Прем’єри тижня: "Пункт призначення", "Місяць 2112" і "9"

14
11 вересня 2009

Фільм про душу і творчість

Час від часу на екрани потрапляють стрічки, абсолютно не схожі на поточний репертуар кінотеатрів. Стрічка "9" Шейна Екера не вкладається у рамки традиційних для американського кіносценарних схем. "9" - справжня езотерична історія про метаморфози людської душі, що була втілена у анімаційній казці про звичайних, зшитих із ганчір'я ляльок.

Картина Екера - це авторімейк однойменної короткометражної стрічки 2005 року, у якій йшлося про лялькового чоловічка, який живе у постапокаліпитчних руїнах людського міста. Він рятує душі інших ляльок, що були захоплені страхітливим роботом і заховані усередині химерного пристрою.

"9" було номіновано на "Оскара", а Шейн Екер отримав шанс зняти повнометражну версію своєї картини, оскільки його загадкова історія зацікавила самого Тіма Бартона.

Серед чотирьох продюсерів фільму "9" саме імена Тіма Бартона та Тімура Бекмамбетова викликали найбільший ажіотаж серед любителів кіно, критиків та журналістів. Та й сама картина, хоч і залишилася творінням фантазії Екера, не була позбавлена впливу своїх продюсерів.

 
Фабула стрічки залишилась незмінною, але отримала інше сюжетне наповнення - тепер Дев'ятий не був приречений на самотність, йому довелося мандрувати із товаришами, абстрактні руїни перетворилися на європейське містечко, а причину всесвітнього апокаліпсису пояснили нищівною війною.

Сам фільм "9" легко зводиться до типової бекмамбетівської історії про героя, що за допомогою езотеричних знань отримує силу, а також можливість змінити долю. Від Бартона картина отримала окрему та дуже важливу сюжетну лінію стосунків ученого та його творіння, батька та сина.

"9" розпочинається цитатою з бартонівського "Едварда руки-ножиці" - вчений помирає, не закінчивши свого творіння. І саме у лабораторії науковця - місці свого народження - ляльки знайдуть відповіді на усі запитання.

 
Паралельний світ з картини Екера був стилізований під початок ХХ сторіччя, коли західних інтелектуалів неабияк цікавило питання відповідальності людства за досягнення прогресу і коли віра у могутність науковців була практично беззастережною.

Після проголошеної Ніцше смерті Бога, почалися пошуки нового сенсу існування. Ідея безперервного поступу потерпіла поразку після Першої світової війни, а віра в святість науки вмерла після Хіросіми - саме тоді останні технічні досягнення були використані для знищення мільйонів людей.

"9" підіймає ці, вже традиційні питання, і дає на них таку ж традиційну відповідь. Якщо Бог помер, а Собор згорів, ідеали Ренесансу та Просвітництва вкриваються пилом на полицях книгозбірень та у залах музеїв, а "війна заради миру" дає катастрофічний результат - спасіння людства заховано у творчості та у власній безсмертній душі.

Чистий інтелект, позбавлений уявлень про добро та зло, вбиває, а сліпа віра у небесні сили перетворюється на релігійний фанатизм. Науковець повинен нести відповідальність за своє творіння, і вкладати у нього не лише свої знання, але й душу.

 
Проте в цілому "9" продовжує залишатися короткометражкою, яку штучно розширили за допомогою епізодів переслідувань, вибухів та різних перешкод, які доводиться долати героям у пошуках таємничого контейнеру із душами друзів. До роботів із котячими головами, які переслідували Дев'ятого ще у короткометражці, у повному метрі додалися також кобро-лялька, живі дирижаблі та залізні птеродактилі, а також зловісна одноока машина зі штучним інтелектом.

Серед усього цього сюжетного хаосу радує хіба що одна-єдина сцена, де ляльки після бою знаходять патефон: Джуді Ґарланд виконує знамениту "Десь над веселкою" із мюзиклу "Чарівник із країни Оз", а вцілілі герої зачаровано слухають пісню про далеку чарівну країну, де збуваються мрії.

Попри недосконалість сценарію, стрічку "9" забути важко, настільки вона незвичайна, щемка та по-справжньому людяна.

