Безкінечний кастинґ Олександра Шапіро

5
30 січня 2009

На початку жовтня минулого року Шапіро презентував стрічку "Зйом", що відрізнялася від попередніх його картин відсутністю ексцентричних персонажів, питомо "шапірівських" афоризмів та матюків. У "Кастинґу" режисер знову повернувся до своїх улюблених прийомів. 

Божественна комедія 

"Кастинґ" - це черговий екзерсис Олександа Шапіро, у якому режисер у манері кіногеппенінга дає галерею розмаїтих персонажів, які ніяк не пересікаються між собою, проте разом створюють якийсь божевільний карнавал.

Формально у стрічці йдеться про певний кастинґ, на який приходять найрізноманітніші персонажі, але залишається невідомим, до чого власне відбирають усіх цих людей. Цілком можливо, що в царство небесне. 

У "Кастинґу" Олександр Шапіро досягає своєрідного апогею своєї творчості. "Кастинґ" - правдивий шедевр, але за умови, що ви любите таке кіно і готові приймати запропоновані автором правила гри.

 

Як свідчить досвід, випадкові глядачі покидають фільм вже на десятій-п'ятнадцятій хвилині. Саме у той момент, коли у голлівудських фільмах, до яких уже привчена наша публіка, стає зрозуміло, хто такий головний герой і що він хоче.

У Шапіро все інакше. Тут кожні десять хвилин з'являється новий дивак, який виголошує свій монолог, але цей монолог нічого не дає глядачу, бо його слова тільки затемнюють суть справи.

Інколи складається враження, що Шапіро відверто кепкує з довірливого глядача, який весь час чекає на "кіно". Проте фільм вперто не сходить зі свого місця, буксуючи і буксуючи.  Тому основою насолоди від такого кіно є повна свобода від кіностереотипів.

Шапіро творить своїх персонажів не за принципом побутової пізнаваності, а виявляючи харизму кожного з них. 

У фільмі з'являється загадкова "Птіца Фенікс - києвская мукла" у виконані Віталія Лінецького, "аскєт" Остап Ступка, "робот-гіпермашина"  Мирослава Кувалдіна. Поряд зі знаменитими акторами, за шапірівською традицією, на екран потрапляють молоді та невідомі виконавці. 

 

Тут є і бізнесмен, що повільно роздягаючись догола, продовжує монолог про будівництво садиби та написання власного портрету, і дівчина, яка марно намагається підібрати потрібні труси, аби піти в них на кастинґ, і істерична випускниця Карпенка-Карого, яка влаштовує стриптиз, аби отримати роль. 

Окрім традиційної для Шапіро зневаги до наративу та лінійного монтажу, "Кастинґ" цілковито руйнує ілюзію кіно. Скажімо, актор читає монолог на фоні трюмо, де відбивається уся знімальна група, інший персонаж проводить півсцени повернений до нас задом (саме задом, а не спиною), спілкуючись із невидимими глядачами за кулісами.

Насамкінець, "Кастинґ" не має остаточного фіналу - фільм продовжується після титрів і несподівано обривається на півслові. Та якщо б ця зупинка не відбулася, цілком можливо, фільм почався б заново і тривав би до безкінечності. 

"Реальна альтернатива реальності"

Фільми Олександра Шапіро незмінно привертають до себе увагу публіки. Збоку ця публіка скидається на героїв картин самого Шапіро. Найчастіше так воно і є, враховуючи кількість персонажів у його фільмах.

Навіть якщо на прем'єру картини прийдуть тільки виконавці ролей у його "Кастинґу", зал буде заповнений. А якщо вони приведуть родичів, то фільм поб'є усі касові рекорди, принаймні, у Києві.  

І в цьому немає нічого дивного. Просто публіка знайшла свого режисера і впізнає себе в його персонажах.

 

Така колективна ідентифікація - явище майже сенсаційне у сучасному кінопроцесі, де ми здебільшого бачимо підлітків, які у мультиплексах творять свою ідентичність, переглядаючи різне кінематографічне сміття. 

Люди, що об'єднуються навколо Шапіро, попри весь свій екзотизм, складають цілком живу спільноту. І тут Шапіро є продовжувачем певних традицій українського кінематографу.

Спільнота навколо Шапіро схожа на коло шанувальників Параджанова. А самі герої Шапіро нагадують персонажів Кіри Муратової. І всіх їх єднає не просто виключеність із соціального світу, а ще включеність до іншого світу, де реальність проявляє себе без усіляких умовностей та символізму. Без усього того, що є сьогодні популярним атрибутом кінематографа.  

Оцінка фільму 5 з 5 

Автори статті дякують кінотеатру "Київ" за допомогу у підготовці статті

powered by lun.ua