Румунське кіно у "Передчутті "Молодості"

Першими глядачі побачать одного з лауреатів 2006 року, стрічку Корнеліу Порумбою "12:08 На схід від Бухаресту", а також володаря Спеціального призу журі фестивалю та нагороди FIPRESCI (Міжнародної асоціації кінокритиків) 2007 року - фільм Крістіана Немеску "Мрії про Каліфорнію".

Світове "відкриття" румунського кінематографу відбулося лише кілька років тому, коли фільм Каліна Нетцера "Марія" (2003) отримав спеціальний приз журі на фестивалі в Локарно. А вже 2007-го румунська картина здобуває "Золоту пальму" на ювілейному 60-му Канському фестивалі. Це була стрічка Крістіана Мунжіу "Чотири місяці, три тижні та два дні".

Це дало підставу критикам говорити про "феномен румунського кіно", яке ще до недавнього часу перебувало у занепаді.

Однією із можливих причин цього "розквіту" є відносно молодий вік усіх учасників румунської нової хвилі (найстарший серед них - сорокаоднорічний Крісті Пуїу - режисер знаменитої стрічки "Смерть пана Лазареску").

Ці режисери, чиє дитинство припало на роки правління Чаушеску, змогли поєднати у своїх роботах традиційну для румунського кіно зацікавленість у подіях недавньої історії з роллю у ній звичайної людини.

Зрештою, зовсім не дивно, що у країні, де Перший національний телеканал o 21.00 демонстрував кінокласику, а не ток-шоу, з'явилася ціла група режисерів, що любить та знає кінематограф.

Одним із найбільш титулованих представників цієї когорти режисерів є улюбленець "Молодості" Крістіан Немеску. У 2006 році його стрічка "Марілена із Р7", що розповідає про кохання підлітка до повії, відкривала Канський фестиваль та стала найкращою у конкурсі короткометражних фільмів на фестивалі "Молодість".

Його наступна робота - перший та, на жаль, останній повнометражний фільм "Мрії про Каліфорнію". Під час монтажу цієї стрічки Немеску та його друг звукорежисер Андрей Тонку загинули у автокатастрофі. Фільм залишився незакінченим (про це свідчить і його друга назва - "Незавершене").

Кадр з фільму "Мрії про Каліфорнію". Усі кінокадри взято з film.ru

Та попри чорновий монтаж, стрічка була показана у програмі "Особливий погляд" 60-го Канського фестивалю, де отримали спеціальний приз журі.

Фестивальна кар'єра "Мрій" є напрочуд насиченою, зокрема, фільм був учасником "Трайбеки" (США), фестивалю у Торонто (Канада) та "Карлових Варах" (Чехія). Загалом, за своє життя та після смерті двадцятисемилітній Немеску здобув біля тридцяти нагород.

Мрії про Каліфорнію

Назву для свого фільму Крістіан Немеску запозичив у знаменитої пісні ґурту "Mama's and Papa's" "California Dreamin", яка свого часу була справжнім гімном усіх гіппі. Режисер, який народився через десять років після Вудстоку, зробив цю пісню дітей-квітів із їхнім закликом "ні - війні, так - коханню" головним лейтмотивом своєї стрічки.

Дія стрічки відбувається у травні 1999 року, під час сербо-косовського конфлікту. Тому війна та кохання є головними полюсами протистояння.

Війна присутня і у дитячих спогадах начальника залізничної станції Каполніца Дояру, і у натовських операціях у сусідній Сербії. Зрештою, у підвалі будинку сусіднього міста лежить бомба часів Другої світової війни, що не вибухнула під час повітряного нальоту американської армії. Сама бомба виготовлена на військовому заводі штату Каліфорнія.

Вона стає головною метафорою фільму. Бомба - це нерозв'язані суперечності недавньої історії, які будуть пред'явлені головним героям цієї картини.

Сюжет фільму обертається навколо події, яка справді мала місце під час американських бомбардувань Косова 1999 року. Тоді румунські чиновники не захотіли пропускати військовий вантаж через свою територію. Але у руках режисера Немеску ця рядова історія перетворюється на серйозну розмову про сучасну Румунію.

Поїзд з натовським вантажем зупиняється посередині країни на станції Каполніца, де хазяйнує начальник станції і за сумісництвом місцевий кримінальний авторитет Дояру. Він наказує відігнати поїзд на запасну колію та відчепити від тепловоза.

І такий стан триватиме доти, доки з Бухареста не прибудуть митні документи з дозволом американським військовим перетинати країну. І американці, які везуть радар до Сербії, стають заручниками локальних "військових дій".

Ми дізнаємося про мотиви Дояру. Маленьким хлопчиком 1944 він разом з родиною чекав, коли американці врятують їх спочатку від німців, а потім і від росіян, проте американська армія так і не прийшла. Зате через п'ятдесят років з'явилися їхні нащадки і тепер саме вони мають якось компенсувати нереалізовані сподівання.

