Прем’єри тижня: "Тимчасово вагітна" та "Привиди колишніх подружок"

20
31 липня 2009

Головна цінність - родина

Перегляд фільму "Привиди колишніх подружок" - це якраз той випадок, коли після наївних сподівань побачити дотепну комедію, отримуєш чималу порцію нудних голлівудських розмов про родинні цінності, а також затягнутих сцен, де актори відчайдушно намагаються пожартувати.

Єдиною надією фільму був режисер Марк Вотерс, який до того поставив "Чумову п'ятницю" - одну з найкращих комедій про обмін тілами. Щоправда, у головних ролях "Чумової п'ятниці" були талановиті актриси Ліндсей Лохан та Джеймі Лі Кертіс, які переконливо зіграли матір та дочку, натомість зірки "Привидів колишніх подружок" Дженіфер Ґарднер і Метью Макконегі ніколи не проявляли комедійного акторського таланту.

У дуеті Ґарднер-Макконегі не виникло того, що американські критики називають "хімією", - ілюзії, що ти спостерігаєш за справді закоханими людьми, які підходять один одному.

Важко повірити, що "Чумова п'ятниця" та "Привиди колишніх подружок" зняті однією людиною. Якщо перший фільм має чітку сюжетну структуру, то дія другого постійно буксує. Можливо продюсери не дозволили Вотерсу "порізати" їхній фільм із "зірками" , і тому "маємо, що маємо"

 
Як правило, зірки не люблять експериментів зі своїм іміджем та знімаються у фільмах, які не здатні нічим потурбувати та образити свою цільову аудиторію. "Привиди колишніх подружок" можуть потурбувати глядача лише своєю передбачуваністю та конформізмом.

Важко сказати, кого окрім фанів Ґарднер та Макконегі може зацікавити історія про багатого ловеласа, який, немов діккенсівський Скрудж, в одну зимову ніч за допомогою привидів бачить своє минуле, теперішнє та майбутнє, внаслідок чого стає порядним сім'янином.

Подібний сюжет, що розповідає про втрату батьків, шкідливі поради хибних кумирів, чисту дитячу любов, яку не здатний знищити бруд цинічного світу, важливість сім'ї, яка завжди прийме тебе, яким би ти не був, мандрує з одного фільму в інший, перетворюючись на обов'язкове кліше романтичних комедій та на звичайну банальність.

 
Голлівуд наштампував безліч історій про допомогу привидів та янголів, а також про героїв, які після карколомних пригод полишають мрії про свавільне життя без обов'язків та поринають у лоно сім'ї. Класикою жанру є, звісно , "Це чудове життя" Френка Капри, а найсвіжішим прикладом фільм "Татові знову 17", який кілька тижнів був на чільних позиціях в американському бокс-офісі.

Для подібних кінострічок необхідно знайти спосіб змусити героя розпочати свою трансформацію, адже глядач просто не повірить у реальність того, що відбувається на екрані: скажімо, янгол у фільмі Капри приходить до чоловіка, який, опинившись на межі банкрутства, шкодує, що народився на світ, а герой фільму "Татові знову 17" зустрічає привида, бо переживає, що через ранній шлюб не зміг зреалізувати свій потенціал, та не здобув любові власних дітей.

Натомість головний герой "Привидів колишніх подружок" Коннор Мід дуже успішний, непристойно багатий та надзвичайно сексуально активний фотограф, який, виявляється, насправді все життя кохає подругу дитинства, але не наважується на серйозні стосунки з нею, бо боїться втратити кохану.

З цієї причини він ненавидить сімейні цінності та шлюби, а також кожну ніч проводить з іншою дівчиною. На весіллі брата Коннор зустрічає трьох привидів, які змушують його розкаятися. Важко повірити, що такий успішний чоловік буде лякатися перспектив самотньої старості та привселюдно зізнаватися у коханні до братової, яка схожа на пацієнтку божевільні.

