Отримувати благодійну допомогу – не соромно: як медзакладам системно займатися фандрейзингом

На хвилі коронавірусу компанії масово почали надавати допомогу медичним закладам.

Однак після буму активної допомоги навесні 2020 року, лікарням почали жертвувати менше.

Чому компанії бояться допомагати медичним закладам? Як медзакладам зробити благодійну допомогу, що розпочалася на хвилі пандемії COVID-19, тривалою та системною?

Бум благодійності в медицині не став системним трендом в Україні

2020 рік став ще одним поштовхом до розвитку благодійності. Багато компаній, які раніше не займалися благодійністю або не допомагали саме медичним закладам, через пандемію звернули свою увагу на медицину.

У 2014-2015 роках подібна ситуація була з армією. Тоді дуже багато компаній допомагало українським військовим. Зараз на війні з коронавірусом – лікарі, тому багато компаній стали надійним тилом медичних закладів, що лікують хворих на COVID-19.

За 9 місяців 2020 року надходження медичних закладів від благодійної допомоги у середньому по країні склали 5,4% від загального фінансування. А за результатами шести місяців 2021 року благодійні внески склали всього 4,4%.

Спостерігаємо падіння частки благодійної допомоги у бюджетах медичних закладів на 20%. І це на фоні того, що весняна і осіння хвилі захворюваності на коронавірус цього року потребують значно більше ресурсів медичних закладів.

Водночас у світі, навпаки, благодійні внески у сфері охороні здоров’я зберігають рекордний ріст за останні 40 років. Тільки у США, де держава витрачає найбільше у світі на фінансування охорони здоров’ я, у 2020 році на медицину жертвували на 7,9% більше, а в 2021-му прогнозують ще на 7,3% більше. Чому так відбувається?

Чому благодійникам складно працювати з українськими лікарнями?

Навесні 2020 року, коли всі зрозуміли, що медзакладам потрібна допомога із закупівлею індивідуального захисту, апаратів штучного дихання, обладнання ліжок доступом до кисню, великі і маленькі компанії, окремі колективи, люди були готові робити благодійні внески чи закуповувати необхідне. У той час формувати запит, що саме потрібно і в якій кількості закладу, та скоординовувати дії благодійників допомогли національні та локальні благодійні фонди.

З часом виявилося, що лікарні не були готові працювати з благодійниками та спонсорами системно. Впевнена, що в мало кого з них залишилися систематизовані телефони чи електронні адреси, тих, хто надавав допомогу навесні та влітку 2020 року.

Навіть якщо контакти залишилися, чи з ними продовжують комунікацію, чи благодійники отримали свої подяки, фотографії, звіти та приємні емоції від того, що вони допомогли медичному закладу? Чи знаєте приклади благодійних пікніків чи інших способів подякувати громаді, котра підтримала свій медзаклад?

У роботі з потенційними благодійниками використовується такий принцип, як фандрейзинговий цикл або алгоритм роботи з благодійниками. З чого він складається?

Складаємо перелік потенційних благодійників. Це всі, хто вже допомагав нам, або сусіднім закладам, місцевий і національний бізнес, міжнародні проєкти технічної допомоги, благодійні фонди тощо.

Вивчаємо ринок і готуємо пропозицію. Аналізуємо, які окремі особи чи компанії системно надають благодійну допомогу. Дізнаємося про них більше, аби звернутися до них з найбільш правильним запитом, щоб це не був "постріл в небо".

Знаходимося у контакті під час співпраці. Важливо, щоби благодійники бачили результати їхньої допомоги. Щоб вони могли прийти в лікарню, поговорити з медсестрою чи пацієнтом. Побачити, кому конкретно вони допомагають.

Підтримуємо з зв'язок з благодійником після завершення співпраці.

Коли сталась пандемія, ці етапи не були потрібні медзакладам. Не було необхідності проактивно шукати, хто допоможе – всі кинулися з допомогою. Але це – одноразова історія.

