Лялькове капіталовкладення

"Багатьом це твердження здасться трохи дивним, - коментує Ніна Василівна, - Бо в нашій країні поки далеко не всі готові сприйняти іграшку як об'єкт декоративно-прикладного мистецтва.

Хоча в Європі, наприклад, талановиті ляльковики дуже цінуються, а їх творіння привертають до себе увагу багатьох колекціонерів. Навіть у сусідній Росії кількість "іграшкових" галерей за останні роки зросла у кілька разів".

"Парсуна" - єдина не лише в Києві, але й в усій Україні галерея, яка спеціалізується на авторській ляльці. Окрім виставок тут відбуваються майстер-класи українських майстринь - ляльківниць. А кого таке рукоділля зацікавить серйозно, можна записатись на спеціальні навчальні курси.

"Лялька може бути виконана в техніці паперклей в одному-єдиному екземплярі, а може бути відлита з фарфору в декількох. Але двох однакових ляльок все одно не буде, бо зачіска, розфарбовка, одяг все одно виконуються вручну", - розказує Ніна Василівна.

[B]Цієї осені "Парсуна" запропонувала ляльковикам пофантазувати на тему "Париж. Любов моя". І на столиках та полицях галереї з'явились булочники з Монмартру, танцівниці кабаре, дефілюючі моделі, кутюр'є, що працює над черговим "маст-хевом", молода парижанка за ранковим туалетом і навіть Мелен Фармер.

Хтось побачив в Парижі романтику, хтось - пафос. Але настрій всій експозиції задають роботи київського художника Едуарда Бєльського. Ці розвішані на стінах полотна проникнуті світлим сумом, мрійливістю і осіннім настроєм.

Саме паризька серія Бєльського, а не однойменні короткометражки, надихнула організаторів виставки на зізнання в коханні Парижу. Силуети перехожих на мосту, огорнуті туманом, таємничі парижанки, обличчя незнайомки, що пройшла повз, вогні нічного кафе, за столиками якого п'ють абсент, сумні арлекіни на шумних вечірніх бульварах...

Пробуджується чи то почуття світлої туги за літом, чи то затаєний душевний печаль. А думки уносять до Парижу, по вечірнім вулицям якого хочеться пройтись на самоті.

Всі фото автора