Чому Національна музична академія України не має носити ім’я Чайковського

16 червня Вчена рада НМАУ ім. П. І. Чайковського ухвалила "звернення Наглядової ради, Вченої ради, колективу Академії до Президента України, Голови Верховної Ради, прем’єр-міністра, міністра культури та інформаційної політики", в якому висловила бажання зберегти у назві закладу ім’я композитора Петра Чайковського. 

Втім, виявилось, що при прийнятті рішення думки великої частини спільноти Академії не було враховано. Так, ще у квітні професорка кафедри історії світової музики Олена Корчова  написала Відкритий лист до колективу Національної музичної академії України.

Позицію Корчової підтримали представники професорсько-викладацького складу. Вони опублікували Відкритий лист до ректора Академії з вимогою оприлюднити всі дотичні до ситуації документи, а у разі виявлення процедурних порушень скасувати минуле рішення і забезпечити прозору процедуру обговорення та голосування, негайно припинивши при цьому "публічний розголос сфальсифікованих фактів одностайної позиції колективу Академії в питанні її перейменування".

Опитування студенства, яке провело Студентське Наукове Товариство консерваторії, також свідчить про бажання більшості вилучити з назви закладу ім’я російського композитора.

З тексту Відкритого листа Олени Корчової можна виокремити щонайменше три причини, чому Національна музична академія України не має носити ім’я Чайковського.

Образ Чайковського вже давно і активно використовується ворожою пропагандою

Ім’я Чайковського стало інструментом агресивної путінської пропаганди. З особливою наполегливістю воно застосовується нині на полях геополітичних культурних битв, передусім як облудний символ неіснуючих величі, вищості, духовності й гуманізму так званого "русского мира".

Зрештою, творчість композитора використовується як черговий щит, позаду якого ховаються цивілізаційні  потвори.

Зберігаючи вірність імені Чайковського, Академія продовжує асоціюватись з російською культурою

Чайковський – частина сучасного медійного образу Академії. Відтак у світі культури і взагалі у світі її впізнають та ідентифікують за цим композитором, а значить сприймають як частину (принаймні частинку, частку, часточку) "великої російської культури". Ба більше – як молодшу сестру "великої" тезки, Московської консерваторії.

Для світу Академія лише формально є українським закладом, а фактично, символічно й номінально – російсько-орієнтованим. Адже світу не відомі заплутані обставини нашого державно-політичного минулого, він байдужий до наших професійних сентиментів і не бере до уваги удавані чи реальні юридичні ризики зміни назви.

Світ зважає лише на той дивний і гостро-резонансний в обставинах війни факт, що київська консерваторія залишається на орбіті ворожої культури.

Насправді ми маємо справу зі штучним симулякром

Ім’я Чайковського зараз відірване від справжнього людського, історичного й художнього єства митця. Це лише однойменний радянській і путінський ідеологічний бренд, прив’язка до якого буквально в’яже нам руки, позбавляє свободи, перетворює на заручників мертвої традиції.

Академія не може надалі функціонувати під цим брендом, в умовах війни це неприпустимо і навіть аморально.

Поліна Зубкова, аспірантка кафедри теорії та історії культури Національної музичної академії України, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.