Ти сам собі країна! Чи на часі збереження пам'яті про загиблих Героїв
Державна політика щодо національної пам'яті – це важлива складова нашої безпеки та існування загалом. Влада має досліджувати це питання та формувати основоположні принципи, засади та програми на десятиліття. Однак, кожен з нас – держава. А значить, збереження пам'яті про загиблих – це й наше з вами завдання. І поки державні органи вивчають питання глобально, на рівні особистих ініціатив можна робити багато вже сьогодні, не чекаючи перемоги, "на часі" та команди зверху.
Збереження пам'яті – це не лише про великі гранітні постаменти, масштабні музеї та освітні програми у школах. Це ті маленькі і більші кроки, які під силу кожному. І що важливіше – придумані нами, актуальні для нас, які здатні нас же зцілити.
Вивчаючи досвід збереження пам'яті, ми бачимо десятки ініціативних людей, які найрізноманітнішими методами увіковічнюють пам'ять про тих, хто віддав своє життя за нас. Від графіті до туристичних маршрутів і навіть… вина. І що "екзотичніший" метод, то він здається щирішим, людянішим, без фальшивої позолоти і зайвого пафосу.
Так, нещодавно у Києві з'явився мурал на честь загиблого Героя Олександра Хміля. Ініціатива створення малюнку належить дружині загиблого Лесі Лабунській.
Рожеве вино Kostia Rose, виготовлене в Ізраїлі, назвали ім'ям загиблого військового Костянтина Мрочка. Лозу, з винограду якої виготовлене вино, чоловік висадив кілька років тому на винограднику під Хайфою.
У місті Яготин, що на Київщині, відкрили тренажерний зал у пам'ять про загиблого Героя Володимира Сірого. Ідею втілив рідний брат загиблого, раніше це була їхня спільна мрія. Заклад назвали Grey Wolf, адже Вовк – це позивний Володимира. А одну зі стін прикрашає малюнок полеглого воїна і вовка.
У Києві в сквері "Алея Добровольчих Батальйонів" з'явилися кущі бузку на честь загиблого Героя Тараса Коваля.
А в селі Слобідка на Прикарпатті відкрили спортивний антивандальний майданчик на честь полеглого Героя Романа Рубаняка. Гроші на майданчик дала дружина загиблого.
Це лише кілька прикладів того, як українці власними силами бережуть пам'ять про загиблих. І кожна з цих ініціатив – важлива складова нашої національної пам'яті, це окремі пазлики, які складаються у велику картину, що веде нас до зцілення, відбудови, зі збереженням найважливішого – спогадів про близьких нам людей, які пожертвували своїми життями заради України.
Платформа пам'яті Меморіал прагне об'єднувати і масштабувати усі ці ініціативи. Адже лише разом ми можемо справді досягнути високих цілей. Збереження пам'яті має йти від кожного з нас. Так народилася й ідея "Калини пам'яті". Наш задум – створити на подвір'ях закладів освіти Алеї пам'яті Героїв. Кожна рослина символізуватиме одну людину, яка загинула за Україну і була дотичною до конкретного закладу освіту.
Для нас важливо було запросити до збору грошей на реалізацію українське суспільство, кожного охочого, щоби ця ідея стала нашою спільною й ми разом долучилися до створення нової традиції. За перший тиждень вдалося зібрати мінімальну необхідну суму, доброчинцями стало понад 200 людей. Заклади освіти також самостійно подають заявку, якщо їм відгукується ідея, вже зараз є понад 160 зареєстрованих! Усе це свідчить, що таки "на часі".
Нам не потрібно чекати перемоги, нам час вже зараз розповідати дітям про важливе, підтримувати рідних, які переживають втрату. Чи не всі ритуали, пов'язані з прощанням, великою мірою стосуються для рідних, а не для самих загиблих. Так, і зберігаючи пам'ять про загиблих, ми дбаємо про їхніх близьких, ми показуємо їм, що вони не самі в своєму горі, що нам, як суспільству, не байдуже. Це важка і важлива місія для кожного з нас сьогодні.
Анастасія Абрамець, шеф-редакторка платформи пам'яті Меморіал, спеціально для УП.Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.