Анекдоти від українських письменників і дизайнерів

1844
1 квітня 2009

День гумору - це безліч приколів, цікавих та веселих ситуацій, а також анекдотів та екстремальних розповідей.

Тож, щоб розважити читачів, "Українська правда. Життя" розкрутила українських митців на улюблені анекдоти. Зрештою, цікаво знати, що видається їм смішним.

Ірена Карпа, що згадала те і розповіла:

Коротше. Приїздить у Карпати на відпочинок житель Москви. Туризму зеленого захотілося. Живе в діда на полонині - вівці, молоко, сосни. Аж тут закінчилися сигарети в нього. Він:

- Хазяїн, а єсть гдє купіть у вас сігарєт какіх, с фільтрам?

Вуйко йому:

- Та де, у нас ніц такого нема, ми люльку куримо.

- А может, єсть гдє? мнє хоть "Пріму", мнє очєнь нада, я заплачу сколька скажут.

Гуцул:

- Ну та хіба би йшов два дні за тоту гору, та й тамка перейдеш Дземброню, спустишсі через полонини в село, і там є ше в хаті магазин, може в них є, але я знаю? Але мушу тобі написати записку, бо там-той газда по-руськи не пойме.

- Харашо, - каже російський турист.

Гуцул написав. Москвич взяв записку і пішов. Ішов болотами, калабанями, майже три дні йшов, не спав, змучився, нарешті дійшов до завітної хати. Дістав записку, читає по складах:

Ірена Карпа - турист. Фото з офіційного сайту письменниці
- Сла-ва І-су-су Хрис-ту, вуй-ку. А чи ма-є-те при-му з філь-тром?

Вуйко йому:

- Та де, бійся Бога! В нас тотих дзигарів від Франца-Йосифа не завозили!

Турист, продовжуючи читати з записки:

- Кур-ва мать. Я так і знав.

Брати Капранови полюбляють анекдоти, над якими жінки не сміються. 

"Пішов піп попісяти за церкву (московського патріархату, звичайно). Тільки почав, коли летить бджола, і ужалила попа у самий-самий... Піп звився - боляче ж.

Побіг швиденько до церкви, заскочив у притвор, дістав з холодку сметану і стоїть, мастить ужалене місце. Коли піднімає очі, а у дверях стоїть бабка - аж вклякла і рота відкрила. Піп розлютився:

- Чого витріщилася, стара? Ніколи в чоловіка не бачила?
- Та, бачила - каже. - Як не бачити. Тільки не знала, як воно заряджається.

Улюблений анекдот Іллі Стронговського:

В'язанка ломів, як правило, тоне.
Але в ртуті - чудово плаває.
Але якщо ломи уранові, то потонуть і у ртуті.
Сам топи уранові ломи у ртуті.

П'яні анекдоти від Тані Малярчук:

Лізуть двоє п'яних по шпалах. Один питає:

- І ще довго будемо по цих сходах дертися?
- Нє, недовго, он уже ліфт іде!

Театральні постанови дизайнера Тетяни Островерхової:

В магазин "Все по 7 гривень" завезли долари.

***

На кольоровому широкому екрані лежить Софі Лорен. Поряд червоний чоловік, який намагається ногою попасти в штани.

- Кастрато! Імпотеното! - кричить розгнівана італійка.
- Голос перекладача за кадром.
- Йди геть! Я тебе більше не люблю.

Патріотичний анекдот від дизайнера Олени Даць:

Питається хлопчак у гуцула.

- Діду, а шо то правда, що у вас у хліву кулемети заховані?
- Та ти що, то ворог наговорює.
- А правда, що у вас танк у сіні стоїть?
- Та ні, то все кляті вороги.
- Дідусю, а то правда, що в криниці у вас підводний човен?
- Ну, чого нема, того нема...

Телевізійні анекдоти Наталки Сняданко:

"Якщо чесно я мало знаю анекдотів, тому зараз пригадати дуже важко. Я розповім, але це не особисто мій, а з телевізору. У мене для цього фантазії взагалі немає", - попереджує письменниця.

Приїздять росіяни на білорусько-польський кордон. Відповідно польські митники їх не пропускають.

Росіяни кажуть:

- А можна вам задати питання?
- Можна.
- А ви знаєте, коли німці напали на Польщу?
- Звісно знаємо, у 1939 році.
- А коли напали на Білорусію?
- Знаємо, у 1942 році.
- Ну, тоді останнє питання, а що вони робили у весь цей час? Ви знаєте?
- Ні, не знаємо!
- А ми знаємо. Вони оформлялися у нас на польській митниці.

powered by lun.ua