Кінопрем’єри тижня: "Знамення", "Подвійна гра"...

"Знамення"

Рік випуску: 2009

Країна-виробник: США

Режисер: Алекс Прояс

Автор сценарію: Райн Дуґлас Пірсон, Джулієт Сновден

У головних ролях: Ніколас Кейдж, Чендлер Кентербері, Роз Бірн

Про що фільм. Університетський викладач-астрофізик Джон Кестлер втратив дружину у пожежі. Джонова депресія закінчилась після того, як його син Калеб приніс зі шкільного свята чудернацький листок паперу, заповнений цифрами. Цей папірець потрапив до капсули часу разом із іншими дитячими малюнками п'ятдесят років тому, а тепер, на святкуванні заснування школи, був відкопаний педагогами.

Незабаром Джон зрозумів, що цифри на аркуші позначають дати та координати жахливих катастроф, а також кількість загиблих людей. Він намагається запобігти кільком нещасним випадкам та фатум виявляється сильнішим. Джон знайомиться з Елісон, дочкою дівчини, що колись написала ці цифри. Виявилось, що Люсінда могла бачити майбутнє, а її пророцтво неминучого апокаліпсису, що станеться незабаром, змусило її покінчити життя самогубством.

Голлівуд вже лякав нас велетенськими кометами, глобальним охолодженням, помстою природи людині та інопланетною навалою. Цього разу кінець світу спричинить гігантський вибух на Сонці, що спалить усе живе на планеті Земля.

Судячи з касових зборів за перший прокатний вікенд, "Знамення" не дуже зацікавило американських глядачів (фільм зібрав 14 млн. доларів). Таку невелику популярність апокаліптичних картин радянські критики вочевидь пояснили б фактом неминучого загнивання капіталізму, але справа, скоріш за все, в іншому.

Режисер картини Алекс Прояс полюбляє несподівані та ефектні повороти сюжету, цим він відрізняється від таких колег по цеху як Роланд Емеріх та Майкл Бей. Ці два спеціалісти з фільмів-катастроф, які володарювали у цій царини останні десять років, привчили глядача до нехитрої схеми (втіленою ще Стівеном Спілберґом у "Щелепах"): катастрофа - це відображення проблем героя із власною родиною.

Як тільки сім'я возз'єднується - негаразди виявляються подоланими, хоча б і ціною руйнування Нью-Йорка та інших міст на планеті.

Прояс, який уславився "Темним містом", не міг зробити картину настільки прямолінійною.

"Знамення" нагадує компіляцію усіх блокбастерів одразу - тут тобі і загроза з космосу, і боротьба з фатумом, і дивакуваті діти, що бачать майбутнє та розмовляють із невидимками, і космічні прибульці, і натяки на терористичну загрозу, і очевидні біблійні конотації, включно із Ноєвим ковчегом, Адамом та Євою та деревом пізнання Добра і Зла.

Цей не зовсім перетравний набір драматургічних ефектів щедро прикрашено комп'ютерними ефектами. Скажімо, однією з найбільш вражаючих та захопливих сцен у фільмі є момент падіння літака та суб'єктивний погляд героя, що переносить нас прямо в епіцентр катастрофи.

Особливістю "Знамення" є цілковита зневіра у те, що людина може щось змінити чи виправити, адже якщо життя зародилося через випадкову сонячну активність, то так само випадково воно може і зникнути. Нас, як у відомому анекдоті, можуть порятувати лише інопланетяни, і то не всіх, а лише "обраних" для якихось невідомих людям потреб.

Також "Знамення" вирізняє нехарактерна для стрічок цього жанру зневіра у силі родинних стосунків. Виживають лише ті, хто знайшов у собі сили покинути батьків (у цій ролі виступають як Джон із Елісон, так і Сонце, яке з однаковою байдужістю дарує життя та забирає його). Повернення до родини відбувається лише заради того, аби зустріти разом свою смерть.

Втім, "Знамення" не відрізняється оригінальністю режисерських рішень, а стандартні біблійні конотації викликають хіба роздратування, як і перевантаженість сюжету.

Окрім цього, у фільмі наявно багато сюжетних ходів, які викликають запитання навіть у найменш досвідченого глядача. Скажімо, чому Люсінда заховала своє послання аж на п'ятдесят років, а не прагнула змінити перебіг подій? Навіщо прибульці посилали сигнали на Землю, якщо все одно апокаліпсису не вдалося б запобігти? Чому інопланетяни відібрали лише двох дітей, задля продовження людського роду?

Зрештою, якщо у глядача виникають логічні запитання щодо перебігу сюжету, це означає, що перед нами не надто вдалий фільм, у основі якого лежить погано написаний сценарій.