Дояру вступає у "двобій" із керівником натовської групи капітаном Даґом Джонсом, який не звик, аби американським військовим у чомусь відмовляли. До нього долучаються румунські чиновники. Проте жодні накази, умовляння та хабарі не здатні переконати Дояру відмовитися від свого рішення.

Зрештою, кожен із місцевих жителів вбачає у американських військових шанс задля покращення власного життя: жіноцтво прагне кохання із закордонними гостями із подальшим виїздом у Штати на ПМЖ; мер мріє залучити інвестиції у бізнес свого селища; працівники місцевої фабрики намагаються привернути увагу світової громадськості до поганих умов праці на їхньому підприємстві.

Але їх усіх - і жителів селища, і американських військових - врешті-решт, об'єднує ненависть до Дояру, який фактично узурпував владу у Каполніці.

Але це ще не всі проблеми у фільмі. Каменем спотикання сторін стає кохання між донькою Дояру Монікою та помічником Даґа Джонса - сержантом Девідом.

Зрештою, каліфорнійська бомба все ж таки вибухає. І стає зрозуміло, що американці нікому з румунів не в змозі допомогти.

Кадр з фільму "Мрії про Каліфорнію"

Крістіан Немеску не став прикрашати життя румунської глибинки з її сільськими барами "Пепсі", обшарпаними біло-синіми стінами клубів та шкіл, калюжами на ґрунтових та асфальтових дорогах, та коровами на вулицях.

Втім, фільмуючи усі ці незвичні для "західного ока" реалії, Немеску не впадає у буфонаду, чи відверту маніпуляцією екзотичністю своїх героїв, що так часто трапляється у фільмах Еміра Кустуріци, із яким румуна неодноразово порівнювали.

"Мрії про Каліфорнію", незважаючи на те, що так і не були завершені режисером, є надзвичайно професійною та виваженою режисерською роботою. За майстерність, з якою зроблено фільм, його іронійність, і окремо за румунського Елвіса, Крістіан Немеску отримує п'ять балів з п'яти.

12:08 на схід від Бухаресту

У фільмі Корнеліу Порумбою "12:08 на Схід від Бухаресту" йдеться про кількох жителів маленького румунського містечка, які напередодні Різдва вирішили дізнатися, чи відбулася у їхньому місті революція 16 років назад.

Задля цієї мети у місцевому телецентрі у прямому ефірі збираються вчитель історії Манеску, пенсіонер Піскочі та власник місцевої станції Їдреску.

Єдина проблема у тому, що революція зайняла лише... кілька хвилин. Після того, як телебачення оголосило падіння режиму Чаушеску у Бухаресті 1989-го року, жителі містечка вийшли на головну площу, щоб відсвяткувати цю подію. Втім, Манеску впевнений: кілька громадян вийшли на площу ДО телетрансляції, тобто ЗА режиму Чаушеску.

Та чи стояли ці сміливці на площі до 12 години 08 хвилин, коли оголосили падіння старого режиму, вже ніхто достоту не пам'ятає. Втім, герої фільму впевнені, що теледебати, а також дзвінки від очевидців події зможуть підтвердити те, що революція таки відбулася, і громадяни міста проявили сміливість та рішучість у проведенні цієї гідної пошани акції.

Тема пам'яті та часу поєднує між собою "Мрії" та "12:08". Корнеліу Порумбою, як і Крістіан Немеску, звернувся до теми життя "маленьких людей" на тлі історичних подій.

Та якщо у фільмі Немеску, герої намагалися втримати "потяг історії" на запасній колії свого селища, персонажі Порумбою врешті-решт розуміють, що історія, залежить лише від них самих та власних спогадів.

Характерно, що обидві стрічки об'єднує метафора творення. У "Мріях" композицію фільму складають кілька частин, що мають спільні підзаголовки: "День Перший", "День Другий"... "День П'ятий".

Дія фільму "12:08 на Схід від Бухаресту" відбувається напередодні Різдва, що також є символом творіння нового світу.

Втім, нестача двох днів творення у фільмі Немеску (їх лише п'ять), та розбіжності у думках "очевидців" революції у стрічці Порумбою, говорять про те, що новий світ, а також історію та пам'ять їхнім героям доводиться створювати власноруч, без чиєїсь допомоги згори (у обох стрічках ані земні, ані небесні авторитети не відіграють жодної ролі).

Як це вдасться Румунії, яку щойно прийняли до Євросоюзу, побачимо згодом. А поки Корнеліу Порумбою отримує п'ять балів з п'яти за свій фільм "12:08 на Схід від Бухаресту".

Автор - Анна Купінська