Українська правда

Що, як лікар сам приїде до пацієнта? Досвід 100 тисяч пацієнтів мобільних клінік

-

На Харківщині наша команда оглядала пацієнта в мобільній клініці й помітила ознаки інфаркту. Швидку викликали одразу. Таких історій у нас чимало. Лише за пів року роботи на Сумщині в однієї жінки вперше виявили цукровий діабет, а в іншої, що скаржилася на слух, невриному слухового нерва, їх скерували на подальше лікування.

Усі ці люди могли не потрапити до лікаря вчасно. Не через байдужість до себе, а через відстань, брак спеціалістів і небезпечну дорогу.

З 2022 року мобільні клініки Fortitude відвідали понад 103 тисячі пацієнтів. Цю цифру легко прочитати як підсумок. Я пропоную читати її як аргумент: якщо стільки людей прийшли до лікаря, який приїхав до їхнього села, це вже не гуманітарний епізод, а потреба, яку система охорони здоров'я має врахувати.

Доступність визначають не будівлі

У січні 2025 року Кабмін схвалив Стратегію розвитку системи охорони здоров'я до 2030 року. Один із пріоритетів – доступність медицини в сільських, віддалених і прифронтових громадах. Завдання правильне й амбітне. Але війна змінила умови його виконання. Інфраструктура вже не єдине обмеження. Додалися безпекові ризики, кадровий дефіцит, складна логістика, зростання потреб і обмежені фінансові можливості.

Тому я вважаю, що розмова має бути про різні моделі допомоги, які разом краще використовують наявні ресурси. Наш досвід підказує три аргументи на користь мобільної медицини.

Гроші: швидше й дешевше

За розрахунками фонду, мережа з десяти повністю оснащених мобільних клінік (стільки їх у нашому парку: чотири перші й шість нового зразку, створені у 2026 році) потребує близько 1,3 млн доларів капітальних інвестицій. Кожна така клініка може відвідати до 30 населених пунктів за місяць. Тоді як 30 нових опорних амбулаторій коштують 20-45 млн, а 300 – 193-448 млн. Це не означає, що амбулаторії не потрібні, але там, де будувати поки надто дорого або немає кому працювати, є рішення, яке запрацює швидше.

Лікарі – головний дефіцит системи

Обладнання без спеціаліста не створює медичної послуги. Для десяти мобільних клінік потрібно 10 сімейних лікарів, 30-50 вузькопрофільних спеціалістів і загалом 70-110 працівників. Для 300 стаціонарних амбулаторій – близько 300 сімейних лікарів, до 1500 спеціалістів і до 2400 працівників.

Мобільна медицина не створює нових лікарів. Вона дозволяє ефективніше використати тих, що вже є. Знайти кардіолога чи офтальмолога, який погодиться жити в прифронтовому селі, майже неможливо. Знайти такого, що регулярно приїздить із міста на виїзд, цілком реально.

Вахтова модель дала нам змогу залучати до громад кардіологів, неврологів, офтальмологів, ендокринологів, отоларингологів і ревматологів, чия постійна присутність там нереальна.

Мобільність – це не лише транспорт

У традиційній моделі лікар і обладнання прив'язані до будівлі. У мобільній вони їдуть туди, де потреба. Одна клініка з трьома кабінетами, УЗД, ЕКГ і швидкими аналізами крові може обслужити десятки сіл, а в разі небезпеки швидко згортається й виїжджає.

Як це працює: від запиту до ліків

Ще на етапі підготовки проєкту ми визначаємо, які громади й області потребують допомоги найбільше. Для цього працюємо з Кластером охорони здоров'я ВООЗ, а також орієнтуємося на прямі запити самих громад: нам кажуть, куди варто приїхати. Далі ми складаємо графік виїздів. Щодня мобільна клініка їде у визначений населений пункт. Про склад лікарів громаду інформуємо заздалегідь і за потреби чи на її прохання коригуємо команду.

День у селі має такий вигляд. Клініка приїжджає на місце, ми підключаємо генератор і супутниковий інтернет, облаштовуємо місце очікування. Пацієнт спочатку йде до адміністратора на реєстрацію, потім до сімейного лікаря. Той направляє його до вузькопрофільних спеціалістів чи на обстеження. Після цього пацієнт повертається до сімейного лікаря, який зводить результати докупи й дає висновок із призначеннями. Наприкінці адміністратор видає ліки й окуляри.

Як зробити так, щоб клініка приїхала до громади

Насправді все досить просто. Якщо у громаді бракує лікарів або доступ до медичних послуг обмежений, її представники можуть звернутися до фонду Fortitude напряму: через сайт, соціальні мережі, телефоном або офіційним листом. Ми розглядаємо такі звернення, оцінюємо потреби громади та можливості нашої команди. І якщо всі умови дозволяють, уже невдовзі мобільна клініка може приїхати до людей.

Але в ідеалі система має працювати так, щоб сільським старостам чи головам громад не доводилося самостійно шукати, хто привезе до них лікарів. Робота мобільних клінік фінансується міжнародними донорами, тому надзвичайно важливо, щоб оцінка медичних потреб громад проводилася регулярно, а її результати враховувалися під час гуманітарного планування та розподілу фінансування. Тоді допомога надходитиме не лише туди, звідки надійшов запит, а насамперед туди, де її найбільше потребують.

Не замість системи, а разом із нею

Я не хотів би, щоб мобільні клініки сприймали як альтернативу амбулаторіям і лікарням. Найкращий результат ми отримуємо там, де працюємо разом із громадами, центрами первинної допомоги та місцевими лікарнями.

Лікарі первинки часто самі приєднуються до виїзду й підтримують своїх пацієнтів. Якщо потрібне обстеження, якого в клініці немає, ми скеровуємо, а сімейний лікар пацієнта може відразу оформити безоплатне направлення.

Мобільна команда в рамках проєкту має можливість регулярно повертатися до громад, зазвичай раз на місяць-півтора, тому люди приходять на повторні огляди. Так ми, наприклад, працюємо на Херсонщині з 2023 року. Така безперервність створює довіру: пацієнти знають, що клініка приїде знову, і розповідають про неї сусідам.

Чому це має бути системно

У світі мобільні клініки найчастіше пов'язують із хронічними гуманітарними кризами. Україна має інший контекст. Війна постійно змінює карту потреб: сьогодні в громаді є лікар, а завтра через обстріл чи евакуацію його вже немає.

Тому нам потрібен не пересувний кабінет із одним терапевтом, а мобільна клініка з мультидисциплінарною командою, яка наближає спеціалізовану допомогу до людей. Я переконаний, що її варто розглядати як стратегічний інструмент, а не тимчасову відповідь. Вона може підтримувати доступ до медицини під час війни, у перехідний період і доти, доки система не відновить свою спроможність.

Тож 103 тисячі пацієнтів – це не рекорд, а доказ. Доказ того, що мобільна клініка – один із найефективніших інструментів, які сьогодні має система охорони здоров'я для сільських і прифронтових громад. Вона потребує суттєво менших капітальних інвестицій, ніж мережа амбулаторій, і значно менше людей, а обладнання й спеціалісти працюють без простоїв. 

Коли рішення одночасно дешевше, швидше розгортається й дає відчутний результат, його доцільність не залежить від віри чи симпатій. І найдорожчим у цій арифметиці завжди виявляється діагноз, поставлений запізно.

Мобільні клініки варто вбудовувати в систему вже зараз, бо допомога, яка приїздить вчасно, ще може змінити результат.

Андрій Запітецький, CEO та співзасновник благодійного фонду Fortitude, спеціально для "УП. Життя".

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору автора.