Українська правда

Як жираф-Дракула: в Америці знайшли рештки "верблюда-вампіра", що жив 13 млн років тому

-

Палеонтологи дослідили викопні рештки незвичайного верблюда, який мешкав на території Північної Америки близько 13 мільйонів років тому.

Тварина мала довгу шию, худорляве тіло та вигнуті ікла завдовжки майже 5 сантиметрів, повідомляє Science з посиланням на дослідження, яке планують опублікувати у виданні New Mexico Museum of Natural History and Science Bulletins.

У монографії про еволюцію верблюдів, яку на початку листопада завантажили на ResearchGate, дослідники описують десятки викопних решток "верблюда-вампіра", якого назвали Vampyrocamelus.

Колись це був високий, худорлявий, схожий на жирафу звір, який мав пару загнутих іклів.

"Це, безумовно, унікальний представник родини верблюдових", – каже Крістін Вотмор, палеонтологиня з Університету Південної Каліфорнії.

Сьогодні родина верблюдових, до якої належать лами й альпаки, представлена лише кількома видами, що мешкають у пустелях і посушливих регіонах Африки та Азії, а також у горах Південної Америки.

Проте вперше верблюди з'явилися в Північній Америці приблизно 46 мільйонів років тому.

"І все ж, попри величезну кількість викопних решток у Північній Америці, вже понад століття ніхто не проводив їхнього комплексного дослідження", – каже Дональд Протеро, палеонтолог Каліфорнійського державного політехнічного університету в Помоні.

Значна частина цього величезного масиву викопних решток зберігається в одній колекції, що налічує десятки тисяч скам'янілостей. Її почав збирати палеонтолог-мільйонер Чайлдс Фрік понад 100 років тому.

У 1970-х роках усю його колекцію, яка складалася з понад 200 тисяч викопних решток ссавців, перевезли з Розлін-Гарбора на Лонг-Айленді до Американського музею природничої історії (AMNH) у Нью-Йорку.

"Це 7 поверхів сховищ, і кожен поверх завбільшки з футбольне поле. Там приблизно 20 тисяч зразків верблюдів лише на одному поверсі", – каже Протеро.

Сам Протеро почав вивчати колекцію верблюдів Фріка у 1982 році. За десятиліття роботи вони з колегами підготували комплексний огляд різноманіття давніх північноамериканських верблюдів.

Особливу увагу вчених привернув один загадковий верблюд із колекції – вид, представлений черепами та кістками кінцівок, знайденими переважно в Техасі й Оклахомі.

Самці цього виду мали вигнуті, схожі на ножі передні зуби завдовжки майже 5 сантиметрів кожен. Хоча співробітники Фріка неофіційно назвали цю істоту "Machaerocamelus" (або "верблюд-кинджал"), її так і не класифікували.

Протеро та його колеги детально дослідили викопні рештки й порівняли їхню анатомічну будову з іншими вимерлими верблюдами. Вони дійшли висновку, що ця тварина належала до окремого роду вимерлої еволюційної лінії довгошиїх і довгоногих верблюдів. Дослідники назвали її Vampyrocamelus welshi – "верблюд-вампір".

Загалом самці верблюдів часто мають великі ікла, але ікла цієї істоти більше схожі на леза, ніж на загострені зуби, каже Протеро.

Крім того, премоляри (малі кутні зуби) Vampyrocamelus також мали форму лез, що давало звіру додаткову пару небезпечних зубів.

Навіщо травоїдній тварині такі гострі зуби? Вчені мають припущення.

У північноамериканській савані приблизно від 15 до 7 мільйонів років тому мешкало чимало великих хижих котячих, які могли становити загрозу для Vampyrocamelus, тож цілком можливо, що ці ікла використовувалися для захисту.

Крістін Вотмор зазначає, що мікроскопічні сліди зношування на зубах потенційно могли би розкрити, як верблюди використовували цей подарунок еволюції.

А на думку співавторки дослідження Кетрін Марріотт, самці верблюдів найімовірніше використовували свої ікла під час боротьби за партнерок.

"Можливо, вони використовували ікла, щоб приваблювати самиць, адже в самиць цих зубів не було", – каже Кетрін Марріотт, палеонтологиня Американського музею природничої історії.

Тим паче, самці сучасних верблюдів і нині кусають один одного під час сутичок за право на спарювання.

Загалом науковці зʼясували, що Vampyrocamelus доповнює надзвичайно різноманітну групу давніх північноамериканських верблюдів.

Деякі з цих тварин були дуже схожі на сучасних антилоп – легкі, прудконогі бігуни заввишки менш як 1 метр. Інші виростали до розмірів неповоротких гігантів, як-от Megacamelus – верблюд завбільшки зі слона, висота якого в холці могла сягати 4 метрів.

А Vampyrocamelus, імовірно, був більш подібним до жирафи: довга шия і гострі зуби дозволяли йому об'їдати рослинність на висоті.

За словами Протеро, багато з цих верблюдів жили пліч-о-пліч. Адже задовго до того, як у Північній Америці почали домінувати олені та бізони, ця територія була краєм верблюдів.

"У Небрасці є кар'єри, де ми знаходимо 7 або 8 різних видів верблюдів в одній і тій самій ямі", – додає науковець.

Нагадаємо, раніше вчені у Таїланді знайшли скам'янілості гризуна-велетня, який жив 34 млн років тому.