звертався Сергій Пролеєв зі своєю колегою Вікторією Шамрай, українські філософи. Вони відзначають, що новочасна концепція суспільного договору була заснована на певних принципах, що мають деякі "дефекти" теоретичних засновків мислення про людину. Модерне розуміння людської природи, досить уразливе у своїх обґрунтуваннях, нині слід серйозно корегувати при розгляді сучасної моделі суспільства. Водночас Сергій Пролеєв пропонує формулу суспільного договору, який притаманний соціальному проєкту модерну.
Суспільний договір — метафора чи закон?
Одним з важливих факторів розвитку суспільства є суспільна уява. Продуктами такої суспільної уяви є, наприклад, успішні політичні нації — західноєвропейські, американська. За словами філософа Вахтанґа Кебуладзе, наше майбутнє напряму залежить від того як працюватиме уява українців та всього цивілізованого світу.
Водночас деякі автори, зокрема, правознавець Всеволод Речицький та надзвичайний і повноважний посол України в Японії Сергій Корсунський, визначають суспільну угоду не як метафору, а як конкретний документ і виступають за закріплення його положень у Конституції. Своєю чергою, Конституція використовує як джерело національні коди, які не можна перемішувати між собою. Наше завдання — зрозуміти свій національний код та закласти у фундамент Основного Закону. Щоправда, є деякі моделі конституціоналізму і суспільного договору, які варто врахувати й Україні. У есеях також пропонуються цілком конкретні алгоритми укладання і положення суспільного договору. На думку Всеволода Речицького, взірцевою для України є модель США, яка заснована на абсолютній свободі та дає можливість цій державі всебічно розвиватися та відігравати головну роль в різних сферах: економіці, творчості, науці, культурі, геополітиці.
Синергія минулого і майбутнього – що змінилося та ще має змінитися в українській суспільній угоді?
В умовах повномасштабної війни виник новий рівень довіри між владою та народом. Тобто, замість тотальної недовіри до бюрократичної системи, почав налагоджуватися зв’язок між громадянами та державою. Цей "медовий місяць" має перейти у стабільний шлюб. На цьому наголошує історик Ярослав Грицак. Він вважає, що для цього потрібна інституціоналізація такої довіри та детінізація різних процесів у суспільстві. Зокрема, це стосується економічних свобод, яких після закінчення війни має бути ще більше, ніж до її початку.
Філософ Володимир Єрмоленко також відзначає важливість інституціоналізації, адже, за його словами, питання для нас полягає в тому, як побудувати інституції, які цій інституалізації сприятимуть, а не перешкоджатимуть. Також автор показує, як формула теорії новочасного суспільного договору - "безпека, справедливість, повнота" - має втілитися в нинішньому проєкті майбутньої України.
Генеральна директорка Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал" Олеся Островська-Люта одним з провідних елементів суспільного договору вважає культурний аспект. Вона відзначає істотне зростання інтересу до історії української культури. Зміщення інтересу нашої публіки від визнаних міжнародних феноменів до української культури свідчить про інтерес суспільства до себе: свого стану нині й проєкції себе в майбутнє. Цікавими також є спостереження авторки про концепт віднаходження і фіксації суспільного договору, який імпліцитно присутній у суспільній свідомості.
Павло Шеремета, економіст, Міністр економічного розвитку та торгівлі (2014) акцентує на майбутньому та на тому, що нам, як суспільству, потрібно зробити, після перемоги. Україна вкрай потребує зростання економічної продуктивності. Все б нічого, але для її досягнення ми маємо ще відновити зруйновану внаслідок російських терористичних атак інфраструктуру. І не просто відновити, а на вищому якісному та інноваційному рівнях. Також важливим фактором розвитку України будуть інвестиції держави в освіту. Водночас громадяни теж мають взяти на себе зобов’язання щодо власного розвитку, зокрема, постійного навчання протягом життя.
Майбутнє суспільного договору як шанс на розвиток
Для перезапуску країни необхідний новий якісно-сутнісний політичний проєкт; вмотивовані реформатори та інтелектуали мають створити альянс та разом сформулювати такі положення суспільного договору, які відповідатимуть запиту суспільства.
Діалоги про суспільний договір, про те, як житиме наше суспільство після перемоги мають продовжуватись. Існують його різні концепти, положення, ідеї, але головним залишається одне – якнайширша дискусія усього суспільства сприятиме обміну думками та дозволить відобразити їх у соціальному контракті.
Аспен Інститут Київ заохочує всіх українців до рефлексій щодо теми суспільного договору. Пропонуємо вам ознайомитися зі збіркою за посиланням. Щиро сподіваємось, що ідеї авторів збірки допоможуть вам сформувати власне бачення майбутнього України. Ці тексти якщо не дадуть вичерпні відповіді, то вони точно допоможуть ставити правильні запитання. А це - вже максимальна запорука віднаходження візії майбутньої України.
Андрій Кулаков, спеціально для УП.Життя.
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.