Український ecofashion: одяг зі смаком та ідеєю

Відмінності між екологічним та звичайним одягом не завжди можна визначити з першого погляду. Натуральна тканина - лише один з показників. Різниця виявляється в ідейних переконаннях модельєрів, екологічному та етичному підході до виготовлення одягу.

Екомода починається з дизайну (практичність та зручність) і закінчується готовим виробом. При цьому важливою умовою є дотримання екостандартів на виробництві та зменшення шкідливих викидів при транспортуванні одягу.

Висновок напрошується очевидний - купувати практичний одяг вітчизняного виробника.

Про екологічну моду, як виявилося, українські дизайнери знають не з чуток. Вже понад рік українським модникам та модницям пропонують натуральний одяг, який має свою історію та є виразником певних ідейних переконань.

Сукня "Ой, мамунцю" від "Мокша"

Вітчизняна модна індустрія пропонує свідомому українському споживачу концептуальний одяг під брендом "Мокша" ( moksha.in.ua ). За культурну та духовну прив'язку взяли ім'я богині трипільської доби - Мокші. Хоча, переконують засновники проекту, у своїх творчих пошуках ні релігійно, ні культурно не зв'язані.

"Така назва нашого проекту вибрана свідомо. Ми хотіли зачепити той пласт культури та людського суспільства, де панували інші взаємини між людьми та інше ставлення до природи. Бо зараз загальна лінія ставлення людей до всього, включаючи і себе, є іншою", - розповідає ідеолог проекту "Мокша" Сашко Бо-Гі. Він переконаний, що люди успішно навчилися споживати і не відчувати себе боржниками.

"Мокша" максимально працює тільки з натуральними матеріалами (всюди льон), навіть ґудзики використовує дерев'яні або кокосові.

"Наша основна "екологічність" в тих ідеях, які ми пропонуємо до сприйняття через наші моделі, малюнки та тексти. Ми радше "гуманний одяг, - розмірковує Сашко Бо-Гі. - Думаю, має бути поріг екологічності. Люди мають і на своїй шкірі відчувати проблеми, які існують на планеті, але до певної межі, яка надає можливість все-таки зберігати здоров'я".

Одяг "Мокша" зручний і з прив'язкою до традиційного українського крою. Наприклад, однією з найколоритніших речей є плахта, дуже практична річ - "гріє де треба, носить шо треба, прикрашає як треба".

Назви одягу асоціативні - кожну модель краще бачити, хоча її назва уже привертає увагу. Так "Швейк Протикризовий" - ніщо не інше як верхнє чоловіче вбрання - куртка-піджак.

У серії "До голови" в асортименті "Мокші" є чудернацькі шапки з не менш чудернацькими назвами - "дахабраханка" (очевидно, від назви українського етно-бенду "ДахаБраха"), "богданка чудна" та "духм'яна з мохом" (у спеціальній кишеньці заховано торбинку з лавандою, м'ятою та чебрецем).

Сорочка з капюшоном та плахта практична від "Мокша"

Також розроблено цілу лінійку зручних полотняних сумок, торб та торбинок - "БігМама", "Не Пакуй Ся", "ТБ без тебе" та інші.

Цінова категорія "Мокші" більш ніж доступна - від 40 грн. (торбинка) до 300 грн. (сукня-"фудзі"). Своїми потенційними покупцями "Мокша" бачить однодумців. Шукали їх здебільшого серед молоді, а виявилося, що не зовсім там.

"Молодь, здається, "сформована" ще сильніше, аніж середнього віку люди. Вони вже перестраждали субкультурами, визначились у своєму світогляді, і готові відстоювати те своє бачення навіть через одяг", - розповідає Сашко Бо-Гі.

"Мокша" орієнтується на свідомих людей і заохочує їх висловлюватися через одяг. Адже, окрім приватного життя, існує життя соціальне, у якому одяг відіграє не останню роль. "Хай на вулицях буде яскравіше і добріше!", - закликає "Мокша" і зі свого боку обіцяє не розчаровувати новими моделями.

Дахабраханка від "Мокша". Є різних кольорів

До свідомих людей, яким небайдужа рідна історія, апелює своїми витворами і майстерня автентичного костюма "Шляхетний одяг" ( madein.ua ). Своєю аудиторією засновники майстерні бачать патріотів, людей, яким набрид одяг Made in China.

"Сучасний одяг не вирізняє людину, не підкреслює її особистості. Сучасна мода - це комерційні проекти з якістю, яка зумовлена цією комерційністю, - переконана виконавчий директор майстерні Марина Сенчило. - Одяг повинен бути зручним і виражати внутрішній світ людини, відповідати її світогляду. Це як барва волосся та колір очей - індивідуальне".

У майстерні згуртувалися однодумці, які звернулися до української історії та етнографії. Як результат отримали неспотворений естрадними стилізаціями одяг, який носили наші прабабусі та прадіди.

Головна ідея "Шляхетного одягу" - позиціонувати національне вбрання в сучасному світі. Для реалізації задуму майстерня рухається в чотирьох напрямах, а саме: костюм-символ, вітчизняний етно-casual, весільне вбрання та українські прикраси.

"Шляхетний одяг" мріє одягнути еліту, людей, які представлятимуть Україну на міжнародній арені в національний урочистий стрій. Адже багато протокольних заходів державного рівня обумовлені певним етикетом і національним одягом.

Так у Японії з нагоди урочистих подій традиційно одягають кімоно, в Індії - сарі, чому ж українці забули свій національний стрій? Адже вбрання української аристократії має багато спільного з національними костюмами інших європейських держав.

