Від ВПО – до рушіїв змін: як досвід переселенців може працювати на розвиток громад
Ми з родиною покинули рідний Харків у лютому 2022 року. На четвертий день повномасштабної війни вирушили у невідомість. Тоді я навіть не могла уявити, що за кілька років ми відновимо бізнес, знайдемо спільноту своїх, допомагатимемо розвивати українські громади й завжди матимемо план Б.
Участь у Раді ВПО показала мені, наскільки важливо систематизувати й використовувати досвід переселенців – щоб люди, які повертатимуться додому після війни, мали надійну опору. Це моя історія про те, як маленькі кроки здатні запускати великі зміни.
Новий початок
До повномасштабного вторгнення ми з чоловіком розвивали сімейне виробництво TheaSmart – бренд ігор для дітей, створений у співпраці з нейропсихологами й логопедами. Ідея народилася у 2018 році з власного батьківського досвіду та бажання дати дітям якісні, безпечні й змістовні ігри.
Економічна освіта й освіта дизайнера допомогли швидко сформувати бачення бізнесу, а вивчення нейропсихології глибше зрозуміти потреби дітей. Підприємницький азарт – рухатися далі. Але все зруйнувала війна.
Спершу ми знайшли прихисток на Прикарпатті, а згодом переїхали до Вінниці. Саме тоді я побачила в соцмережах оголошення про конкурс для жінок-ВПО з можливістю навчання й отримання гранту на обладнання. Подала заявку тієї ж ночі. Вже за місяць я вчилася. Ми придбали перший 3D-принтер і почали тестувати нову бізнес-модель. Так ми стартували цикл TheaSmart, у якому адаптували виробництво до нових умов, зробивши його мобільним, екологічним і соціально-відповідальним.
Відтоді ми відкрили інноваційне impact-виробництво, взяли участь у виставці, отримали новий грант, розширили асортимент, запустили соціальний проєкт. Я представляла Україну й компанію на міжнародних конгресах і виставках. Війна навчила нас адаптивності, а статус ВПО – тому, що особистий досвід може ставати інструментом змін для всіх, хто тільки починає свій шлях наново.
Від бізнесу до громадської діяльності
Ми, люди, які переїхали з інших регіонів, принесли із собою інший ритм, іншу культуру праці, інше бачення можливостей. Один із простих прикладів: у Харкові робота поліграфії 24/7 – звична справа, а у Вінниці це часто викликає подив. Але для нас такий стиль роботи – норма, тому ми впроваджуємо його й тут.
Переїзд також підсвітив для мене важливість програм адаптації, інтеграції й перекваліфікації ВПО. Ми не просто говорили про це – ми почали діяти.
Паралельно з бізнес-діяльністю запустили соціальний проєкт "Казки Героїв нашого часу", спрямований на вибудову у дітей шанобливого ставлення до людей з інвалідністю та пошук власної суперсили. Прототипами казкових героїв стали реальні військові, які отримали тяжкі поранення, але продовжують надихати своєю стійкістю.
Ми ставили вистави, читали казки школярам, розробили методичні матеріали, проводили тематичні зустрічі. У межах проєкту співпрацюємо з департаментом освіти Вінницької територіальної громади, громадськими організаціями й культурними студіями. Це приклад, як підприємницький підхід може працювати на суспільну користь.
Я працюю з ініціативними групами, які підсилюють голос жінок у громаді й підтримують принципи WEPs, а також дітей, людей з інвалідністю й старшого віку. Через групи підтримки й освітні зустрічі ми бачимо реальні зміни: розгубленість змінюється впевненістю, страх – дією. Вся ця діяльність привела мене до Ради ВПО, яка змінила моє розуміння того, як можна впливати на громаду. Разом ми:
- розробляємо програми адаптації та інтеграції ВПО;
- систематизуємо досвід підтримки дітей і сімей;
- впроваджуємо ініціативи на кшталт безплатного проїзду для дітей ВПО;
- навчаємося на найкращих практиках Рад ВПО з усієї України.
Досвід 2014-го як фундамент для майбутнього
Один із ключових викликів сьогодні – підготовка громад до повернення українців із-за кордону. Досвід України за 2022-2024 роки – це вже готова база рішень: у сфері працевлаштування, освіти, підтримки бізнесу, роботи з дітьми та сім'ями.
