Кейс Спартака Субботи, або Як обрати дитині психотерапевта

Після сумнозвісної історії зі Спартаком Субботою з’явилася категорія підлітків, які приходять до психотерапевтів через переживання втрати свого кумира.

На жаль, з відео та подкасту Спартака підлітки діагностували у себе психічні відхилення та навіть захворювання. Тепер вони переконані, що хворі, і не можуть повірити, що з ними переважно все нормально, а їхній герой виявився не тим, за кого себе видавав.

Як не потрапити у пастку до нефахового психотерапевта або шахрая та як обрати психолога дитині?

Червоні прапорці. Чуєте "вам треба зробити отак" – тікайте

Некомпетентного психолога можна вирахувати з першого ж сеансу, або навіть до його початку. Головна умова – поставити собі за мету визначити фаховість людини, до якої ви звертаєтеся. І не соромитися про це питати. Я би виділила чотири моменти, на які варто звернути увагу.

Документи. Питати, яку освіту має психотерапевт – нормально і потрібно. Запитайте, де саме він навчався та чи є акредитованим спеціалістом, попросіть подивіться на дипломи. Цікавитися цим важливо та не соромно: ви очікуєте отримати фахову допомогу, тому маєте впевнитися у професійності спеціаліста.

Наприклад, у нашому фонді "Голоси дітей" приймання на роботу складається з кількох етапів. Окрім співбесід, наші фахівці мають надати документи, які підтверджують освіту, та завантажити ці документи в спеціальну базу, де кожен фахівець має професійний профайл. Якщо людина з якоїсь причини не може надати документи, ми не будемо з нею працювати. Ми маємо бути впевнені, що допускаємо до дітей тих, хто їм не нашкодить.

Психотерапевти ніколи не дають прямих рекомендацій. Якщо ви почуєте "Вам треба розлучитися" чи "Вам треба зробити так і так" – це непрофесійно.

Прямі рекомендації є неекологічними, адже грамотний фахівець ніколи нічого не вирішує за свого клієнта. Він (чи вона) буде розпитувати вас, щоб зрозуміти, куди ви хочете рухатися, але вирішуєте тільки ви. У психотерапії це називається "кероване відкриття" – саме так і працюють доказові психотерапевти.

Поведінка під час консультації. Коли ви приходите до фахівця, це має бути безпечно та анонімно.

Якщо сеанс відбувається у Zoom, клієнт може попросити психолога показати кімнату, щоб переконатися, що в ній нікого більше немає. На офлайн-зустрічах з терапевтом повинна бути фізична дистанція. Якщо під час сесії терапевт сідає дуже близько або посилає неоднозначні сигнали, це не професійно, і має насторожити.

Перше знайомство дуже важливе. Якщо психотерапевт одразу переходить на "ти", не питає, як клієнтові зручно, надто нав’язливо задає тон, що ви маєте робити під час сесії – про екологічну психотерапію не йдеться.

Терапевт повинен дослухатися до того, як себе почуває людина, що до нього звернулась. Ставлення має бути чуйним і точно без гарантій на кшталт "я вам точно допоможу".

Обирати психотерапевта дитині – відповідальність батьків

Батьки, які приводять дітей на психотерапію, несуть велику відповідальність за те, якого кого фахівця вони обрали. Перш за все, вони мають спитати про освіту та чи є у нього досвід роботи з відповідними темами. Наприклад, якщо дитина тривожна – чи вміє терапевт працювати з тривожністю. Якщо була втрата – чи працював спеціаліст із втратами.

Щоб зрозуміти, як не потрапити на шахрая, розберімося, які існують фахівці та де вони могли здобувати освіту.

Лікар-психотерапевт – людина, яка закінчила медичний університет, перейшла в інтернатуру з психіатрії та отримала вузьку спеціалізацію з психотерапії (сертифікат).

Також психотерапевтом може бути фахівець, який навчався у певній психотерапевтичній методиці – гештальт, психоаналіз, когнітивно-поведінкова психотерапія.

За освітою це може бути лікар чи психолог (тобто людина з гуманітарною освітою). Тут відповідальність за якість навчання беруть інститути, які навчають, та професійні асоціації, які видають акредитацію.

Наприклад, я, як когнітивно-поведінкова фахівчиня, завжди наголошую, що я ще не акредитована психотерапевтка. Я завершила навчання, але поки лише на шляху до здобуття акредитації.

