Підлітки атакують ваш мозок

Фільм нещодавно вийшов у Сполучених Штатах, де не став касовим лідером і отримав дуже низький рейтинг на IMDB - 1,3 бали з 10. Так низько в очах глядачів ще не падав жоден фільм.

У такому ставленні нема нічого дивного, бо публіка пам'ятає пародії Мела Брукса, Джіма Абрагамса, Джеррі Цукера та братів Ваянсів. Не кажучи вже про скетчі групи "Монті Пайтон", які, власне, і є родоначальниками сучасної пародії.

На цьому тлі Джейсон Фрідберґ та Аарон Зельцер програють за всіма параметрами, головний з яких - дотепність. Попередники копали набагато глибше. Скажімо, Мел Брукс творив повнокровні повнометражні картини, які не стільки пародіювали, скільки відсилали до класичних зразків, були своєрідним "омажем" відомим кіномайстрам та респектабельним художнім напрямкам.

Скажімо, його "Страх висоти" був цілком присвячений Гічкоку, "Молодий Франкенштейн" раннім горорам студії Universal і це були не просто дотепні, але і вартісні у художньому плану картини. Тут був повноцінний сценарій і актори грали повнокровних персонажів.

Абрагамс та Цукер створили лейтенанта Френка Дребіна ("Голий пістолет"), що він утілював войовничу рейганівську Америку, рятуючи її від зовнішніх та внутрішніх ворогів.

Потім Джеррі Цукер у "Гарячих головах" побудував власний світ, де базою для пародіювання стала американська зовнішня політика. Кіномішенню тут був, звісно, "Рембо", але автори мітили також у реальних політиків.

Кожна серія "Гарячих голів" починалася з наради політичних лідерів і Цукер не шкодував нікого - ні Саддама, і Горбачова, ні англійської королеви та американського президента.

Проте дев'яності також і епоха Квентіна Тарантіно, який став засновником кінематографічної моди на цитування та інтерпретацію популярних кіносюжетів. Це привело до відродження жанрового кіно з неодмінним додаванням слова "молодіжний", і усі ці молодіжні трилери, комедії та мелодрами будувалися на переосмисленні стереотипів.

Славетний "Крик" (1996) Веса Крейвена радикально переглянув слешер і, маючи усі передумови вилитися у пародію, став все таки першокласним трилером. Зрештою, це не вберегло його від братів Ваянсів, які на "Крику" побудували своє "Дуже страшне кіно" (1999). Тобто вони переосмислили вже переосмислене та спародіювали вже спародійоване.

[B]Але Фрідберґ-Зельцер пішли ще далі. Їхні картини "Дуже епічне кіно", "Знайомтеся зі спартанцями" відображають не тільки кінематограф, скільки тотальну схильність до пародії, яка стала сьогодні надзвичайно поширеною.

YouTube забитий самодіяльними пародіями. І тут вже не про дотепи йдеться і не про осміювання суспільних пороків мова.

У їхніх фільмах вбачається елементарна констатація безумства сучасного світу, що він здається цілком повернутий на кіно. По -суті, теперішня реальність - наскрізь кінематографічна, герої кінофільмів скрізь: у газетних заголовках, промовах політиків, повсякденних дотепах.

Кінематографа так багато навколо, що час від нього позбавлятися. Власне Фрідберґ-Зельцер тим і займаються. Їхні фільми схожі на переселені радянські комуналки - тут на кожному кроці цитата з фільму та популярний кіногерой.

"Нереальний блокбастер" охоплює в основному голлівудські картини, які йшли у світовому прокаті з осені минулого року до липня теперішнього. Тут є герої коміксів - Геллбой, Бетмен, Галк. Сміються і над бєкмамбєтівським "Особливо небезпечним".

Представлені також персонажі молодіжних комедій на кшталт "Зачарованої" та "Суперперців", які перемішані з героями цілком артгаусних картин - "Джуно" та "Старим тут не місце".

Особливо потішним є спародійований Антон Чигур, якого у Коенів зіграв Хав'єр Бердем і навіть отримав за роль "Оскара". А в основі сюжету "Нерального блокбастера" лежить "Монстро", знаменита історія про напад на місто невідомого чудовиська.

Який вердикт? Якщо вам більше п'ятнадцяти і ви не переглядаєте всі фільми підряд і вас також не приваблює дослідження механізму найпопулярніших картин - не ходіть на цю картину.

Якщо навпаки - вам до п'ятнадцяти або ви завзятий сінефіл і навіть мрієте самі щось фільмувати - сміливо купуйте квиток. Повірте, навіть якщо не буде смішно, то впевненості додасть обов'язково.

Оцінка - 1.5 - 5

Автор - Ігор Грабович