"Чорне сонце" - велична історія вічного кохання

Сюжет картини, що оповідає про кохання, смерть та помсту, сповнений пафосу давньогрецької трагедії. Додаткового драматизму подіям фільму Зануссі надає реальність подій, що трапилися на Сицилії двадцять років тому.

Ім'я Кшиштофа Зануссі відоме практично кожному любителю кіно на пострадянських теренах. За п'ятдесят років своєї кар'єри режисер неодноразово ставав володарем найпрестижніших світових кінонагород.

Зануссі неодноразово бував у Радянському Союзі, а після його розпаду приїздив до Росії, України та Білорусії. Минулого року режисер знімав у Києві свою нову роботу "Серце на долоні", де головну роль зіграв Богдан Ступка.

Друг усіх дітей та священиків

Незважаючи на похилий вік, Кшиштоф Зануссі продовжує життя публічної персони. Він багато мандрує та з радістю дає інтерв'ю всім охочим журналістам, невтомно відповідаючи на одне й те саме питання щодо спорідненості його родини із засновниками італійської компанії з виробництва побутової техніки.

Також Кшиштоф Зануссі патронує школу, де наразі вчиться 600 учнів, часто проводить зустрічі з дітьми та молодими кінематографістами.

У своїх багаточисельних інтерв'ю Зануссі пропагує ідеї міжнаціональної дружби, переконує жителів колишнього СРСР убити в собі "совок", незмінно ділиться своїми думками щодо майбутнього кінематографу та своїми творчими планами.

Агата та Манфреді - кадр з фільму. Фото з сайту kino-teatr.ua

Скажімо, режисер вважає, що історію творять особистості, а не маси, і особливо звертає увагу на постать злочинця, що стала останнім часом популярною медійною фігурою. Щирий католик, друг папи Іоанна Павла ІІ та Олександра Мєня, Зануссі вважає помсту доброю справою, що здатна повернути справедливість скривдженим.

Також режисер стверджує, що творець повинен мати чітку авторську позицію і декларувати її в кожній своїй стрічці. Особисто для Зануссі вона в бажанні зупинити інфляцію кіномови, яка, за його словами, стала підпорядковуватися спецефектам та все швидшому монтажу. Сам Зануссі залишається прихильником повільного ритму, нетривіальних тем та загальнолюдських цінностей.

Ідеалом для нього є давньогрецька трагедія, здатна передати драматизм життя через емоційно насичені кульмінаційні моменти. Любов до камерних історій вже приводила Зануссі на театральну сцену в якості режисера-постановника, тепер же принципи давньогрецького театру польський режисер у повній мірі зміг втілити на кіноекрані.

Давньогрецька трагедія на Сицилії

Основою фільму "Чорне сонце" є п'єса італійського драматурга Рокко Фаміліарі, що базується на реальній історії.

Молодята Агата та Манфреді втішаються медовим місяцем на балконі своєї розкішної квартири. Через дорогу живе наркоман Сальво, що часом заробляє найманими вбивствами. Заздрячи щастю багатого і красивого сусіда, Сальво вбиває його під час полуденної сієсти.

Агата відмовляється допомагати поліції у пошуках злочинця, бо вважає, що вісім років у в'язниці - це надто м'яке покарання за відібране "життя янгола". Водночас Агата вирішує: якщо вона вагітна від Манфреді, то пробачить убивцю, якщо ж ні - обов'язково помститься йому.

Тест на вагітність виявляється негативним - і Агата вирішує навідатись до бункеру, де ховається від поліції Сальво...

"Янгол" Манфреді. Фото з сайту kino-teatr.com

Фільм "Чорне сонце" - це омріяна Зануссі історія про велике кохання шекспірівського масштабу, де закохані не можуть прожити одне без одного. У "Чорному сонці" химерним чином поєдналися християнські ідеї про прощення ворогів, уявлення про рай та пекло із давньогрецькою темою невблаганності долі, незмінності виконання вироків, призначених небесними силами.

Усі герої стрічки впевнені у тому, що вищі сили мають вплив на життя людей. Для Агатиної матері убивство зятя є лише витівкою диявола, що передоручив свою волю якійсь лихій людині. Сама Агата розмовляє із привидом Манфреді та присягає йому у вірності, вона називає його святим.

Сальво - "янголом, що впав". Фото з сайту kino-teatr.com

На противагу істинному "янголу" Манфреді, що помирає на залитому сонцем балконі (майже на небі), Сальво є "янголом, що впав". Він має характерну мітку диявола - очі різного кольору, також він переховується у підземеллі. Сальво брехливий та жорстокий, він колись був чудовим музикантом, але зараз не може здобути жодної чистої ноти зі своєї скрипки.

Водночас жертовність Агати нагадує і Електру, і Пенелопу. Дії молодої вдови коментує хор жінок, які у чорних хустинах сидять на лавах у церкві. А у фіналі "Чорного сонця" молодший брат Сальво сидить мов сатир, виграючи на флейті пана нечутну нам мелодію.

Фільм знятий в улюбленому Зануссі повільному ритмі, і часом статичність кадру нагадує про те, що події оригінальної п'єси Фаміліарі відбувалися в одному приміщенні.

Головними ж у фільмі залишилися душевні переживання, величність почуттів, слів та вчинків головних героїв. Схоже, що Зануссі зняв іще одну історію про вічне кохання

Оцінка фільму "5" з "5"

Автор дякує кінотеатру "Київ" за перегляд фільму

Автор - Анна Купінська