Писанка – символ Христового Воскресіння і оберіг

205
17 квітня 2009

Неодмінні атрибути великоднього кошика - паска і писанки. Традиція розпису писанки, що початок бере ще в дохристиянські часи, продовжується.

На Прикарпатті творять відомі майстри писанкарства, дітей навчають цього ремесла в гуртках, в Коломиї є відомий музей "Писанка", під такою назвою проходять фольклорні фестивалі. А ще про писанку є гаївки, вірування, легенди.

Найбільша писанка - це 13-метрове приміщення Коломийського музею. І зібрана тут колекція теж найбільша у світі.

Туристам подобається, що можна побачити, як народжується писанка. Яйце, писачок, віск, фарби, піч -спостерігайте.

Найбільше дивуються, як писачком вдається провести рівні лінії, - каже працівниця музею Ірина Блонська.

"Колись писанкарки казали, щоб лінія була рівненька, то повинна її писати людина з чистою совістю, з ясним розумом і з добрим серцем. Старші майстрині перед початком розпису писанки умивалися, одягали чистий одяг і читали молитву і тільки тоді починали розписувати", - зазначила Ірина Булонська. Розписувати з добром у серці і думках

 
Особливо славиться писанками гуцульське село Космач. Їх впізнаєш одразу за жовто-гарячими кольорами. А в орнаментах - закодована інформація, своя символіка. Особливо популярні "безконечники", "макові", "штерни", - каже космачанка Ганна Бодруг.

"У нас на писанці найбільш поширений узір - це "штерна", який символізує, як кажуть, драбинку до неба. Тобто від нижчого до вищого, до духовності. І вважають, що це Божа ласка".

Ганна Бодруг каже, що свячені писанки не псуються, можуть зберігатися довго. Бити їх не можна, бо то гріх. Якщо ж раптом не вберегли, то "розбивати на мілочок, до їди добавляти і годувати курей - кажуть, що кури дуже добре несуться".

17 років Ганна Бодруг веде в Космацькій школі гурток писанкарства. Дівчата не лише вчаться розпису, а й збирають від старших людей, майстринь легенди, вірування про писанки.

"У суботу Великодню, з суботи на неділю, мати повинна поставити мисочку, в неї - писанку і помити свою доньку. Це означає: щоб вона була красива, як писанка, любима всім людям так, як всі люблять писанку".

Вихованки гуртка це доповнюють віршами і гаївками.

"Я вмиваюсь у писанці,
Личко протираю,
Після того умивання
Файно виглядаю".

"Писаночко, дорогочко,
Ти свячене яйце, ти свячене яйце".

"В нас цих традицій дотримується майже кожна хата. На Великодні свята беруть писанки, святять, потім роздають чи рідним, чи друзям", - розповідає десятикласниця Світлана Новікова.

 
У великодніх кошиках міських людей здебільшого не писанки, а крашанки, зафарбовані відваром цибулиння. Або готові наліпки, які продаються на базарі. Хоча чимало людей хотіли б писанку зробити власноруч.

Це підтвердила майстерня писанкарства, яка вдруге відбулася в Івано-Франківському художньому музеї. На день приходило до 40 відвідувачів, і писачок вперше брали в руки, - каже працівниця музею, яка проводила майстер-класи, Юлія Совтус.

"Аудиторія була різноманітна - від 5 рочків і навіть до 60-и. Були і такі, що приходили кожен день - до обіду, після обіду. Одна дівчинка зробила близько 20 писанок".

За гуцульською легендою, доки люди писатимуть писанки, доти злий нехрист буде ланцюгами прикутий до скелі і не зможе зійти до людей.

Галина Добош, "Радіо Свобода", усі фото "Радіо Свобода"

powered by lun.ua