Рівні, але не зовсім. Чому приватні медзаклади не поспішають укладати договори із державою

Останнім часом у мережі зʼявляються проєкти нормативно-правових документів, які ставлять під сумнів реалізацію ключової медичної реформи в Україні.
Напередодні прийняття постанови про реалізацію програми медичних гарантій уряд опублікував її проєкт, який суттєво обмежує в правах приватні заклади охорони здоровʼя, віддаючи державним та комунальним лікарням пріоритет в наданні амбулаторних послуг. Це ніщо інше, як монополізація медичних послуг у рамках програми медичних гарантій та ігнорування інтересів приватного сектору.
Приватні заклади почали активно говорити про ці проблеми, і хоч в результаті постанова вийшла зі змінами, які нівелювали ризики по амбулаторному пакету, низка проблемних питань залишається невирішеною.
Чи є в такому разі сенс приватним закладам охорони здоров'я співпрацювати із державою задля реалізації принципу універсального охоплення медичними послугами? Наскільки ефективно працює програма медичних гарантій, та чому приватні заклади охорони здоров'я не поспішають укладати договори із НСЗУ?
Рівні, але не зовсім
Вже майже 6 років в Україні працює програма медичних гарантій. Її основний принцип – надання безоплатних якісних та доступних медичних послуг громадянину незалежно від статі, віку, місця проживання, расової приналежності та фінансової спроможності. Це і є той принцип державного солідарного страхування, згідно з яким держава закуповує медичні послуги у тих закладів охорони здоров'я, які мають укладений договір із НСЗУ.
Тим часом пацієнт може обрати заклад охорони здоров'я будь-якої форми власності та лікаря, у якого він хоче безоплатно отримати медичну послугу.
Все б здавалося чудово і правильно в цьому механізмі, але на практиці маємо дещо іншу картину. Чомусь рівність прав між державними/комунальними та приватними закладами охорони здоровʼя закінчується на папері. І перше, про що важливо сказати – це тарифи. Держава розраховує тарифи з урахуванням бюджетного законодавства і включає в них далеко не всі складові. Ці тарифи не покривають навіть собівартості послуг у закладах приватної медицини.
Давайте бути чесними – в багатьох державних та комунальних закладах охорони здоровʼя досі існує оплата "в конвертах".
Нещодавно я була на презентації ще неопублікованого звіту USAID з дослідженням неформальних платежів. Він демонструє дуже сумну статистику. Наприклад, понад 90% пацієнтів, які звернулися за допомогою у лікуванні онкологічних захворювань, мали заплатити "поза касою" в державних закладах охорони здоров'я. От чому не всі медичні працівники воліють працювати в приватних лікарнях. Натомість ми працюємо "в білу" і сплачуємо всі податки державі.
Нещодавно уряд дозволив бронювати 100% медпрацівників в комунальних і державних закладах охорони здоров'я. Про приватні лікарні там немає жодного слова, хоча ми так само є критичною інфраструктурою, і виконуємо для цього всі вимоги.
Наш досвід співпраці з державою
У 2024 році ми розглядали можливість співпраці з НСЗУ за кількома пакетами медичних послуг. Одним з ключових факторів, який вплинув на наше рішення долучитися до програми допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), стала демографічна криза в країні.
За даними Мін’юсту, за перше півріччя 2024 року в Україні народилось на 9% менше дітей, ніж за аналогічний період попереднього року, а смертність перевищила народжуваність втричі. Також ми знаємо, що багато жінок з дітьми виїхали з країни. А ті, які лишаються, постійно перебувають у стресі, через що не можуть завагітніти або просто бояться зважитися на це у воєнний час.
Велика кількість сімейних пар, на жаль, страждають на безпліддя. І держава, звичайно, вирішила підтримати такі сім'ї та розробила пакет з лікування безпліддя.
Для мене особисто як для головного медичного директора це дуже важливий соціальний проєкт. Я вважаю, що долучившись до цієї програми, ми підставили державі плече в складний час, коли у неї немає коштів на закупівлю дороговартісного обладнання, створення ембріологічних лабораторій та оплату висококваліфікованих фахівців. Зрештою, ембріологів, цитологів та генетиків в Україні можна перелічити на пальцях. Також варто зазначити, що ДРТ – це все ж досить дорого. Сьогодні далеко не кожна українка може собі дозволити таке лікування.
Коли ми розпочинали нашу співпрацю у лютому 2024 року, вартість пакета складала 60 тис. грн. Ми розуміли, що цих коштів нам не вистачить для покриття всіх витрат, але не відмовились від програми та розпочали діалог з НСЗУ, Мінфіном і МОЗ.
Наша команда надала свої розрахунки тарифу, і після тривалих обговорень держава його переглянула. Зараз тариф складає 80 тис. грн. Так, цього все ще недостатньо, щоби наша медична мережа отримувала прибуток, але не він є нашою головною метою в цьому проєкті.
Тут вкрай важливо, що наша співпраця з державою показала, що нас слухають. Якщо ми приходимо до органів виконавчої влади з чіткою аргументацією, вказуємо на проблематику, доводимо, що тариф не відповідає сьогоднішнім реаліям – держава йде на діалог, і готова допомагати. Це не відбувається просто і швидко.
Взаємодія з органами влади дійсно забирає дуже багато часу, але держава зараз в такому стані, що ми не маємо бути в конфронтації з нею. Тому у 2025 ми плануємо розширити нашу співпрацю і отримати контракт ще на декілька пакетів медичних послуг.
Співпраця – процес взаємний
На мою думку, наш досвід роботи з державою можна назвати дуже позитивним. Але, на жаль, деякі наші колеги з інших приватних закладів мали дуже болючу співпрацю з НСЗУ. Вони стикнулися з тим, що їх просто обмежують в кількості надання медичних послуг, а іноді взагалі можуть виключити з програми.
Проблемою залишаються тарифи, складові яких є необґрунтованими. Вся ця смуга перешкод, звичайно, зупиняє багатьох долучатись до програми державних гарантій.
Працювати з державою дійсно непросто. Для цього потрібно бути дуже наполегливим, стійким і уважним. Ви повинні бути готові до того, що в будь-який момент у лікарню прийде перевірка Рахункової палати, Державної аудиторської служби, Національна поліція, Національна служба здоров'я України. І їх можна зрозуміти, адже йдеться про державні кошти. Держава має бачити, на що вони витрачаються.
Але я вважаю, що будь-який приватний заклад охорони здоров'я, який працює чесно, сплачуючи всі податки, завжди готовий до таких перевірок. Я, наприклад, впевнена у своїй команді на тисячу відсотків.
Зараз державі вкрай важливо співпрацювати з приватним сектором, і робити це якісно. В органах влади мають бути окремі люди, які відповідають за співпрацю з приватними медичними закладами. Держава повинна розуміти, що приватні заклади охорони здоров'я не є ворогами або конкурентами комунальної медицини, а навпаки можуть бути гарними партнерами. Вони інвестиційно більш привабливі, бо працюють прозоро.
З великою ймовірністю ви не знайдете жодного приватного закладу, який має на своєму рахунку якийсь корупційний скандал. Крім того, ми сплачуємо податки, створюємо робочі місця, відправляємо наших лікарів на допомогу після ракетних обстрілів, лікуємо наших захисників, навчаємо інтернів. Так, ми приватна медицина, але ми соціально активні, відповідальні і готові до співпраці.
Олександра Машкевич, головна медична директорка медичної мережі "Добробут", спеціально для УП. Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.