Прем’єри тижня: кіно на всі смаки

20
6 листопада 2009

Від 5 листопада на українські екран виходять сім картин: російська історична драма "Цар" Павла Лунґіна, французька кримінальна драма "Пророк" Жака Одіяра, французький бойовик "Тисни на газ" Олів'є Ван Гуфстадта, американська підліткова фантастика "Асистент вампіра" Пола Вайтса, а також пригодницький екшн "Геймер" Марка Невелдайна та Браяна Тейлора, збірка любовних новел "Нью-Йорк, я кохаю тебе" і мелодрама "Приватне життя Піппи Лі" Ребекки Міллер - усі виробництва Сполучених Штатів.

Одразу сім фільмів, що виходять у прокат - явище незвичне для наших кінотеатрів, і тому по-своєму радісне для кожного кіномана. А жанрове розмаїття прем'єр, безумовно, дозволить кожному обрати собі фільм до душі. З огляду на те, що зазвичай у наших кінотеатрах малолюдно та прохолодно, можна легко поєднати приємне з корисним: покращити собі настрій переглядом фільму і порятуватися від всюдисущого грипу, бо як стверджують лікарі, у прохолодному повітрі цей вірус гине.

Іван №3

Режисер Павло Лунґін працює у доволі специфічній ніші російського кіно, створюючи мистецькі фільми для русофільської інтелігенції. Попередній хіт Лунґіна "Острів" експлуатував вдячну тему православної духовності. Стрічка "Цар" звернулася до популярної наразі постаті російського царя Івана Грозного, який утілює собою російський проект поєднання та замирення щирої віри та кривавої тиранії.

Усі ті, хто очікував побачити у "Царі" "ісконно рускій пейзаж і даже берьозку", православний символізм, красиві костюми, помпезні сцени та вічно юродивого Петра Мамонова не були розчаровані. Цих ознак "справжнього російського кіно", чутливий до кон'юнктури режисер, напхав у свій фільм, так би мовити, по вінця.

 
Канські критики незадоволено бурчали через "самовпевнену режисуру" та "нав'язливий символізм", а росіяни обурювались засиллям берізок на екрані.

Лише робота американського оператора Тома Стерна (оператор-постановник багатьох фільмів Клінта Іствуда) та остання роль Олега Янковського, який зіграв Митрополита Філіпа, викликали захват навіть у найзатятіших критиків "Царя".

Зрештою, фільм Лунґіна не варто розглядати як достовірне перенесення на екран реальних історичних подій. Це радше візуалізація боротьби за російську віру та божественну владу двох кардинально протилежних світоглядів, втілених у Івані та Філіпі.

 
У радянському кіно було два видатних Івани Ґрозних - езейнштейнівський трагічний цар та комічний домоправитель Іван Васильович Бунша з фільму Гайдая. Новий Ґрозний із фільму "Цар" у виконанні Петра Мамонова виступає у традиційній для російської культури ролі юродивого та одержимого. Чи вдалим є образ цього, "третього Івана", безумовно, варто пересвідчитись на власні очі.

Чи є пророк не у своїй вітчизні?

Фільм Жака Одіяра цього року здобув Гран-Прі на Канському фестивалі. Серед шокуючих і контраверсійних картин програми "Пророк" виглядав спокійно та виважено, хоча жорстокості та насилля у фільмі також вистачає.

 
Стрічка торкається кількох злободенних для сучасної Франції тем: підліткової злочинності, кримінальних синдикатів, які складаються із емігрантів, життя ув'язнених членів банд.

Дев'ятнадцятирічний, заледве письменний арабський юнак Малік потрапляє до в'язниці за побиття поліцейського. Там він стає помічником могутнього корсиканського мафіозі.

До, речі слово Un Prophete на французькому тюремному жаргоні означає також "шестьорку". Тобто за роки ув'язнення Малік проходить шлях від "хлопчика на побігеньках" до хрещеного батька, "пророка" мафії. Араб, який за допомогою корсиканських бандитів став найкрутішим французьким мафіозі, що загрібає мільйони євро - ось воно, обличчя злочинця нового часу.

 
Перемога в Каннах та одностайне схвалення критиків, свідчать, що "Пророк" обов'язковий до перегляду.

Нова доза адреналіну

У шанувальників Чева Чевіоза свято: творці обох частин "Адреналіну" Марк Невелдайн та Браян Тейлор зняли нову стрічку під назвою "Геймер". Щоправда, у ній знімається не Джейсон Стетгем, а менш чарівний американський бурмило Джерард Батлер, але радості нам це зіпсувати не може. Тим більше, що антагоністом Батлера буде наш улюблений серійний вбивця Майкл Сі. Голл із серіалу "Декстер".

 
У недалекому майбутньому люди перестали виходити з будинків, замінюючи себе - ні, не клонами, а тілами реальних людей, що слугують юзерам за аватари.

Найпопулярнішою грою є "Вбивці", стрілялка, де героями стають засуджені до страти злочинці. Той, хто залишається живим після певної кількості боїв, отримує свободу. Головний герой картини Джон Тіллман - найсильніший серед усіх приречених на смерть, він пройшов майже усі випробування. Раптом Джон дізнається, що жадібний власник гри зовсім не планує випускати його на волю.

