Кінопрем’єри: закохана Меріл Стріп, трагікомічний Ніколас Кейдж і золоті яйця Чінгісхана

11
22 січня 2010

Від 21 січня на українських екранах демонструються: комедія "Наша Раша: Яйця долі" від "Камеді-клабу" та ТНТ (режисер Гліб Орлов), романтична комедія "Як все заплутано" Ненсі Маєрс, драма "Поганий лейтенант" Вернера Херцога та 3D версія анімаційної стрічки Джона Лассетера "Історія іграшок 2".

Любовні ігри для дівчат похилого віку

"Двічі в одну річку не ввійдеш", - співалося у популярній років десять тому пісні. Джейн, героїня стрічки "Як все заплутано", вирішила спростувати це твердження і закрутила роман зі своїм колишнім чоловіком Джейком, який вже десять років живе у не дуже щасливому шлюбі із молодою розлучницею.

Джейн все більше заплутується у своїх сердечних справах, адже їй зовсім не подобається роль коханки, котра розбиває чужу родину. З іншого боку, її діти все ще сподіваються на возз'єднання батьків. І на довершення, симпатичний розлучений дизайнер Адам, якого жінка запросила, аби перебудувати будинок, несподівано для всіх закохався у свою клієнтку.

 
"Як все заплутано" - це справжнє жіноче кіно. Стрічка буквально зіткана із багатозначних поглядів, обіймів, жіночих теревенів, душевних терзань та любовних переживань, тобто з усього того, що прекрасна половина людства називає "стосунками між чоловіком та жінкою".

Перші шістдесят хвилин цієї двогодинної історії фактично не залишають глядачеві нічого, окрім цих самих "стосунків", які здатні поволі занурити у сон, зате друга половина стрічки несподівано надолужує втрату динаміки, аби у доволі швидкому темпі привести картину до фіналу.

І хоча найбільш затятим моралісткам декотрі сцени фільму можуть здатися занадто ризикованими чи відвертими, картина "Як все заплутано" придатна для дівчат будь-якого віку. Її можна дивитися із мамами-тітоньками-бабусями та сестрами, адже почуття, що їх переживає Джейн, зрозумілі практично кожній представниці прекрасної статі.

 
У будь-якому віці жінка стикається із нелегкою ситуацією, коли змушена вибирати між двома коханцями або вирішувати - піддатися їй новому почуттю, чи залишити все як є. І цей момент вибору, сповнений мук та терзань, надзвичайно точно втілила прекрасна актриса Меріл Стріп.

Схоже, що наразі кар'єра цієї акторки переживає свій другий злет. 2009 року ми вже бачили Меріл Стріп у романтичній комедії "Юлія та Джулія" Нори Ефрон, де головною пристрастю її героїні було куховарство. До речі, за роботу в обох стрічках Стріп була номінована на цьогорічний "Золотий глобус", щоправда, статуетку отримала лише за роль Джулії Чайльд з картини "Юлія та Джулія".

 
Звісно, стрічка Ненсі Маєрс програє творінню Нори Ефрон і своїм нерівномірним темпом, і прогалинами в сценарії, і деякими затягнутими сценами. Цей фільм тримається виключно на харизмі головних виконавців, насамперед, Меріл Стріп, яка, здається, все молодшає і молодшає, а також на кумедному і товстенькому Алекові Болдвінові та схожому на мумію комікові Стівові Мартіну. Принаймні, заради цього акторського ансамблю фільм "Як все заплутано" і варто дивитися.

Оцінка фільму 4 з 5

Проста комедія з трьох яєць

Комедія "Наша Раша: Яйця долі", за словами креативного продюсера проекту Ґаріка Мартиросяна, мала би стати альтернативою усім тим нудним та несмішним російським комедіям, які заполонили екрани наших кінотеатрів. Звісно, хотіли, як краще, проте "Яйця долі" аж ніяк не стали винятком і повторили сумнівні здобутки чи не всіх кінопроектів, які створювали учасники розмаїтих популярних російських гумористичних телепрограм.

 
Фабула картини закручена довкола пригод ґастарбайтерів із "Нашої Раші" - Рафшана та Джумшуда. Приїхавши до Москви ремонтувати квартиру олігарха Віктора Мар'яновича, двоє "інтелектуалів із Нубарашену" практично одразу потрапляють у халепу. Аби з неї вирватися, їм доведеться пройти, як то кажуть, і Крим, і Рим...

Головним фетишем картини стануть "золоті яйця Чінгісхана", які приносять багатство та удачу своєму власникові. От тільки щастя не можуть принести. Власне пошукові щастя і присвячений сюжет фільму.

Акторський склад у повнометражній "Нашій Раші" той самий, що й у скетчкомі: Михайло Галустян, Сергій Свєтлаков та Валерій Магдяш. У ролі special guest star - Микола Басков. Жорстокого багатія, який звик "карати, жорстоко карати" за найменшу провину, грає російський варіант втілення всесвітнього зла, актор Віктор Вержбицький.

 
Окрім ґастарбайтерів та їхнього "Насялніка", в епізодах "Яєць долі" з'являються суворий челябінський ґомосексуал Дулін, сексуально стурбовані Славік та Дімон, вчителька Сніжана Дєнісовна та інші герої знаменитого серіалу. Проте сцен із цими персонажами небагато, адже творці фільму вирішили відмовитись від скетчевої структури "Нашої Раші" на користь однієї центральній історії, що розвивається за всіма законами драматургії.

