"Життя спочатку": Темний бік родинних цінностей

29
30 січня 2009

Після військової картини "Морпіхи" Сем Мендес вирішив повернутися до сімейної тематики, власне, до демонстрації тих відразливих та неприємних реалій, які ховаються за так званими "родинними цінностями".

Мендес полюбляє двозначні назви для своїх картин, які, на жаль, не відтворюються в українському перекладі. І якщо American Beauty ("Краса по-американськи") - це сорт троянд, а Road to Perdition ("Проклятий шлях") означає дорогу до американського містечка за назвою Пердішн, то Revolutionary Road (оригінальна назва фільму "Життя спочатку") є і назвою вулиці, де живуть Ейпріл та Френк, і метафорою їхньої боротьби із буденністю та рутиною. 

Коли символічне перемагає уявне...

Подружжя Віллерів потрапило у передмістя випадково - реалізувати свої плани закоханим мрійникам завадила незапланована вагітність. Та минуло сім років і пара перетворилася на таких самих звичайних обивателів, як і їхні сусіди: любитель мандрів Френк працює на нудній офісній  роботі, а колишня актриса Ейпріл доглядає двох дітей. 

Подружжя все більше віддаляється один від одного і виправити ситуацію може лише омріяний переїзд у Париж. Віллери придбали квитки, спакували речі, та Френк отримує несподіване підвищення. І тепер він повинен вибирати між їхньою з Ейпріл мрією про Францію та багатством і успіхом, які чекають на нього в Америці. 

 

"Життя спочатку" - це чергова історія про те, як людські бажання, мрії та фантазії приносяться в жертву заради суспільного схвалення та благополуччя.  

Порушник суспільних правил автоматично стає парією, а той, хто приймає правила гри, навіки залишається в обивательському болоті і вже ніколи не зможе з нього виборсатися. Віллери не стали винятком. 

Втеча від буденності і рутини часто стає основою фільмів про кризу середнього віку. І хоча Ейпріл та Френк на десять-двадцять років молодші за героїв "Останнього танго в  Парижі", "Польотів уві сні та наяву" чи "Краси по-американськи", вони теж стали жертвами "безнадійної порожнечі життя".

Темний бік сили 

Історичним тлом фільму "Життя спочатку", як і його літературної основи - однойменного роману Річарда Єйтса - є 50-ті роки ХХ  сторіччя. Це повоєнне десятиліття є об'єктом ностальгії сучасних американців як "золота епоха" тріумфу традиційних родинних цінностей, економічного процвітання та достатку. 

У цей час чоловіки керували родинами, жінки займалися господарством, діти слухалися батьків, а чорношкірі незмінно сідали на задні сидіння в автобусах. Та вже у 60-х (роман Єйтса вийшов 1961 року), цей патріархальний устрій було нещадно критиковано поколінням, що виросло в охайних будиночках американських передмість.

 

У 70-х та 80-х передмістя стали головною сценою для нового піджанру фільму жахів - слешеру. Полювання на підлітків із забезпечених родин розпочали Джейсон та Фрейді, а також схиблені Санти, Купідони і просто психічно нездорові школярі.

Зло із передмість (а у 1989 році навіть вийшов горор "Передмістя" Джо Данте) отримало матеріальну форму. А вже у 90-х такі фільми як "Плезентвіль" Ґарі Росса та "Шоу Трумена" Пітера Віра прочитували "золотий вік" як метафору лицемірства, фальші та самообману, що панують у оселях жителів передмість, і які є основою сучасної поп-культури. 

"Життя спочатку" подібне до "Шоу Трумена" відчуттям клаустрофобії, яке виникає у маленькому замкненому світі, що складається з кількох вулиць. Передмістя, в якому живуть Ейпріл та Френк, як і телевізійне місто Трумена - це своєрідний острів, пов'язаний із рештою світу лише електричкою, яка щоранку возить чоловіків на роботу в офіс.

Під час розмови з Ейпріл, Френк висловлює думку, яка колись привела європейську молодь в окопи Першої світової війни - лише військова баталія дає відчуття реальності, абсолютно втрачене та забуте обивателями. 

 

Єдиним персонажем фільму, який може відверто говорити правду, є божевільний математик Джон, що втратив свої математичні здібності через численні сеанси електрошоку. Та ця всезагальна обов'язкова "нормалізація" по-різному сприймається героями фільму - якщо Френк врешті-решт погоджується із цими правилами, то долі Ейпріл і Джона складаються трагічно.

Та на відміну від Трумена, ніхто з персонажів "Життя спочатку" не може переплисти "море" та вийти з купола, вони приречені жити у ненависті та розчаруванні.  

За напруженістю та реалістичністю сімейної драми стрічка "Життя спочатку" близька до "Маленької Віри" Василя Пічула, де родина радянських пролетарів постає у всій своїй аморальності та збоченості, втім, як і система, що їх породила. 

Через усю "неприкритість" цього щоденного "буденного зла", "Життя спочатку" є важким, але надзвичайно правдивим фільмом про темну сторону "родинних цінностей". З цих обставин, стрічка не рекомендується до перегляду емоційним та вразливим особам, молодятам та вагітним жінкам. 

Оцінка фільму 5 з 5

Автор дякує кінотеатру "Київ" за допомогу у підготовці статті

 

Автор - Анна Купінська

powered by lun.ua