Урок у палаті: що освіта в лікарнях говорить про зрілість країни
В Україні тисячі дітей навчаються не за партами, а в лікарняних палатах. До початку повномасштабної війни це були переважно діти з онкологічними захворюваннями, ВІЛ/СНІД, нирковою недостатністю та іншими тяжкими хворобами.
З 24 лютого 2022 року до них додалися діти з кульовими пораненнями, осколковими травмами від ударів БПЛА й ракет, з мінно-вибуховими ушкодженнями. Для когось це кілька тижнів лікування, для когось – довгі місяці реабілітації після поранень чи тяжких хвороб.
Ми звикли говорити про медичну допомогу, про відновлення, про психологічну підтримку. Значно рідше – про освіту. Наче навчання може "почекати". Але для дитини школа – це не тільки про знання. Це про нормальність. Про зв'язок із ровесниками. Про майбутнє. Про відчуття, що життя триває.
Освіта в лікарні – це не благодійність і не жест доброї волі. Це реалізація права дитини на освіту, закріпленого Конституцією і здоровим глуздом.
Від ідеї до моделі: як з'явилися Школи супергероїв
Школи супергероїв народилися з дуже простого, але принципового переконання: якщо дитина не може прийти до школи, школа має прийти до дитини. На старті це звучало як смілива ініціатива. Але досвід показав: це не експеримент. Це модель, якої потребують дити.
Навчання в лікарнях – це інша педагогіка. Інший темп і інші межі. Тут з дитиною працює мультидисциплінарна команда – лікарі, психологи, вчителі, реабілітологи. Лікарняний вчитель звіряє свій годинник з лікарями, щоб навчання було дитині в користь і задоволення, а не зайвим навантаженням між процедурами.
Вчитель постійно адаптує матеріал – до фізичного стану дитини, до її емоційної вразливості, до ситуації в родині. Тут не завжди працюють звичні формати й "правильні" 45 хвилин. Часто урок складається з коротких відрізків, дрібних кроків, дуже уважної присутності.
Ми завжди говоримо: учитель у лікарні – не просто "викладає предмет". Він або вона стає другом, наставником і опорою, людиною, яка підтримує дитину та її родину, ділячись своїми знаннями, досвідом і мудрістю.
Це величезна роль. І вона не може триматися лише на інтуїції та внутрішній силі педагога.
Ми звикли очікувати від вчителя універсальності. Але універсальність без підтримки – це шлях до вигорання.
Якщо ми хочемо, щоб дитина не "випадала" з освіти під час лікування, ми маємо підтримати того, хто поруч із нею щодня. Підтримка вчителя – це не вторинне питання. Це частина якості освітньої системи.
Ще в 2016 році громадська організація "Маленьке серце з мистецтвом" почала втілювати ініціативу зі створення Школи супергероїв, а в 2020 році створила перший в Україні онлайн-курс для вчителів, які хочуть працювати в лікарні – "Як навчати супергероїв?". Він базувався на досвіді роботи перших трьох Шкіл супергероїв і став порадником для професіоналізації лікарняних вчителів.
З того часу багато змінилося. Школа супергероїв стала державною установою, завдяки патронату Першої леді України Олени Зеленської, яка підтримала ідею якісної освіти для дітей у лікарнях та зробила її частиною національної освітньої політики, і тепер функціонує вже 23 освітні центри. Стало зрозуміло: знання потрібно розширювати й поглиблювати.
Саме тому ми створили онлайн курс "Як навчати супергероїв 2.0" – продовження , яке відповідає на виклики сьогодення. Це 20 годин практичного навчання для педагогів, які працюють із дітьми в лікарнях. У ньому – реальні кейси, конкретні інструменти, підходи до організації уроків у нестандартних умовах і базові принципи психосоціальної підтримки.
Команда зберігає цінності, закладені в ідеї Школи супергероїв, головна з яких – карапузоорієнтованість. Це означає, що вчитель має бути підготовленим до різних непередбачуваних ситуацій, володіти різними методиками роботи і, найголовніше, мати ресурси для власної психологічної стабільності й готовності працювати в лікарні та допомагати дітям.
Станом на сьогодні на курс вже зареєструвалися понад 190 педагогів. Курс безоплатний і залишатиметься у відкритому доступі завжди – це принципова позиція. Для мене це сигнал не лише про інтерес. Це сигнал про потребу.
Від ініціативи до норми
Школа супергероїв свого часу теж починалася як громадська ініціатива – як відповідь на конкретну потребу дітей. Створення державної установи "Школа супергероїв" стало можливим завдяки патронату Першої леді України Олени Зеленської, яка підтримала ідею якісної освіти для дітей у лікарнях та зробила її частиною національної освітньої політики.
Мені здається важливим, щоб ми перестали сприймати навчання дітей у лікарнях як щось додаткове або тимчасове. У країні, яка проходить через війну, це частина нової освітньої реальності.
Питання не в тому, чи можемо ми дозволити собі таку освіту. Питання в тому, чи можемо дозволити собі її не мати.
Освіта під час лікування – це не про героїзм окремих людей. Це про дорослість держави й суспільства. Про здатність бачити дитину не лише як пацієнта, а як учня, громадянина, людину з майбутнім. І якщо ми справді говоримо про відновлення країни, то воно починається не тільки з відбудови інфраструктури. Воно починається з того, щоб жодна дитина – навіть у лікарняній палаті – не залишалася поза освітою.
Покликання на курс для реєстрації.
Євгенія Смірнова, засновниця Школи супергероїв і ГО "Маленьке серце з мистецтвом", спеціально для УП. Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.