Право на життя: як врятувати бездомних людей під час морозів

На найближчі дні прогноз погоди обіцяє від -8 до -22 градусів.

Це час, коли надворі хочеться перебувати якнайменше. З під’їзду в теплий автобус або трамвай. Зігрітися кавою чи чаєм з найближчого кафе. Скоріше зайти в офіс або магазин.

Звісно, можна також гуляти: зліпити сніговика, зіграти у сніжки чи покататися на санчатах. Сніг і мороз можуть бути гарною розвагою, якщо завжди можна повернутися в теплий і сухий дім.

Проблема в тому, що дім є не у всіх.

Люди стають бездомними з різних причин: шахрайство, насильство, залежності, безробіття, бідність.

Це стан крайньої вразливості, якого ніхто не бажає собі з доброї волі.

Бездомні люди можуть виглядати не так естетично, як ті, хто мали можливість гарно виспатися, прийняти душ і випрати свої речі вдома.

Бездомні люди можуть порпатися в смітті – це можливість знайти їжу чи заробити гроші.

Вони можуть спати на лавках, грітися в під’їздах чи робити саморобні шалаші у зелених зонах.

Однак, це не злісне посягання на чужий комфорт або міську красу. Вони роблять це не з хорошого життя і були б раді так не робити. Це крайня потреба – намагання вижити.

Вижити бодай завдяки дуже принизливим чи неестетичним речам.

Вижити, не маючи доступу до таких простих банальностей, як вода, їжа, туалет, душ і дах над головою.

Кожна людина має право на життя. Право на здоров’я, житло і їжу, право на соціальний захист, роботу і гідність.

Починаючи від Загальної декларації прав людин і Конституції України закінчуючи багатьма іншими міжнародними і національними документами, ці права гарантуються для всіх. У жодному з них немає примітки про доходи, зовнішній вигляд, запах чи соціальний статус.

Навпаки – права гарантовані незалежно від одних чи інших ознак або думки оточуючих.

Бездомні люди теж мають ці права. На превеликий жаль, в Україні їхні права порушуються.

Щоразу, коли є сильний сніг або лютий мороз, Київська міська адміністрація відкриває "стаціонарні пункти обігріву населення". По 3-4 в кожному районі, загалом – близько 30 на все місто.

Зазвичай ці пункти розташовуються у приміщеннях комунальних підприємств (в першу чергу, "жеках") і територіальних центрах соціального обслуговування.

Дві третини з них працюють лише у робочі дні та години. Тобто, увечері, вночі чи на вихідних буде менше можливості зігрітися.

За словами волонтерів і ЗМІ, ситуація гірша.

Перш за все, відсутня навігація. Ці пункти обігріву важко знайти, а оголошень про їхнє розташування немає. Відповідно, люди в потребі можуть просто не дізнатися про їхнє існування.

Більше того, бездомних людей можуть не пускати туди або виганяти звідти. У деяких випадках пунктами обігріву мають стати коридори або кімнати, не пристосовані для цих цілей.

Не у всіх установах, де вони розташовані, є спеціальні працівники, які б постійно відповідали за надання допомоги і отримували за це оплату. 

Наприклад, працівники аварійно-відновлювальної дільниці, де мав бути розміщений один з таких пунктів на Оболоні, пояснили відмову впустити замерзлу людину тим, що в приміщенні не створено для цього жодних умов і не вистачає місця. Вони не хочуть заразитися коронавірусом і бояться, що бездомні їх пограбують.

Ймовірно, ця ситуація не є провиною цих конкретних людей. Скоріше за все, вони не мають необхідних навичок і не є соціальними працівниками.

Виглядає на те, що хтось з адміністрації вирішив покласти на них додаткову неоплачувану роботу без забезпечення необхідними ресурсами і реального розуміння, чи є її виконання можливим. Саме посадовці міської адміністрації несуть відповідальність за цю ситуацію.

За словами волонтерів, зокрема, Юлія Ліфансе зі Спільноти Святого Егідія, вони уже 10 років звертаються до міської адміністрації з проханням під час лютих морозів розгортати у ключових точках міста спеціальні цілодобові намети з обігрівом, чаєм і їжею. Міська адміністрація відповідає, що це неможливо.

Неможливо для бездомних, але можливо для водіїв вантажівок.

8 лютого у столицю заборонили в’їзд великогабаритного транспорту. У відповідь на це, того ж дня міська і районні адміністрації разом з Державною службою з надзвичайних ситуацій на восьми в’їздах до Києва облаштували пункти обігріву водіїв.

Це саме такі теплі намети з чаєм і їжею, про влаштування яких просять волонтери для порятунку бездомних людей.

За неофіційними даними, які опублікував народний депутат Роман Грищук, з 1 по 18 січня 2021 року на вулицях в Києві померло 17 бездомних людей.