Оцінка фільму 4 з 5

Автор дякує кінотеатру "Київ" за допомогу в написанні статті

 
Не боятися смерті

Від четвертої частини "Пункту призначення" ніхто не чекав нічого хорошого, бо сіквели відомих картин зазвичай гірші за оригінал, а продовження відомих горорів завжди перетворюються на повний маразм.

Ця сумна закономірність стосується і "Пункту призначення", хоча і не до кінця: перша і друга частини були однаково вдалими. Щоправда, оригінал містив більше рефлексії та претендував на деякий психологізм у зображенні героїв, а сіквел повністю зосередився на тому, як умертвити приречених на смерть персонажів якомога оригінальнішим та навіть цинічнішим способом.

Саме другій частині ми завдячуємо такими незабутніми атракціонами, як проштиркнута пожежною драбиною очна впадина, відірвана ліфтом голова, а також розрізане на шматки дротом з огорожі тіло.

Третя частина подарувала нам катастрофу на американських гірках, проте більше нічим не запам'яталась. Четверта частина також слідує знайомій схемі "Пункту призначення": герой бачить видіння про майбутню катастрофу, рятує людей від смерті, а потім намагається розірвати ланцюг трагічних випадків, які стаються із врятованими.

 
"Пункт призначення 4" перевершив попередні частини франшизи за кількістю смертей на екрані, проте після перегляду фільму важко пригадати бодай кілька яскравих убивств. Неправдоподібними виглядають і загрози життю персонажів.

Малоймовірно, що у приміщенні мультиплексу будуть зберігати таку велику кількість займистих речовин, і що на автотреку ніхто б не помітив розлите на доріжці масло. Герої, як на фільм жахів, мають занадто багато довгих, нудних та беззмістовних реплік. Навіть важко повірити, що другу та четверту частини "Пункту призначення" фільмував один режисер - Девід Елліс, настільки якісно відрізняються ці фільми.

Жертви з "Пункту призначення" очевидно подорослішали. Цей маркетинговий хід цілком зрозумілий - перші прихильники франшизи за дев'ять років з часу виходу оригінального фільму вже встигли закінчити школу, знайти роботу, завести родину, а дехто і народити дітей. Тому у четвертому "Пункті призначення" з'явилася подружня пара, чоловік, який втратив родину, мати-одиначка та четверо друзів, які вже давно вийшли зі шкільного віку.

Якщо так піде й далі, то "Пункт призначення 25" будуть знімати в декораціях будинку для літніх.

 
Можливо саме через це авторам фільму не вдалося створити переконливо страшного набору нещасних випадків - у непосидючих підлітків у горорах є значно більше шансів померти цікаво та нетривіально, аніж у самотньої матері з двома дітьми.

Загалом, "Пункт призначення 4" абсолютно не лякає і радості від перегляду не приносить. Та й таких харизматичних, здатних викликати симпатію персонажів, як Клір Ріверс та Паталогоанатом з першої та другої частин стрічці явно бракує. Порада: дивитися вдома, або ж взагалі залишити поза увагою.

Оцінка фільму 2,5 з 5

"Місяць 2112"

Це перша повнометражна робота Данкана Джонса - сина знаменитого співака Девіда Боуі.

У стрічці йдеться про космонавта Сема Белла, який самотньо живе на місячній станції, здобуваючи для Землі речовину гелій-з, що використовується як пальне. Зворотного зв'язку з рідною планетою немає. Єдина істота, з якою спілкується космонавт - це робот ҐЕРТІ.

Сумуючи за дружиною та дочкою, Сем вирішує повернутися додому раніше, аніж закінчується його трирічний контракт. Під час несподіваної аварії на станції він втрачає свідомість. Прокинувшись у шпиталі, Сем дізнається від ҐЕРТІ, що Земля послала йому на допомогу рятувальну експедицію, яка скоро прибуде на Місяць.

 

Проте, несподівано для себе, космонавт усвідомлює, що втрачає глузд і вже не може впевнено сказати, хто він такий, і яку роль в його житті насправді відіграє ҐЕРТІ.

У своїй стрічці Данкан Джонс звертається до "Космічної Одисеї" Стенлі Кубрика, по-своєму осмислюючи самотність людини у космічному просторі та її стосунки із штучним розумом, якого більше не в змозі контролювати.

 

Автор - Анна Купінська

powered by lun.ua