Видимість як сила: важливість рольових моделей для майбутніх жінок-лідерок
Якщо середньостатичного українця чи українку попросити назвати засновників стартапів, більшість одразу згадає чоловіків. А от назвати жінок їм буде складніше – не тому, що їх немає, а тому, що про них менше говорять.
У світі ситуація з жіночим підприємництвом у стартап-екосистемі залишається складною. За даними Crunchbase, станом на 2017 рік лише близько 17% венчурно-підтриманих стартапів мали хоча б одну жінку-засновницю (Crunchbase News).
Водночас рівень залучення венчурного капіталу залишається критично низьким: за звітом The State of Female Founders за 2024 рік, стартапи з командами, заснованими лише жінками, отримали лише близько 1% глобального венчурного фінансування.
Попри це, дослідження Boston Consulting Group показує, що стартапи, засновані або співзасновані жінками, створюють більшу цінність на вкладений долар: вони приносять більше доходу на кожен долар інвестицій у порівнянні з компаніями, заснованими виключно чоловіками.
Згідно з DigitalDX Insight, у США приватні технологічні компанії, якими керують жінки, демонструють приблизно на 35% вищу віддачу на інвестиції (ROI).
Ці дані свідчать: залучення жінок у заснування стартапів – це не тільки питання справедливості й репрезентації. Це також питання якості інновацій, економічної ефективності та вищої результативності бізнесу.
Навчаючись в Оксфорді на Executive MBA, я побачила, як виглядає справжній баланс: 50/50 чоловіків і жінок у когорті. І це не про символічну рівність. Це про те, що в аудиторії сиділи надзвичайно успішні люди: у спорті, бізнесі, суспільному житті, які однаково компетентні, розумні, емпатичні. Я відчула глибоку повагу до обох сторін, бо це був простір, де стать не визначала професійну вагу.
В українському контексті ця тема набуває ще більшої актуальності. Війна докорінно змінила структуру суспільства – жінки стали відповідальними не лише за себе, а й за сім'ї, дітей, бізнеси, громади. Вони взяли на себе те, що ще кілька років тому вважалося "не жіночим полем". Це не виняток – це нова реальність.
Коли я очолила CDTO Campus при Мінцифрі, команду, де понад 80% – це жінки, я побачила, наскільки лідерство жінок є ефективним, стійким і стратегічним. Ці дівчата – цифрові лідерки, менеджерки, аналітикині – доводять, що емоційність не є слабкістю, а здатністю розуміти людей і будувати системи, які працюють.
У моєму другому проєкті, Catomize – швейцарській deep-tech компанії, яку ми створили разом із технічним партнером, – я неодноразово стикалася з упередженнями.
На деяких подіях люди охочіше спілкувалися з ним, ніж зі мною, хоча ми представляли ту саму компанію. Ми завжди намагалися змінювати цю оптику, показуючи не гендер, а результат: інженерну якість, ринок, продукт.
Нещодавно я мала розмову зі своєю новою подругою, яка була в Олімпійській збірній. Вона розповідала, як це – стояти на стадіоні під час Олімпійських ігор: ти готуєшся роками, викладаєшся до останнього, а потім виходиш перед десятками тисяч людей, які кричать, дивляться, очікують. І щоб додати собі енергії, ти сама починаєш кричати, але не чуєш власного голосу.
Це дуже схоже на те, через що проходять багато жінок, починаючи свій шлях. Коли навколо так багато голосів очікувань, порад, стереотипів, що іноді стає важко почути себе. І навіть коли все робиш правильно, цей натовп може тиснути й змушувати сумніватися.
Але початок власної справи не має бути випробуванням, як Олімпіада. Він має бути моментом сили, захоплення і віри у свій голос.
Сьогодні я переконана: жінки-фаундерки – це не виняток, а ключовий ресурс суспільства, яке відбудовується. Їхня присутність у бізнесі, технологіях, публічному секторі – це не лише про рівність. Це про стійкість, економічну незалежність і здатність будувати системи, що витримують кризу.
Рольові моделі потрібні не для натхнення, а для нормалізації. Щоб дівчата в Україні й у світі бачили, що створювати компанії, керувати командами, змінювати індустрії – це теж їхній простір. І що коли ми бачимо, ми починаємо вірити.
Що можуть зробити самі жінки-засновниці:
- розповідати свою історію. Публічність – це не про его, а про представлення досвіду, який може надихнути інших;
- будувати спільноти. Нетворкінг – це не лише зв'язки, а й підтримка, менторство, спільні проєкти (чудові приклади – спільнота wtech, премія УП "Сила Жінок" та проєкт Будь);
- не применшувати свої досягнення. Скромність – це чеснота, але не тоді, коли вона ховає приклади, здатні стати рольовими моделями;
- використовувати позитивну дискримінацію. Активно брати участь у програмах, грантах, акселераторах та конкурсах, спеціально створених для підтримки жінок-засновниць.
Що вже ми робимо, як суспільство:
- медіа: дає більше голосу жінкам у бізнесі не як винятку, а як нормі;
- інвестори: свідомо дивляться на команди та їх досвід, а не на стереотипи;
- освітні інституції: створюють програми лідерства для жінок у технологіях, бізнесі та публічному управлінні.
Що треба продовжувати робити:
- держава й компанії: підтримувати баланс у командах, журі, грантах, програмах акселерації, зокрема через спеціальні ініціативи для жінок;
- ми всі: ставити питання не "чи є жінки серед фаундерів", а "кого ми ще не запросили до розмови", "чи можемо додати жінку як спікерку чи учасницю".
Бо рівність і видимість – це не символ, а інструмент зміни, який дозволяє наступному поколінню не питати "чи можу я?", а просто починати.
І чим більше жінок з'являтиметься серед фаундерів, тим швидше наступне покоління навіть не питатиме "чи можу я?", а просто починатиме.
Галина Пустова, співзасновниця компанії Catomize, спеціально для УП. Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