На думку Марини Сенчило, популяризувати національний шляхетний одяг мають "люди нового покоління - політики та бізнесмени з космополітичним мисленням, які незашорені й обізнані зі світовими традиціями".

Вишивана шовком сорочка тонкого полотна. Спідниця, оздоблена плисом, з парчевою запаскою. Юпка з "вусами" з французького жакарду. Дукач "наддніпрянський" срібний. Все від "Шляхетного одягу"

Вартість такого одягу, пошитого з якісної тканини, оздобленого вишивкою та гаптуванням, коштуватиме відповідно - від 25 тисяч гривень.

Для повсякденного вжитку майстерня виготовляє одяг в стилі етно-casual. Поштовхом до створення цієї серії став попит на ергономічний одяг з історією. Це вбрання для інтелігенції - від студентів до банкірів. Крім естетичної складової, одяг вирізняється високою якістю пошиття, правдивістю крою та декоративною довершеністю.

Це або повна реконструкція, або реконструкція з частковою стилізацією дизайнеркою Людмилою Сівцевою-Климук. Так кирсетки (миргородську та зінківську) реконструйовано без авторського втручання, єдине, що привнесли з сучасності - матеріал.

На щодень майстерня пропонує шаровари (жіночі та чоловічі), юпку (не плутати зі спідницею, це верхнє жіноче вбрання), літник (легка спідниця, пошита з трьох метрів тканини), нагрудник та багато інших.

Моделі не є серійними - майже всі речі виготовлено в одному екземплярі, переважно шиються на замовлення. Навіть якщо повторюється форма, використовується інша тканина. Ціна одягу етно-casual - від 250 до 2 000 гривень.

Весільний вінок від "Шляхетного одягу"

У майстерні признаються - з натуральними тканинами, зокрема українського виробника, велика проблема.

"Ми буквально полюємо за тканинами, адже наш ринок майже повністю знищено. Тому використовуємо льон з Білорусії та Прибалтики. Також закуповуємо тканину з фабрик Німеччини та Італії, які співпрацюють з відомими домами мод", - розповідають у майстерні "Шляхетний одяг" .

Сумний стан вітчизняної легкої промисловості, зокрема виробництва натуральних тканин, підкреслюють і в Українській асоціації підприємств легкої промисловості.

"Здебільшого українські виробники використовують імпортні натуральні тканини. Вітчизняне виробництво за останні роки значно зменшило обсяги виробництва. Раніше в Україні було велике виробництво тканин з натуральної бавовни, шерсті і навіть шовку. Зараз це у нас занедбано й забуто", - розповідає Валентина Ізовіт, голова Асоціації.

За її словами, фактично зруйнований Херсонський бавовняний комбінат, Київський шовковий комбінат перевели на інший вид діяльності, аналогічна ситуація і на Запорізькому комбінаті. Сьогодні працюють Тернопільський і Донецький бавовняні комбінати, а також Чернігівський, який виготовляє вироби з натуральної шерсті.

В Асоціації легкої промисловості підкреслюють, що одяг з натуральних тканин купують свідомі і водночас заможні люди, адже ці речі не з дешевих.

Пересічний покупець середнього рівня достатку купує одяг зі змішаних тканин (натуральні з поліефірними або віскозними волокнами, які доволі близькі до натуральних).

"Населення з рівнем достатку, нижчим за середній, купує одяг на ринку, де продукція на 80% імпортна. Там нема жодного контролю над продукцією і жодним законом вимоги до неї не регулюються. На етикетках не вказано, що входить до складу тканини і хто виробник", - розповідає Валентина Ізовіт.

Вона нагадує, що вимоги до вітчизняного виробника задекларовані в Законі про захист прав споживачів. Однак багато інших законів, які б контролювали якість одягу (зокрема, Закон про ринковий нагляд), в Україні досі не прийнято.

Варто пам'ятати, що так звана екологічна мода не обмежується лише використанням натуральних тканин.

Вітчизняний етно-casual від "Шляхетного одягу"

Дедалі більшої популярності набувають речі, виготовлені з перероблених матеріалів (наприклад, пуловер сплетений з ниток, виготовлених з переплавлених пластикових пляшок).

Окрім того, можна давати "нове життя" старому одягу. Екологи моди з-закордону закликають до ще радикальніших дій - купувати речі на секонд-генді, щоб стримати споживацькі настрої населення планети.

[L]Екологічна мода ще не набула достатньої популярності у широкому вжитку, але вже збирає окремі покази на подіумах Нью-Йорку, Мілану та Лондона

Так відома дизайнерка Донна Каран використовує в своїх сезонних колекціях екологічну бавовну. У цьому ж руслі створює свої колекції H&M та інші марки мас-маркету.

"Екологічно правильну" джинсову колекцію розробив Armani. Тенденції еcofashion додають до своїх колекцій й такі відомі бренди як Levi Strauss, Nike, Marks & Spencer.

Долучитися до екомодної індустрії може кожен з нас. Для цього для початку можна ходити в магазини зі своєю сумкою.

В Україні так звана екологічна торба стала популярною завдяки солістці гурту "Крихітка Цахес" Каші Сальцовій. Співачка навіть організувала рух за використання полотняних торб - "Торба - природі" ( torbanature.org ).

Активно пропагує полотняні сумки і київська мережа магазинів креативного одягу (sweet-club.com.ua). Тут кожну покупку вам загортають не в целофановий пакет, а в симпатичну торбинку багаторазового використання.

Здавалося б дрібничка, однак на сміттєзвалище буде одним пакетом менше. Адже бути модним означає бути обізнаним: не лише в останніх fashion-тенденціях, а й щодо екологічного стану рідної планети.