Оцінка фільму 4 з 5

"Обіцяти - ще не одружитися"

Рік випуску: 2009

Країна-виробник: США

Режисер: Кен Квапіс

Сценаристи: Еббі Кон, Марк Сільверштейн

У головних ролях: Скарлетт Йоганссон, Дженніфер Коннеллі, Дженніфер Аністон, Бен Ефлек, Дрю Беррімор

Про що фільм. Стрічка містить кілька мелодраматичних історій, героїв яких поєднує між собою "вічна тема" - налагодження непростих стосунків між протилежними статями.

На що сподіватися. На те, що ми почуємо відповіді на запитання: "чому він не телефонує після побачення?", "як змусити хлопця одружитися з собою?", "чи варто дівчині проявляти ініціативу?" та багато інших.

Та якщо ви вже знаєте відповіді з інших мелодрам, або ж є цілковито байдужими до вроди Скарлет Йоганссон чи Бена Ефлека - абсолютно впевнено прямуйте до сусіднього кінозалу.

"Подвійна гра"

Рік випуску: 2009

Країна-виробник: США

Режисер: Тоні Ґілрой

Автор сценарію: Тоні Ґілрой

У ролях: Клайв Овен, Джулія Робертс, Пол Джіаматті

Про що фільм. Клер Стейнвік працює на ЦРУ, а її коханий Рей Ковал є агентом британської МI6. Звісно, мирно жити під одним дахом супер-шпигунам із двох конкуруючих організацій не дасть ніхто. Клер та Рей отримують однакове завдання, і повинні вирішити, що для них головніше - кохання, чи робота та інтереси своєї країни. Та у будь-якому разі, вони вже не можуть довіряти один одному...

На що сподіватися. Тоні Ґілрой уславився насамперед як сценарист до стрічок "Адвокат диявола", "Ідентифікації Борна", "Переваги Борна" та "Ультиматуму Борна". За свій режисерський дебют - стрічку "Майкл Клейтон" Ґілрой був номінований на "Оскар" як "найкращий сценарист", і як "найкращий режисер", щоправда статуетки не отримав. плану.

"Подвійна гра" - це друга режисерська робота Тоні Ґілроя (він також виступив як сценарист фільму). Від цього режисера варто очікувати напруженої дії, швидкого темпу, а також несподіваних сюжетних ходів та поворотів. Залишається сподіватися, що харизма Джулії Робертс та Клайва Овена доповнить режисерські та сценарні винаходи Тоні Ґілроя

"Дуже похмуре кіно"

Рік випуску: 2007

Країна-виробник: США-Сербія

Режисери: Д. Джад Джонс, Рісто Топалоскі

Автор сценарію: Д.Джад Джонс

Про що фільм. Через провали у пам'яті приватний детектив Сем Рубенс не може пригадати як він опинився на голлівудських пагорбах поряд з трупом поліцейського, а також зрозуміти - хто, і з якої причини, намагається вбити його самого. Шукаючи відповіді на ці запитання, Сем блукає нетрями Лос-Анджелеса, стикаючись із найгріховнішими та найпотворнішими таємницями нічного міста.

На що сподіватися. Оригінальна назва картини "Фільм нуар". Стрічки цього стилю беруть свій початок у 40-х роках ХХ сторіччя у США. Тоді похмурі суспільні настрої породили цілу низку фільмів "категорії Б", де головний герой опинявся наодинці із корумпованою владою, всемогутніми злочинцями та зрадливою і корисливою "фатальною жінкою". Особливістю таких фільмів було тьмяне світло, лабіринти нічного мегаполісу, нескінченний дощ та відчуття повної безнадійності, що охоплювало головного героя.

Після того, як французькі кінокритики з "Каю де Сінема" "розкрутили" досі непрестижний нуар серед інтелектуалів (термін "film noir" також належить французам), здебільшого чорно-білі стрічки із похмурою атмосферою стали джерелом натхнення для режисерів з цілого світу.

Існує потужна традиція "неонуарів", до якої Д.Джад Джонс та Рісто Топалоскі вирішили долучитися як поціновувачі цього стилю. Чорно-біле тло, на якому акцентується червоний колір вогню та крові, дало можливість критикам порівнювати "Дуже похмуре кіно" та "Місто гріхів", щоправда на користь стрічки Роберта Родріґеса.

Втім, відвертої демонстрації насильства та сексу, характерної для неонуарів, у "Дуже похмурому кіно" цілком достатньо. Тому цей фільм не годиться для сімейного перегляду. А тим, хто досі вважає, що анімація - це для малюків, краще піти на "Монстрів проти Чужих", аби не затуляти своїй дитині очі у "найвідповідальніший момент", як це траплялось із деякими батьками на сеансах "Хранителів".

Стрічка призначена шанувальникам та знавцям неонуару, які матимуть змогу поповнити свою кінотеку іще одним фільмом цього стилю.

Усі фотокадри взято з kino-teatr.ua

Автор - Анна Купінська