Спершу ніхто не розумів, як діяти, коли до міст масово приїжджали люди з-під обстрілів. Схожий виклик нас чекає і тоді, коли українці почнуть повертатися додому з інших країн. Але сьогодні ми вже не там, де були у 2014-му чи навіть у 2022-му. Ми маємо:
- реальний досвід приймання й інтеграції людей у громади;
- напрацьовані механізми взаємодії між службами;
- органи, які розуміють свої функції та відповідають за процес;
- стійку освітню інфраструктуру;
- моделі підтримки бізнесу й зайнятості, адаптовані до потреб переселенців.
Я відчула цю різницю на собі: у 2024 році не змогла оформити статус "дитини війни" для своїх дітей через брак документів. А вже у 2025 році це вдалося зробити всього за два тижні. Система навчилася працювати швидше, злагодженіше й людяніше.
Сьогодні громади мають достатньо досвіду та інструментів, щоб прийняти й реінтегрувати українців, які повернуться з-за кордону. Треба лише зібрати цей досвід в єдину дорожню карту, щоб пройти новий виклик без хаосу, з опорою на набуті вміння.
Форуми Рад ВПО: де народжуються рішення
Форуми Рад ВПО стали для мене особливим місцем розвитку й натхнення. На регіональних зустрічах та на III Всеукраїнському форумі Рад ВПО у Києві я бачила, що навіть одна активна людина в маленькій громаді може змінювати її на краще. Але сила саме в об'єднанні досвіду й формуванні спільноти.
Обмін практиками рятує від вигорання й дає відповіді на питання, формує горизонтальну спільноту людей, які разом рухають систему вперед. Тут можна побачити, як працюють різні моделі адаптації ВПО, як розв'язують локальні проблеми, і надихнутися на власні ініціативи не лише в громадському секторі, а й у бізнесі.
Водночас Раді ВПО бракує політичного впливу на ухвалення рішень, щоб мати реальний голос у виконавчому комітеті. Як дорадчий орган ми можемо лише пропонувати рішення – і не завжди їх ухвалюють.
Проте позитивних кейсів – безліч. І чим менше місто, тим швидше можна побачити реальні зміни. За умов ефективної координації досвід громад та Рад ВПО може стати базою для уніфікованої дорожньої карти інтеграції та повернення українців.
Діалогові сесії з українцями у Нідерландах: інший бік історії
Особливо цінним для мене став досвід участі в діалогових сесіях з українцями у Нідерландах. Я потрапила туди саме як членкиня Ради ВПО, щоб зрозуміти, як українці за кордоном, бачать Україну й що їм потрібно для повернення.
Багато з них живуть у своєрідній паралельній реальності: інша мова, ритм життя, логіка мислення. У когось навіть немає базових відповідей: де жити й працювати, чи зможуть діти вчити українську. Одна зі співрозмовниць сказала мені:
"Я майже ні з ким не спілкуюсь і майже нікуди не виходжу. Я хочу повернутися в Україну, але не знаю, де жити й де працювати".
І тоді я усвідомила: у нас уже є всі необхідні механізми – працевлаштування ВПО, інтеграція дітей, відновлення документів, фінансова допомога. Три роки напрацювань громад можна масштабувати й адаптувати для тих, хто повертається. Досвід, який ми накопичили всередині країни, уже працює.
Що робити далі
Мій шлях – це поєднання бізнесу, соціальних проєктів і громадської діяльності. Досвід ВПО навчив мене головного: кризи можуть ставати точками росту, якщо перетворювати власний досвід на ресурс для інших.
Найважливіше зараз – навчати тих, хто повертається, озброювати їх знаннями й інструментами. Часто люди не знають про наявні ресурси, спільноти чи грантові програми, хоча вони можуть стати вирішальними для нових проєктів і розвитку громади.
Завдяки участі в Раді ВПО я увійшла до Ради стратегічного розвитку Вінниці. Ми хочемо, щоб з міста не їхала молодь, а новоприбулі відчували: "Ми хочемо тут жити".
Так само працюють усі 812 Рад ВПО в Україні. Ідемо маленькими кроками, які ведуть до великої мети – повернення українців додому. І цю мрію ми будуємо разом, тут і зараз.
Форум організував Благодійний фонд "Стабілізейшен Суппорт Сервісез" у партнерстві з Міністерством розвитку громад та територій України за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН) та Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX).
Вміст публікації є виключно відповідальністю БФ "Стабілізейшен Суппорт Сервісез" та не обов'язково відображає погляди Агентства ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН) та Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX).
Ксенія Клубань, членкиня Координаційної Ради з питань ВПО у Вінницькій МТГ, співзасновниця бренду розвиваючих ігор TheaSmart, спеціально для УП. Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.