Проблема тільки у тому, що сама центральна історія з "яйцями Чінгісхана" так і залишається на рівні анекдоту, не доростаючи ні до сюжету повнометражного фільму, ні хоча б до якогось узагальнюючого образу.

І у картині практично немає сатиричного складника, який був визначальним у телепроекті "Наша Раша". І гостарбайтери, і Сніжана Дєнісовна, і Слава з Дімоном, і Дулін, не кажучи вже про депутатів Проніна та Мамонова, втілювали ґанджі російського суспільства.

Натомість "Яйця долі" - це просто набір дурнуватих жартів з приводу недоумків-ґастарбайтерів, російських нуворишів та Миколи Баскова. Навіть витончене знущання над цензурними комітетами, втіленими у вигаданій організації "Російське кіно без г..на", ситуацію не рятує.

 
Зрештою, я не стверджую, що стрічка "Наша Раша: Яйця долі" не смішна, але це сміх на рівні рефлексу собаки Павлова, яка передбачливо реагує на штучно створені науковцем зовнішні подразники.

"Яйця долі" продовжують сумну російську традицію ігнорування світового досвіду створення подібних комедій. Наприклад, досвіду "Монті Пайтона", якому вдалося створити низку надзвичайно влучних та дотепних комедій.

Росіян традиційно підводить дрібязковість теми, небажання торкатися справді гострих проблем, невміння працювати з актуальним матеріалом. А все це плюс мистецькі чесноти на кшталт віртуозної акторської техніки і є складовими хорошої комедії.

Оцінка фільму 3 з 5

Гірший лейтенант

Один з найбільш радикальних фільмів дев'яностих років минулого століття "Поганий лейтенант" Абеля Феррари отримав свій рімейк - картину "Поганий лейтенант" Вернера Херцога. Факт сам по собі дивовижний, бо стрічка Феррари, як і будь-яка правдива класика, не потребує переказу чи покращення.

Вернер Херцог стверджує, що не знімав рімейка, бо, мовляв, навіть не бачив ориґіналу. У самого ж Феррари з приводу нового "Поганого лейтенанта" з вуст злітають тільки нецезурні висловлювання. Врешті-решт, його можна зрозуміти, бо те, що ми бачимо на екрані, не йде ні в яке порівняння з ориґінальною картиною.

 
Перероблено практично усе. Події з Нью-Йорка перенесені до Нового Орлеану, головний герой отримав ім'я, зате був позбавлений родини та двох синів. Водночас його наркотична залежність пояснена травмою хребта, яку він отримав, рятуючи в'язня під час урагану "Катріна". І тепер лейтенант рослідує не зґвалтування монахині, а вбивство чорношкірої родини. Звісно, щезла гранична шокуюча відвертість, яка була в ориґіналі (через неї фільм 1992 року отримав рідкісну тепер категорію NC-17 - дітям до сімнадцяти років).

Навіть гра лейтенанта на тоталізаторі виглядає якось мляво. Картині Херцога не вистачає драйву та пристрасті, у ній відсутня гіркота відчаю та одержимість вірою і спокутою, які приваблюють досьогодні у картині Абеля Феррари.

 
З іншого боку, фільм відображає теперішній час, у якому мало цінується автентичність та свобода висловлювання, зате в пошані так звана постмодерна іронія, якої вистачає у картині Херцога. Поганий лейтенант у неймовірному виконанні Гарві Кейтеля, як і багато інших кіногероїв дев'яностих, був відкритим у своїх вчинках. Теперішній поганий лейтенант, зіграний Ніколасем Кейджем, лише тримає дулю у кишені, рятуючись жалюгідними компромісами, аби у фіналі стрічки стати капітаном поліції. У Феррари, нагадаю, він отримував кулю в голову.

Оцінка фільму 1 з 5

Історія іграшок у 3D

Відтепер чудовий мультик студії Pixar можна переглянути і в 3D. Режисером стрічки є Джон Лассетер, відомий завдяки першій "Історії іграшок", "Життю комах" і "Тачкам".

"Історія іграшок 2" розповідає про нові пригоди дерев'яного ковбоя Вуді, супергероя База, Пана Картопляна Голова, тиранозавра Рекса та їхніх друзів. Цього разу іграшки більше не сваряться, але гармонію порушує від'їзд їхнього маленького хазяїна Енді.

Поки хлопчик розважається в дитячому таборі, Вуді стає здобиччю злого колекціонера іграшок, який хоче продати ковбоя у Японію. На допомогу другу вирушає Баз та решта мешканців дитячої кімнати.

Ідея розказати історію з точки зору іграшки виникла у Джона Лассетера, коли він спостерігав, як бавиться його маленький племінник. Цей задум він втілив 1988-го року у короткометражному анімаційному фільмі "Tin Toy", за яку отримав "Оскара". Згодом прийшов час масштабнішого проекту - "Історії іграшок", яка 1995-го отримала три номінації від Американської кіноакадемії.

1999-го року вийшло продовження - "Історія іграшок 2", яка також номінувалася на "Оскара", але статуетку так і не отримала. Втім, стрічка здобула "Золотий глобус" як "найкращий ігровий фільм у комедійному або музичному жанрі".

powered by lun.ua