Армія має бути в пріоритеті, але й про спорт забувати не слід

Армія має бути в пріоритеті, але й про спорт забувати не слід

"Дрони замість стадіонів". Сьогодні це гасло в тренді. Держава має витрачати кошти відповідно до чіткого пріоритету: на першому місці сили оборони і все, що наближає нашу перемогу. Спортивна спільнота це також чітко усвідомлює.

Зараз усі ресурси слід переспрямувати на боротьбу з ворогом. Але й спорт теж відіграє свою важливу роль в досягненні перемоги.

Від патерналізму до меценатства

Наразі треба ретельно фіксувати всі спортивні втрати України, щоб рано чи пізно пред’явити рахунок рф. На жаль, ці втрати вражають. Більше 300 об’єктів пошкоджено або зруйновано.

На моїй рідній Донеччині 66 стадіонів, спорткомплексів, басейнів, льодових арен перетворилися на руїни. Боляче за Бахмут. Усі ми пам’ятаємо, яка там була потужна спортивна і реабілітаційна база до повномасштабної війни. Якоюсь мірою Бахмут замінив нам окупований Донецьк, туди переїхали найкращі спортсмени. Мали великі перспективи розвитку, але російське вторгнення їх перекреслило.

Усе це доведеться відновлювати. Вже зараз зрозуміло, що власних ресурсів не вистачить й доведеться залучати партнерів. Потрібне серйозне просування на міжнародному рівні питань спортивної відбудови, аби по завершенні війни ми не опинилися на попелищі.

Так само виживання українського спорту сьогодні вже не може стовідсотково лягати на плечі держави. Пострадянська патерналістська модель остаточно своє віджила і від неї доведеться відмовлятися.

Натомість зростатиме значення приватних інвестицій, спонсорства та меценатства. Нагадаю, ще у 2021 році парламентом був ухвалений закон про спортивне меценатство – це перший такий "рамковий" документ. Тепер важливо з ним узгодити податкове та митне законодавство, щоб потенційні меценати мали стимули підтримувати спорт. Це слід зробити якнайшвидше.

Додаткові ресурси навіть в умовах повномасштабної війни

На прикладі Федерації легкої атлетики України (ФЛАУ) бачимо, як можна залучати додаткові ресурси навіть в умовах повномасштабної війни.

Ми шукаємо та знаходимо партнерів, які нам допомагають. Зокрема, домовилися про партнерство з IT-бізнесом, представники якого надаватимуть підтримку в цифровізації операційних процесів федерації і в розробці програмного забезпечення.

Відома спортивна клініка стала нашим медичним партнером. Вона буде проводити обстеження та лікування спортсменів, освітні заходи та консультації для медфахівців ФЛАУ.

Підписали контракт зі всесвітньо відомим спортивним брендом про довгострокову співпрацю. Зокрема про спільні маркетингові заходи щодо дитячих та юнацьких змагань.

Одне з провідних спортивних видань стало медіапартнером ФЛАУ. Ми об’єднали наші зусилля, щоб популяризувати спорт і залучати молоде покоління в легку атлетику.

Це далеко не повний перелік того, що вдалося зробити за останні пів року. Сподіваємося, що далі буде більше.

Тож спортивні організації мусять більше орієнтуватися на партнерство з приватним сектором. А в цьому їм повинно допомогти профільне міністерство, як координатор та комунікатор. Треба чітко усвідомлювати, що в найближчі десятиліття держава та громади не матимуть зайвих коштів на спорт.

Спорт залишається важливим

Це не означає, що вже наявна спортивна інфраструктура має занепасти й розвалитися. Хоча б мінімальні заходи для її підтримки треба проводити. Також під час війни потрібна подальша популяризація спорту і посилення наших спортивних можливостей.

По-перше, таким чином ми промотуємо Україну у світі і доносимо до мільйонів людей правду про російську агресію. Кожна перемога українського атлета на міжнародному змаганні привертає до України увагу. Кейс нашої шаблістки Ольги Харлан, яка не потиснула руку росянці, продемонстрував ефект світової солідарності та допоміг нашій державі.

Таких кейсів потрібно якомога більше. Скоро буде два роки, як триває велика війна, і вже далеко не всі за кордоном пильно стежать за подіями, як на початку. Але від цього наші втрати не стали менш болючими, а російські злочини не стали менш варварськими.

Українські атлети проводять потужну адвокаційну роботу на користь України. Не просто перемогти й отримати медаль, але і заявити громадянську позицію. Це зміцнює міжнародну проукраїнську коаліцію та наближає нашу спільну перемогу.

Тут, як не дивно, варто подивитися на дії нашого ворога. рф десятиліттями вкладала величезні гроші в спорт і навіть зараз це дає свій ефект. Через спортсменів і спортивні організації вони ведуть успішну антиукраїнську пропаганду.

По-друге, розвиток спорту – це шлях до здоров’я нації. А лише здорова нація може перемогти ворога в довгостроковій перспективі та відстояти свою незалежність. Гадаю, люди, які сьогодні зіштовхуються з рекрутингом в ЗСУ чудово розуміють невтішні показники стану здоров’я українців. І ця проблема підриває нашу обороноздатність. Тому спорт і здоровий спосіб життя зроблять нас усіх сильнішими.

Отже, "дрони замість стадіонів" – це правильно з точки зору пріоритетності витрат державних і місцевих коштів. Але це не означає повну відмову від спорту як такого. Навпаки, стратегія нашого виживання на роки і десятиліття має ставити спорт в якості одного з наріжних каменів побудови стійкої, конкурентної та розвинутої України.

Ольга Саладуха, народна депутатка України, голова підкомітету з питань спорту вищих досягнень та спортивної діяльності Комітету ВР з питань молоді і спорту
чемпіонка світу з легкої атлетики, бронзова призерка Олімпійських ігор, триразова чемпіонка Європи, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Реклама:

Головне сьогодні