Зазвичай в асоціації на сайті є список акредитованих членів – це ті, хто пройшли повний курс навчання, виконали всі необхідні вимоги з написанням диплому, із захистом випадків (у кожної асоціації свій перелік). Тож перед тим, як ідете до терапевта, можете перевірити цю інформацію на сторінці професійної асоціації до якої належить терапевт. Є ще Український психотерапевтичний університет та Українська спілка психотерапевтів – вони також мають списки акредитованих членів.

В разі неетичної поведінки терапевта, клієнт може скаржитися в їхній етичний комітет. За порушення терапевтів можуть виключити з асоціації.

Як Субботі вдалося стати кумиром для підлітків та чим це могло нашкодити

Що ж дозволило Спартаку Субботі вдалося стати таким популярним?

По-перше, правильні канали зв’язку: YouTube, подкасти та популярні медіа. Спартак Суббота працював над своєю впізнаваністю.

По-друге, проста та доступна мова, якою він доносив інформацію до слухачів та глядачів, жарти, переходження меж дозволеного, "свій хлопець". Він говорить мовою, наближеною до своєї аудиторії.

По-третє, він говорив не з точки зору нейтральності, а часто ставав в позицію "підліток завжди правий". Мовляв, все, що підлітку не дається, – або погано подано, або взагалі тобі не потрібно, а батьки та вчителі не праві.

По-четверте, він давав прості рішення. До мене як до психіатра кілька разів зверталися підлітки, які просили виписати їм ліки від біполярного розладу чи депресії – бо вони діагностували його у себе на основі подкастів Субботи.

Вони приходили з готовим рішенням: "Дайте медикаменти, Спартак казав, що це треба лікувати, бо це порушення роботи мозку". Часто Спартак давав їм дуже зручну відповідь: не хочеш вчитися – значить, у тебе точно депресія, приймай антидепресанти.

Подібні діагнози можуть встановлювати лише психіатри – на основі індивідуальної роботи з людиною. І точно це робиться не через YouTube.

Що з цим робити

Ми знаємо про випадки, що діти "підсіли" на подкасти Спартака. Після того, як його викрили, підлітки масово почали писати про свій жаль та біль щодо кумира. Дехто повідомляв про наміри "вийти у вікно".

Захоплюватись і ділити все на чорне та біле – притаманно для підліткового віку. Те, що підлітки ним захопились – очікувано. Нині багато дітей дуже розчаровані, вони хочуть собі це якось пояснити, хочуть вірити, що це все неправда. Захищати того, хто тобі подобається – це нормально. Але дівчат та хлопців ввели в оману.

Тож що робити, якщо ваша дитина стала залежною від такого психолога, психіатра, або порад з соцмереж?

Батькам варто проговорити це з дітьми. Сказати, що дійсно так буває, ми можемо помилятися та розчаровуватися в людях. Але хочу застерегти батьків від прямої критики дітей та критики їхнього кумира. Швидше за все, вони закриються в собі і просто відмовляться говорити з вами.

Намагайтеся пояснити мотиви його поведінки: це бажання заробляти більше грошей, бути відомим та впізнаваним. Якщо ж почати критикувати його "в лоб", дитина, скоріше за все, стане на захист. А ще спробувати разом розібратися, чому дитина мала таку прихильність до Спартака Субботи.

Варто пояснити: ймовірно ти відчував себе близьким до цієї людини, тобі подобався він сам, і те, що він говорив. А ще подобалося, що він не засуджував за комп’ютерні ігри та підтримував твоє захоплення аніме, тобто те, за що сварять дорослі;

Можна додати, що кожне покоління мало кумирів, і часто розчаровувалось у них, бо ті виявлялись непорядними людьми тощо.

Варто підтримати дитину, сказати, що не слід впадати у відчай. Якщо їй подобається слухати про психологію, – пошукати разом цікавий контент на цю тему – допомогти впоратись із розчаруванням та дати корисну альтернативу.

***

Історії, як зі Спартаком Субботою, призводять до дискредитації психологів та психотерапевтів. Це позначається й на тих фахових психологах, котрі багато часу та ресурсу приділяють допомозі іншим. Вони чують у свій бік узагальнюючі коментарі: мовляв, "що ви, психологи знаєте, он вже був у нас один психолог".

Хочеться підтримати колег-психологів, які не опускають руки після таких історій, а продовжують виконувати свою роботу. Якісна робота та кваліфікована освіта завжди буде цінуватися. Результат не такий швидкий, як у медійних, розкручених осіб, але він буде стійким.

Наталія Масяк, лікарка-психіатр дитячого фонду "Голоси дітей", спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Читайте також: Психолог, психотерапевт і психіатр: в чому різниця і коли до них потрібно звертатись?