 
Існує чітке правило - якщо хтось починає говорити з тобою про родинні цінності, він хоче тебе на щось "розвести", а якщо у захисті цінностей беруть участь кінозірки, можна не сумніватися, що це черговий лохотрон.

Стрічка "Привиди колишніх подружок" достатньо грубо претендує на глядацькі гроші, пожбуривши аудиторії, немов свині у хлів, заяложений сюжет, немолодих зірок та жарти не дотепніші за гумор Петросяна. Звісно, що ми до цього звикли, але ж чому настільки прямолінійно?

Фільм важко додивитися до кінця, тому раджу оминути його в кінозалах і не витрачати час на скачування в інтернеті - найкраще дочекатися, коли він потрапить на телебачення, і переглянути його краєм ока на родинних посиденьках в улюбленої бабусі.

Оцінка фільму 2 з 5

"А дєвочка созрєла"

Ще зовсім недавно Ліндсей Лохан грала підлітків. Фільм "Тимчасово вагітна" став ще однією спробою переходу акторки до амплуа "молодої жінки" і впритул наблизив її до наступного рівня - "молодої матері".

Її героїня Тіа працює у видавництві секретаркою та виховує сімнадцятирічну сестру, з якою залишилася після смерті батьків. Ідіот-начальник хоче звільнити дівчину, але вона уникає безробіття, удавши вагітність. І як тільки затуркана секретарка запхала під футболку поролоновий живіт, то одразу, немов у казці, стала редактором нового відділу, завела роман із симпатичним братом начальника, потоваришувала із відомою письменницею та почала готувати до друку революційну книгу про життя вагітних.

Захоплена небаченою увагою та любов'ю усіх оточуючих, Тіа аж ніяк не прагне викриття обману, водночас занурюючись у своєрідний світ вагітних все глибше...

 
Не хочеться повторюватись, але "Тимчасово вагітна" не надто відрізняється від "Привидів колишніх подружок". Такий самий стандартний сюжет про родинні цінності. Зрештою, фільм є довільним схрещуванням стрічок "Диявол носить Прада" , "Як позбутися хлопця за 10 днів" і "Трішки вагітної". Проте "Тимчасово вагітна" свідомо уникає гламуру фільмів про круті видавництва, водночас їй бракує своєрідного гумору апатівської картини.

Іще однією спільною рисою "Привидів колишніх подружок" та "Тимчасово вагітної" є незвичне для голлівудських романтичних комедій твердження, що любов можлива лише у поєднанні з болем. Коннор Мід заявляє, що кохання неминуче співіснує із болем можливої втрати, а Тіа розуміє, що любов до дитини починається тільки після важкої та виснажливої вагітності. До речі, оригінальна назва фільму "Тимчасово вагітна" - "Labor pains", що перекладається як "перейми".

І Коннор, і Тіа втрачають своїх батьків, але продовжують вірити у їхні ідеали щасливого шлюбу та подружньої вірності.

 
Як можна трактувати подібні сюжети сьогодні? Перше, що в цьому випадку спадає на думку - це кантівське визначення шлюбу як договору двох осіб про взаємне використання статевих органів.

Зрештою, те, що угоди жодною мірою не гарантують нам стабільності та впевненості показала фінансова криза. І якщо для українців споживання в кредит була річчю відносно новою, то у США подібний спосіб життя був священним як батьківський закон. А довіра до батьківського закону є основною для будь-якої консервативної позиції. Капіталізм, як і шлюб, тримається на договорі партнерів, і кінострічки говорять нам, що довіра необхідна навіть попри увесь можливий біль та розчарування, що вона з собою несе.

Кіногерої продовжують довіряти батьківському законові попри негаразди, проте кіноглядачі воліють, аби болю взагалі не було. Про це свідчать останні рекордсмени касових зборів "Вперед і вгору", "Трансформери" та "Гаррі Поттер", які дають глядачам змогу зануритись у наркоз чарівної казки.

Оцінка фільму 3 з 5

powered by lun.ua