За інформацією волонтерів, зокрема, Євгена Савватєєва, за 8 днів морозів з 14 по 21 січня 2021 року у Києві офіційно було зафіксовано 42 виклики на "швидку" стосовно переохолоджень чи обморожень. Частина з них могла закінчитися ампутацією кінцівок або смертю.

Він пише також, що реальна ситуація може відрізнятися від офіційних даних і сягати півтори сотні померлих.

Одна лише відсутність даних, яким би довіряли усі сторони, свідчить про проблемність ситуації.

Нагадаю, йдеться про кількість смертей, переохолоджень і обморожень, які сталися за час, поки в місті формально було понад 30 пунктів обігріву.

Навіть якщо припустити, що всі вони працюювали ідеально, ці цифри і наявність сумнівів у їхній достовірності яскраво свідчать про потребу в більш ефективних діях. 

У найближчі дні поруч з нами можуть вмирати люди. Люди, які також мають рідних. Чиїсь дочки і сини, сестри і брати, матері і батьки. Так само, як і ми, вони мріють і люблять.

Їхні життя важливі. Їхні життя сьогодні ще можна врятувати. Київська міська державна адміністрація і Державна служба з надзвичайних ситуацій мають обов’язок це зробити.

У ключових точках міста мають з’явитися цілодобові пункти обігріву і нічлігу, у тому числі, у вигляді теплих наметів з теплими напоями і їжею.

Потрібно пересвідчитися, що всі люди в потребі знатимуть про ці пункти і зможуть скористатися ними.

Це необхідне тимчасове рішення. Такі рішення мають щоразу спрацьовувати, коли стаються сильні морози.

У місті повинен бути ефективний протокол дій у ситуації загрози людським життям. Загрози, якої можна уникнути.

Існують також стратегічні рішення, як на державному, так і на місцевому рівнях. Це реформа житлової політики, боротьба з шахрайством та гендерно зумовленим насильством, боротьба з бідністю, захист трудових прав, удосконалення роботи поліції, збільшення фінансування і покращення роботи соціальних служб, створення пралень і душових, забезпечення їжею, розширення мережі шелтерів і притулків.

Сьогодні в Києві є лише один муніципальний притулок, де можна залишитися на нічліг. Там 150 місць.

Однак, за оцінками волонтерів, кількість бездомних людей у місті може сягати 10 тисяч осіб. Це означає, що наявних місць замало.

Навіть офіційна Стратегія розвитку Києва до 2025 року визнає цей факт і передбачає будівництво другого притулку. Однак, про будь-які реальні роботи в цьому напрямку інформація у відкритих джерелах відсутня.

Проблема також у тому, що притулок є платним. Директор Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації заявляв, що ця оплата є "умовним елементом соціалізації".

Однак, для більшості бездомних людей навіть сума у 10-20 гривень є надто великою. Її переважно оплачують волонтерські організації. Наприклад, ініціатива "Допоможи бездомному" повідомляла, що у лютому 2020 року витратила на це близько 18 тисяч гривень.

Речі, які декларує міська адміністрація, часто не працюють в реальності. Це є свідченням неспроможності або небажання вирішити проблему бездомності.

Київській міській державній адміністрації потрібно визнати серйозність ситуації. Ця проблема не може вирішитися сама собою або за залишковим принципом.

У місті є волонтерки і волонтери, благодійні фонди і громадські організації. Поки адміністрація не справляється, вони допомагають рятувати людські життя: годують, зігрівають, допомагають знайти роботу і дах над головою. Є конкретні кроки і пропозиції, які варто зробити – вони їх пропонують.

Адміністрації потрібно прислухатися і діяти!

Кожна і кожен з нас також можуть допомогти. З одного боку, важливо вимагати дій від міської адміністрації та інших органів влади.

З іншого боку, можна підтримати і долучитися до волонтерських ініціатив. На сторінках Спільноти Святого Егідія, "Молодь за мир", "Помоги бездомному" та інших розміщені контакти, за якими можна запропонувати допомогу; реквізити, за якими можна зробити пожертву; а також поради, як можна допомогти бездомним людям самостійно або разом з іншими волонтерами і волонтерками.

Насамкінець, можна передати всю цю інформацію іншим людям, щоби вони теж знали про проблему і могли долучитися до її вирішення.

Іван Вербицький, директор аналітичного центру Cedos, спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Титульна світлина Kuzmafoto/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

21 спосіб допомогти безпритульній людині

Безхатьки, переселенці чи подорожні? Хто насправді ночує на вокзалі

Під одним дахом з безхатьком: як пара повертає людей з вулиці до життя

Як живуть бездомні собаки Чорнобильської зони. Історії з репортажу британського The Guardian

Піца для бездомних. Як маленький бізнес змінює життя безхатченків

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.