Криза бездомності в Україні: що робити?

Скільки людей залишились без даху над головою через російське вторгнення?

Близько 3,5 млн українців змушені були покинути свої домівки згідно з підрахунками Агентства ООН у справах біженців. Комусь вдалось знайти іншу домівку, а хтось опинився на вулиці.

Як показали результати дослідження, проведеного благодійним фондом "Деполь Україна", кожен четвертий бездомний в Україні сьогодні – це внутрішній переселенець.

Проблема бездомності в Україні потребувала уваги ще до повномасштабного вторгнення. В Україні було офіційно зареєстровано 50 тис. бездомних осіб, але на практиці кількість бездомних була більшою у 3-4 рази. А після повномасштабного вторгнення кількість бездомних ще суттєво зросла. Зокрема, кількість осіб, які звертались за допомогою до притулків Деполь Україна, збільшилась утричі.

Тому сьогодні держава стоїть перед викликом – що робити з усіма людьми, які залишились без даху над головою? Кількість місць в муніципальних притулках обмежена. Наприклад, заклад соціального захисту у Києві, який є єдиним на все місто, може вмістити тільки 150 осіб, але запит значно більший, як ми це бачимо з практики нашої роботи.

В умовах кризи бездомності держава впроваджує екстрені рішення. Зокрема, для ВПО передбачено компенсацію за знищене чи пошкоджене житло – до 2 млн грн для придбання нового житла.

Існує низка програм забезпечення житлом для ветеранів, які є окремою групою ризику бездомності. Зокрема, Міністерство у справах ветеранів забезпечило домівками 7500 родин ветеранів.

Але наявні рішення не відповідають масштабам проблеми бездомності в України та не передбачають довгострокової стратегії.

Україна далеко не єдина держава, яка зіткнулась з таким викликом. Криза бездомності, спричинена воєнним конфліктом, також була у Великій Британії та колишній Югославії. Досвід Британії показує, що слід починати займатись вирішенням цієї проблеми ще під час воєнних дій, як це зробили британці, почавши розробляти план забезпечення людей житлом ще у 1942 році.

Україна зараз теж починає йти цим шляхом, розпочавши реформу житлової політики. І тут важливо підійти до цього процесу комплексно та стратегічно, щоб житлова політика передбачала реальне вирішення проблем. І однією з таких проблем є бездомні особи, які багато років залишаються поза увагою держави.

Яке рішення кризи бездомності в Україні?

Показовий міжнародний досвід у вирішенні проблеми бездомності передбачає "житло насамперед" (так званий принцип"housing first"). Цей принцип про надання бездомним особам постійного житла, а не тимчасових рішень у вигляді притулків. При цьому колишні бездомні отримують соціальні послуги та допомогу у подальшій інтеграції особи в громаду.

Країни, які впровадили принцип "житло насамперед", констатують суттєве зменшення навантаження на систему охорони здоров’я (менше госпіталізацій), поліцію (менше затримань), притулки (менше екстреного розміщення).

У Фінляндії така державна програма сприяла зменшення проблеми бездомності на 68%. А у Великій Британії на кожен вкладений фунт у житло для бездомних конвертується у £2.10 фунта соціального ефекту.

Такий міжнародний досвід демонструє позитивний ефект для його наслідування Україні, але потребує врахування українських реалій. В Україні суттєво обмежені ресурси у порівнянні із запитом на житло серед постраждалих від війни та різних вразливих груп населення. Тому при реформуванні законодавства щодо соціального житла важливо передбачити бездомних як окрему категорію отримувачів соціального житла, а також створити алгоритм, який би забезпечив дієвий механізм надання соціального житла для бездомних.

З огляду на міжнародний досвід та специфіку проблеми, в Україні алгоритм надання соціального житла для бездомних має передбачати оцінку пріоритетності та ризиків при прийнятті рішення щодо надання житла та субсидію на оренду.

Крім того, надання житла має супроводжуватись соціальною підтримкою бездомної особи, зокрема наданням медичних послуг, сприянням працевлаштуванню, моніторингом утримання житла.

Такий підхід має забезпечити реальну можливість отримання житла тими вразливими групами, які цього найбільше потребують, а також створити систему контролю щодо користування цим житлом.

Тому при підготовці законопроєкту "Про основні засади житлової політики", який зараз мають голосувати в парламенті у другому читанні, та законопроєкту "Про соціальне житло", який буде розроблятись наступним, потрібно керуватись необхідністю вирішення проблеми бездомності в Україні. Тим паче це відповідає зобов’язанням України в рамках програми фінансової підтримки ЄС - Ukraine Facility, які передбачають захист соціально вразливих груп при наданні соціального житла, а також знаходиться в фарватері європейських стандартів.

Марічка Довбенко, консультантка зі стратегічних комунікацій та адвокації Деполь Україна, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.