Новорічні історії від українських письменників. І не тільки

440
31 грудня 2008

Письменник Юрко Іздрик впевнений: якщо бажання людини щирі та вона себе не обманює, мрії обов’язково здійсняться!

"В часи Радянського Союзу перманентним бажанням було, щоб це колись закінчилось. Особистість не погоджувалась миритися з тим, що все життя доведеться відбути в цьому театрі абсурду. І, очевидно, це прагнення було притаманне багатьом людям, і це колективне бажання розвалило Радянський Союз", - переконує Іздрик.

У цьому "колективному" було і бажання письменниці Оксани Забужко.

Вона зізнається, що теж завжди загадує щось у новорічну ніч. "І, уявіть собі, вони (бажання) завжди збувалися: навіть коли під Новий 1991-й (страшно смурне було новоріччя!) на українську незалежність "загадала"... - розповіла письменниця "Українській правді. Життя".

Юрко Іздрик каже, що загадує бажання постійно, і не готує спеціально для новорічної ночі. "Але так вже традиційно склалось, що акцентується на них під час Нового року", - додає письменник.

Так само увесь рік загадує бажання дизайнер Оксана Караванська. На наше запитання про те єдине, новорічне, дизайнер з посмішкою відповідає: "Я від життя хочу дуже багато, і не маю якогось одного бажання".

Не тривожать містичні сфери уніч під Новий рік письменники Таня Малярчук, Тарас Прохасько та Наталка Сняданко. Усі вони переконують, що не мають звички загадувати щось у момент, коли Новий рік тільки-но вступає у свої права.

"Я якось не знала, що це роблять (загадують новорічне бажання). Швидше це пов’язано з Різдвом", - відповідає на наше запитання Таня Малярчук. Однак згодом додає, що, мабуть, сьогодні вночі загадає таке: "Щоб ми дочекали від тепер і за рік".

"Що може бути важливішим? " - риторично запитує Таня.

У Тараса Прохаська таке єдине побажання інше. "Щоб цей рік був кращий, ніж попередній", - зауважує він та додає, що воно завжди збувається.

"Не знаю, не маю такого пафосу, звички до загадування новорічних бажань", - розповів "Українській правді. Життя" Тарас Прохасько. На фото – справа


Наталка Сняданко не загадує бажання вже тепер, у дорослому віці. Але добре пам’ятає, що в дитинстві всі такі новорічні мрії збувались.

У видавця Івана Малковича теж. Та тепер отаке матеріальне (на зразок "хочу машинку чи велосипедик") вже в минулому, у новорічну ніч Малкович загадує лише про здоров’я. 

"Хоч я не встигаю ніколи! Тому що мені доводиться відкривати шампанське, багато хвилюючих моментів… і я ніколи не встигаю загадати бажання!", - вже сміючись додає керівник А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ.

У художниці Євгенії Гапчинської до новорічних побажань діловий підхід.

"Я не загадую бажання, але ми всією родиною пишемо листівки, потім втілюємо їх в життя. Колись я загадувала і бажання збувалися", - розповіла вона про свою систему "запланував-зробив".

"Дівчина" Валерій Харчишин та "крута" Таня Малярчук

Невеличке опитування "Української правди. Життя" показало, що творча еліта України поділена на тих, хто не втрачає можливість гучно відсвяткувати Новий Рік та тими, хто до нього ставиться скептично.

Оксана Забужко з власного досвіду знає, що у фразі про те, "як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш" щось таки є.

"По-різному бувало - а олів’є з телевізором востаннє були ще за часів СРСР!:-)" - відповідає вона на запитання про те, як вона зазвичай зустрічає Новий рік.

"Найбільше ж запам’яталось, як довелося зустрічати Новий рік двічі - раз на літаку через Атлантику, і вдруге, через кілька годин, - вже в Новому Світі. І, між іншим, той рік чітко розділився в мене на два абсолютно різні "періоди піврозпаду" - ніби два різні життя в себе вмістив! Так що поширений забобон - мовляв, "як зустрінеш, так і проведеш" - якісь, видно, підстави під собою таки має... ", - розповіла письменниця.

А Таня Малярчук надовго запам’ятала святкування 2003 року. Саме тоді вона почала палити. Викуривши пачку сигарок, Малярчук "була типу дуже крута і доросла".

"Тепер я вже не тішуся з того, що я доросла стала, а пачка сигарет залишилась стабільно", - додає письменниця. Каже, що це - "найжахливіша історія", яка з нею сталася.

Тарас Прохасько, як і переважна більшість опитаних нами письменників, зустрічають Новий рік вдома. Письменник пригадує, як хотів "по-особливому відзначити перехід тисячоліть".

"Але я заснув перед Новим роком, і збудився вже у іншому тисячолітті", - розповідає Прохасько.

Події однієї новорічної ночі (чи, радше ранку) змінили повністю життя Івана Малковича.

"Я прийшов з поетичного читання, а моя юна майбутня дружина вдосвіта йшла зі своєї компанії. Та вона попри мою хату йшла, і вирішила мене засіяти пшеницею. І так вона залишилася навічно, але це трапилось вже зовсім на Новий рік. Зранку, годині о шостій", - розповів нам історію свого новорічного кохання книговидавець.

Іван Малкович під час участі у проекті "Українські зірки - дітям з синдромом Дауна". Фото Віктора Марущенка
Лідер "Другої ріки" Валерій Харчишин з посмішкою згадує свій новорічний курйоз.

"Я колись сам перевдягнувся в Діда Мороза, в 13 років. І коли ми почали виступати всі глядачі подумали, що я дівчинка. Вони почали підходити до вчителів і казати: "Ви шо, це ж не подобство. Ми розуміємо, що дівка висока, але це не означає, що вона повинна бути дідом Морозом!". Мені так соромно було", - каже Харчишин.

Художниця Євгенія Гапчинська пригадує не надто смішне святкування.

"Якось у студентські роки мій новий рік закінчився у лікарні, мені вирізали апендицит", - розповідає вона про Новий рік, який запам’ятала назавжди.

А дизайнер Лілія Літковська у новорічну ніч опинилась в електричці. "Ми запізнилися на автобус, чи то друзі нас не діждалися… В той момент мобілок не було. І ми з подругою поїхали електричкою додому. Зустріли новий рік з чужими людьми, але приємними", - оптимістично каже дизайнер.

Сім’я Наталки Сняданко напередодні Нового року зажди робить важкий вибір: ставити живу ялинку чи штучну? До цього часу терези сумнівів все ж схилялись на бік натуральної.

"Це нас мучить з екологічної точки зору, та хочеться, щоб діти пам’ятали, як вона пахне, як виглядає... це у нас така завжди дилема", - розповіла письменниця про єдиний обов’язковий атрибут святкування Нового року. Чи буде салат олів’є на її святковому столі, Сняданко байдуже. Вона не сприймає Новий рік як свято. 

Юрко Іздрик навпаки, звик святкувати ніч з 31 грудня на 1 січня "правильно". Та планує цю традицію змінити.

"Найнезвичніший Новий рік мене ще чекає попереду. Це буде новий рік без олів’є, без телевізора, без усього цього джентльменського набору", - оптимістично каже письменник.


powered by lun.ua