Шалений темп, море крові, тонни вистріляних гільз, нехтування усіма вимогами політкоректності, ціпоньки у міні-спідницях, гумор нижче пояса... Феєричний та брутальний сексплуатейшн, за який ми так любимо Невелдайна та Тейлора знову на екранах!

Кохайтеся чорноброві та не з упирями

Стрічка "Асистент вампіра" - це такий собі побічний ефект від вампіроманії, яка охопила підлітків усього світу після виходу першого фільму із саги Стефані Маєр. Зрештою, "Асистент вампіра" також є екранізацією однієї з книжок іншої вампірської саги, написаної британцем Дарреном Шеном.

 
І що б там не говорили феміністки, які критикують Беллу за пасивність і сліпу відданість Едвардові Каллену, закохуватись у красивих і таємничих красенів дівчатам-підліткам не заборониш. У всі часи 14-річні дівчатка мріяли про любов до гробу (і навіть після нього) та про почуття, непідвладні часові. І вампіри стали утіленням дівочих фантазій. Вони не тільки живуть вічно: жоден свинячий грип, куряча віспа чи простий карієс не здатен пошкодити їхню красу.

У "Асистенті вампіра" ми маємо того ж таки симпатичного школяра Даррена, який одного разу вирушає у парк атракціонів, де й зустрічається з надприроднім...Юнак отримує пропозицію стати помічником вампіра і змінити шкільні будні на вічне життя, сповнене пригод.

 
Режисером "Асистента вампіра" є Пол Вайтс, відомий нам за підлітковою комедією "Американський пиріг". Так, що, цілком можливо, фільм "Асистент вампіра" отримає свій власний, окремий від "Сутінкової саги" фан-клуб.

Любов та кров у великому місті

"Нью-Йорк, я кохаю тебе" створений продюсерами картини "Париж, я кохаю тебе". Ідея та сама: встигнути за десять хвилин розповісти історію кохання у місті, атмосфера якого сприяє цьому найкраще. Вибір Нью-Йорка з цього погляду не так очевидний, як вибір Парижа, якого дотепер вважають містом закоханих, проте цілком зрозумілий з погляду певної космополітичної універсальності цього мегаполісу, у якому трапитися може все що завгодно, навіть звичайне кохання.

 
Для втілення проекту продюсери зібрали дванадцятьох кінематографістів з усього світу, серед яких німецький турок Фатін Акіх, ізральтянин Іван Аттала, пакистанець Шикхар Капур, японець Сюндзі Івая, китаєць Вен Янґ і навіть росіянин Андрій Звягінцев. Саме його стрічка, як і режисерський дебют Скарлетт Йоганссон, були вирізані з міжнародної версії, проте залишені для прокатної версії у країнах СНД як своєрідний бонус.

У фільмі знялася низка популярних акторів, серед яких Бредлі Купер, Шайла Ле Беф, Наталі Портман, Крістіна Річчі, Гайден Крістінсен, Орландо Блум та навіть престарілий Елі Воллох.

Стрічка містить доволі дивні, навіть ексцентричні історії, які, зрештою, альманахові можна вибачити з огляду на його формат.

"Приватне життя Піппи Лі"

Одна з небагатьох непересічних картин, якій таки вдалося пробитися на українські кіноекрани. Фільм є четвертою режисерською роботою письменниці, акторки та режисерки Ребекки Міллер, доньки відомого американського драматурга Артура Міллера та дружини ірландського актора Даніела Дей-Люїса. Стрічка створена за книгою самої Ребекки Міллер.

Дія фільму відбувається у Конектикуті, куди за своїм пенсіонером-чоловіком переїжджає головна героїня Піппа Лі. З вигляду це добропорядна жіночка бальзаківського віку, яка усе життя жила за правилами. Однак через деякий час перед глядачем відривається інший бік Піппи Лі. Як і для більшості картин цього жанру, успіх мелодрамі завше приносить драматургія та актори.

Стосовно першого, то донька Артура Міллера не могла схибити, а вже ролі у картині зіграли зірки міжнародного масштабу: Робін Райт Пенн, Кіану Рівз, Вайнона Райдер, Моніка Белуччі, Алан Аркін та інші.

"Тисни на газ"

Фільм вийшов у світовий прокат 2008 року і загалом пройшов непоміченим, незважаючи на свій напружений сюжет.

У картині йдеться про французького поліцейського Марека, який після смерті напарника переходить у відділ боротьби з наркоторгівлею. Аби викрити убивць товариша, він проникає у банду, яка переправляє гашиш із Марокко в Іспанію та Францію за допомогою цілого автопарку швидкісних машин

 Звісно, ми вже бачили подібне сотні разів, проте цінність таких картин зовсім не у сюжеті, а саме у вмінні розповісти затерту історію по-новому. І бельгійському режисерові Олів'є Ван Гуфстадта здивувати є чим.

powered by lun.ua