"Щоденник мотоциклістки": книга, яка розповість більше про Україну

Якою була Україна у 20-х роках минулого століття?

Про це можна дізнатися із книжки публіцистки та скульпторки Клер Шерідан, кузини Вінстона Черчилля. 

Саме в ті роки вона написала свій тревелог про те, як об’їхала мотоциклом Україну.

Нині щоденник Шерідан побачив світ українською. Розповім, чому його варто прочитати.  

"За кордоном тримається нелояльно, повсякчас висловлює антибританські погляди", – так королівська служба безпеки MI5 охарактеризувала колись нашу сьогоднішню героїню, Клер Шерідан. 

Понад те, Лондонська богема пліткувала, що пані активно пропагує "вільне кохання", шпигує на користь більшовиків, спокушає Троцького, крутить роман із Чапліним, симпатизує індійським та ірландським націоналістам… 

Пікантності ситуації додає той факт, що йдеться про кузину самого Вінстона Черчилля, уславленого "атланта" британської державності та завзятого антибільшовика. 

Життєпис Клер Консуело Шерідан (1885–1970) не поступається канонічним житіям буремного ХХ століття. 

Для багатьох британців постать Клер Шерідан втілювала чи не всі кошмари поствікторіанських батьків. Її життєві вибори – родинні, кар'єрні, дозвільні – майже завжди суперечили усталеним патріархальним сценаріям, гендерним ролям та ідеологічним нормам, провокуючи лагідні хвилі суспільного осуду. 

Зрештою, Клер Шерідан увійшла в історію яскравою представницею емансипованого покоління бунтівних британок, а без імен, які раз у раз спливають в її щоденниках, не обходиться жоден притомний підручник світової історії. 

Тим дивовижнішим видається той факт, що Клер Шерідан бувала і в Україні, ба більше, від Луцька до Криму проїхалася на мотоциклі. Але про все поступово. 

[BANNER1]

У 1920 році соратник Леніна, Лєв Камєнєв, запрошує тоді вже скульпторку Шерідан до Москви. 

По прибутті Клер із Камєнєвим чекав Роллс-Ройс із раднаркомівського гаража. На цьому розкішний прийом закінчувався. 

Попри те, що Шерідан оселилася в націоналізованому будинку уродженця Сум, мецената та цукрозаводчика Харитоненка, її гостювання в Москві важко назвати солодким. 

Мовний бар'єр, відсутність соціального життя, зруйнована інфраструктура, проблеми з опаленням та гарячою водою, дефіцит мила та доволі аскетична дієта (чорний хліб, оселедець, гречка, щі) призводять до того, що британська гостя мерзне та недоїдає. 

Правда, частенько ходить у театри та музеї, слухає промови Клари Цеткін та Алєксандри Колонтай. 

Нарешті вона зустрічається з Леніним, бюст якого, власне, і приїхала ліпити. 

Однак набагато комфортніше працюється їй із харизматичним Троцьким, як, зрештою, і відпочивається. Троцький заcипає скульпторку компліментами, цілує ручки та відверто фліртує. 

Шерідан вдруге навідується в Москву у 1923 році. Розчарування ще не було таким гірким: її там ніхто не чекав. 

Камєнєв навіть не відповів на листа, либонь, був надто заклопотаний, борючись разом зі Сталіним та Зінов'євим проти Троцького. 

У нарцисичному пароксизмі та кокаїновому дурмані Клер пише серію нищівних, антирадянських статей для Daily Express. 

Лондонська богема видихає з полегшенням: нарешті схаменулася та взялася за розум, ще трохи – і заміж вийде. 

За рік Клер Шерідан знайомиться з Християном Раковським, колишнім головою Раднаркому в Україні, розжалуваним торіч за критику Сталіна до скромного посла у Великобританії. 

"Вигнанець" запрошує Шерідан до себе, засипає компліментами, обіцяє візову протекцію та радить забути про Москву, а їхати натомість в Україну. А Клер завжди була відкритою до авантюр. 

Із липня по листопад 1924 року, разом із рідним братом Освальдом вона проїхала на мотоциклі майже сім тисяч кілометрів. 

За мандрівниками уважно стежили республіканські та місцеві репортери. 

ДО ТЕМИ ПОДОРОЖЕЙ: Не варто чекати відпустки. 10 причин, чому подорож на вихідні – вдала ідея

Пише свій щоденник і Клер – один з найцікавіших портретів України 1920-х років. 

На шляху в Україну Клер переконана, що останній форпост європейської цивілізації – то Варшава, а по той бік кордону – інфраструктурний колапс і дике поле. 

"Досвідчені" іноземці радили ховати коштовності та готуватися до неминучої смерті. Та вже через тиждень подорожні не перестають дивуватися електрифікації провінційних містечок, політичній культурі та організації побуту українського селянства. 

На відміну від кремлівської клаустрофобії московської мандрівки, в Україні перед Шерідан відкривається цілий світ, який вона деколи романтизує, але здебільшого прискіпливо досліджує, з гумором та увагою до деталей. 

А ще фотографує, забезпечуючи нас унікальними знімками доби. 

На її шляху обмаль поважних чиновників, утім, чимало яскравих персонажів із непересічними долями та історіями. 

Найцікавіше, що знаючи лише кілька українських і російських слів, мандрівники примудряються знаходити спільну мову – німецьку, французьку та англійську – з мешканцями майже всіх відвіданих міст і містечок. 

[BANNER2]

Клер та Освальд розпочинали свій "український маршрут" у Ковелі, а закінчили в Одесі, проїхавши перед тим Луцьк і Рівне, Житомир і Київ, Дніпро та Запоріжжя, Одесу та Ялту. 

У Києві на гостей чекає доволі еклектична програма, відвідини Софії, музею Ханенків, Київської опери, фотографування біля Михайлівського монастиря, зруйнованого в 1930-х роках. А також політичні демонстрації та ділові зустрічі. 

В Одесі Клер та Освальд відвідують дренажні галереї, джутову фабрику та кінофабрику ВУФКУ, бачать Амвросія Бучму на зйомках нині втраченої стрічки Леся Курбаса "Макдональд". 

Тут про Шерідан знімають хронікальний фільм, продають його кіностудії Pathé, a гроші передають в місцевий сиротинець. 

Після відвідин джутової фабрики Клер озвучує крамольні наміри: "Я розкажу англійським робітникам про все, що тут побачила. Нехай швидше роблять революцію". 

Шерідан навіть збиралася пожити в Аркадії, якби не захмарні ціни на оренду. 

Попри те, що три чверті мандрівки із "Сатанеллою" відбувається на території сучасної України, опублікований згодом у відомому американському видавництві Dodd, Mead & Co щоденник називають "По всій Європі з "Сатанеллою". 

З одного боку, це вкотре доводить, що Україна – це Європа, а з іншого – що таку книжку набагато легше продавати європейським та американським читачам, які про Україну чули небагато. 

Тож український переклад щоденника – це нагода не лише приєднатися до мандрівки столітньої давності, сповненої гумору й цікавих спостережень, але й поглянути на, безумовно, знаковий період нашої культурної історії з перспективи непересічної очевидиці.

Станіслав Мензелевський, спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

12 світлин, які надихнуть вас на подорожі. Переможці конкурсу "Найкращий фотограф-мандрівник"

Мандри Житомирщиною: несподівані відкриття, які можна зробити за вихідні

45 віртуальних подорожей Україною. Куди відправитися онлайн, якщо засумували за мандрами

Подорож з дітьми: як комфортно організувати мандрівку та зацікавити компанію різного віку

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".