"Солодка Даруся" – цукерки та стогони на сцені
Потрапити в Молодий театр 1 і 2 грудня було неможливо.
В театральних касах Києва квитків на ці дні не продавали, інтернет-сервіси замовлення і доставки квитків пропонували всі вистави, крім потрібної, інтернет-бронювання на сайті Молодого театру виявилось тимчасово недоступне, а в касі театру вперто повторювали про "квитків на перше і друге грудня немає".
Чому цей дефіцит і ажіотаж?
Просто у Київ вперше привезли "Солодку Дарусю" у виконанні Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. І.Франка.
Гастролі трупи молодих акторів організувала зокрема ГО "Земляцтво Івано-Франківців у місті Києві".
Театральна постановка роману місцями зухвала, в хорошому сенсі цього слова. Молодість і винахідливість тут сприяли. Недаремно середній вік акторів складає 24 роки. Участь у постановці "Солодкої Дарусі" була їхньої дипломною роботою. В спектаклі беруть участь переважно свіжі (2008 рік) випускники інституту мистецтв Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.
Враховуючи непростий текст роману, було цікаво, як вдасться викрутитися постановникам. На щастя, режисер Ростислав Держипільський не став заморочуватися на тему "історичного театру" і створив дуже цілісну зворушливу постановку на межі елегантності, мелодрами, кон'юнктури та гарного смаку.
Поява нових шарів подієвості дуже допомогла впоратися з примхливим письмом Матіос. Тему магічного реалізму, що ні-ні, та й вигулькне в романі, у виставі використали на повну. Гра звуками чи то луни, чи то галюцинацій, тема роздвоєння особистості за допомогою введення персонажа-дитини в сюжетну лінію дорослої Дарусі, активне використання естетики "театру тіней" на задньому тлі, де за ширмою сховалися елегантні сцени-віньєтки...
Щоправда, дуже здивував контраст між повітряним ажурним першим актом і важкуватим другим. Здивував негативно. Другий акт більше прив'язаний до тексту роману, крім того він переобтяжений натуралістичними деталями - від класичної для багатьох вистав про українське село сцени миття чоловіка дружиною до пласкуватої садо-мазо сцени стогонів і побиття дружини чоловіком.
Ситуацію врятувала спроба додати нормального народного гумору. Це сталося в трагікомічній сюжетній лінії пліток, яку запозичили з тексту роману. Свій небувалий шарм ці плітки отримали в образах симпатичних кумочок Марії (Надія Левченко) та Варвари (Олеся Пасічняк).
Також надзвичайно живо виглядала гра з глядачем до початку спектаклю - всім присутнім на вході видавали червоні і зелені цукерки-півники, "конфети" - як їх називає в романі Матіос.
З цими ж "конфетами" пов'язаний один з найвдаліших моментів вистави. Це епізод, де російськомовний емгебіст з руки годує 10-річну дитину "півником". Тим самим, що на вході отримали в подарунок глядачі. Тим самим, що ті ж таки глядачі з'їли в антракті.
 |
Після вистави на сцену піднялася зірка вечора - Марія Матіос, автор роману "Солодка Даруся", лауреат Шевченківської премії 2005 року, нинішній заступник голови Шевченківського комітету. Вона винесла корзинку з пляшками та виголосила невелику промову, де подякувала акторам і особам, які допомогли привезти виставу в Київ.
Після спектаклю у фойє говорили щось про "подати на Шевченківську премію". Це схоже на правду з огляду на тематику "Солодкої Дарусі" - тут є і УПА, і Голодомор, і злі "совіти", і шляхетне українське село.
Перспектива державної премії виглядає ще більш реалістично з огляду на вчорашній контингент глядачів. 1 грудня в залі Молодого театру не було жодного випадкового обличчя - зібралися тільки "свої".
Влада і богема в одному флаконі: міністри Василь Вовкун і Іван Вакарчук, Микола Жулинський, Богдан Ступка, Андрій Курков, Остап Ступка і багато інших. Прийшов також Святослав Вакарчук, який колись назвав "Солодку Дарусю" своєю улюбленою книжкою та зізнався, що хотів би зняти за її мотивами фільм.
Фільму поки ще нема, тому поціновувачам залишається театр. Івано-франківці нібито мають вирушити в гастролі Україною - тож варто спробувати потрапити на їхню "Солодку Дарусю"... якщо вдасться дістати квитки.