Для того, щоби зробити допомогу системною, щоб цей благодійник і наступного року, і під час теперішньої хвилі коронавірусу, і після завершення хвилі продовжував допомагати медичним закладам, треба своєчасно йому подякувати і продовжити спілкування з ним.

Як лікарням почати працювати з благодійниками системно?

Системна робота з благодійниками протягом довгого періоду дає дуже хороші результати. Навіть у багатих країнах Європи, США, Канаді клініки активно займаються фандрейзингом.

Часто у медзакладах працює окремий менеджер, цілий відділ, що займається залученням і підтримкою зв’язків із благодійниками, або окремий благодійний фонд. Це дозволяє їм, наприклад, робити унікальні дослідження і операції та навчати своїх працівників новітнім навичкам.

Тож і українським медичним закладам час навчитися робити це професійно і системно. Управлінській команді — директорам, заступникам, керівникам відділень і лікарям-спеціалістам варто інвестувати трохи часу на навчання і зусиль на розвиток такого напрямку у лікарні.

Розглянемо кілька типових сумнівів, через які благодійники бояться навіть починати роботу з медичними закладами, і варіанти їх вирішення для медичного закладу.

"Дам гроші один раз, і вони будуть постійно звертатися за допомогою"

Що робити: бути прогнозованими.

У вашого медичного закладу має бути стратегія розвитку на кілька років та плани роботи на рік. Коли ви показуєте потенційному донорові із бізнесу, що такі плани є – ви стаєте прогнозованим партнером. Можете чітко окреслити свої потреби та показати, куди розвивається ваша лікарня, що маєте інших партнерів також, і не будете перекладати всі потреби на плечі одного донора.

"Ми давали гроші, але вони витратили їх на щось інше"

Що робити: бути надійними.

Дотримуйтеся своїх обіцянок: попросили гроші на конкретне обладнання, його і купуйте. Домовилися, що вам потрібна саме така сума і більше цього року ви не будете звертатися за допомогою – не порушуйте цієї обіцянки.

"Ми допомагали, але не отримали звітів та не знаємо, що там із нашою допомогою"

Що робити: бути відкритими.

Запрошуйте потенційних та наявних партнерів у заклад, знайомте із командою, пацієнтами (тільки прошу, не у палатах! – поважайте приватність людей). Показуйте результати їхньої допомоги та даруйте їм відчуття важливості у житті людей та роботі вашого закладу

"Я не розумію, яким був результат моєї допомоги"

Що робити: розповідати історії.

Люди дуже погано сприймають цифри. Вони не розуміють, що значать усі ці ящики ліків чи 200 прооперованих пацієнтів за рік. Розповідайте історії конкретних людей: лікарів, медсестер, пацієнтів. Поясніть, як саме допомога партнера змінила їхнє життя: їм не довелося їхати за допомогою в обласний центр; медперсонал не витрачав власні кошти на купівлю масок; дитині не довелося їхати на лікування в інше місто, тепер вона постійно бачиться з татом та бабусею.

"Ми допомогли один раз, і більше до нас не зверталися"

Що робити: бути публічними та мати актуальну базу контактів.

Лідер медичного закладу має бути публічним, його мають чути. Робота з медіа, участь у місцевих подіях, комунікація із місцевою бізнес-спільнотою, міжнародними донорами – невід’ємна частина роботи керівника лікарні. У вас має бути помічник, котрий вестиме актуальну базу контактів донорів закладу, нагадуватиме вам про дні народження благодійників, допомагатиме вести роботу із ними.

Ці прості поради допоможуть медичним закладам "не загубити" тих, хто допоміг під час пандемії, і збільшити частку благодійної допомоги у своїх бюджетах.

Ірина Немирович, директорка Українського центру охорони здоров’я (UHC)

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Титульна світлина szefei/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Нетиповий фандрейзинг: як креативно й ефективно організувати фандрейзингову подію?

Фандрейзинг: що це та чому фінансові пожертви важливі для розвитку організацій

Фандрейзинг в умовах карантину: ваші жертводавці мають право знати як ви собі даєте раду з кризою

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.