Кінопрем’єри: Любовні історії для дорослих та захоплюючі пригоди для дітей

137
12 лютого 2010

11 лютого на українські екрани виходять: романтична комедія "Куди поділися Морґани?" Марка Лоуренса, еротична драма "Щоденник німфоманки" Крістіана Моліни, дитячий фантастичний фільм "Персі Джексон та викрадач блискавки" Кріса Коламбуса, романтична комедія "День святого Валентина" Ґері Маршала та збірник короткометражок "Місто закоханих".

Сили природи

У своїй новій стрічці "Куди поділися Морґани?" Марк Лоуренс експлуатує стару, як світ тему протистояння цивілізації та природи, але робить це без особливого ентузіазму. Актори, що знімалися у картині, також не виходять за межі своїх традиційних екранних амплуа. Сара Джесіка Паркер знову зображає емансиповану жительку Нью-Йорка, а Г'ю Ґрант грає симпатичного блакитноокого британця, який дещо заплутався в життєвих обставинах.

У фільмі йдеться про подружжя Морґанів, яке після кількох років щасливого родинного життя опинилося на крок від розлучення. І хоча Пол та Меріл все ще люблять одне одного, невирішені проблеми та образи унеможливлюють примирення. Проте Морґани несподівано отримують шанс розпочати життя спочатку. Одного дня вони на власні очі бачать вбивство кримінального авторитета, тож змушені скористатися програмою захисту свідків і переїхати кудись у глушину під вигаданими іменами.

 
Пол та Меріл залишають улюблений Нью-Йорк та перебираються у Вайомінґ, в містечко Рей, де панують патріархальні цінності американської глибинки. Спочатку Морґанам буде важко без звичного завивання сирен за вікном та вегетаріанських знежирених страв, але після спілкування із дикою природою та партії в Бінґо із місцевими жителями, вони, зрештою знайдуть своє втрачене кохання.

Схоже, що Марка Лоуренса, відомого завдяки сценаріям до стрічок "Сили природи" та "Міс Конгеніальність", у роботі над фільмом "Куди поділися Морґани?" остаточно полишило натхнення. Він був і режисером, і сценаристом картини, тому, вочевидь, мав чудовий шанс зробити свій авторський задум максимально яскравим та привабливим для глядача, тим більше, що тема "городяни у селі" давала широкий простір для фантазії.

Та, на жаль, любовні перипетії Морґанів нудні та вимучені, як і жарти Лоуренса.

 
"Я не впевнена, що зможу прожити зі своїм чоловіком все життя", - каже Меріл. "О, як я вас розумію", - відповідає їй жінка-полісмен. Здається, це був найсмішніший дотеп за всю картину, і, мабуть, тому він потрапив в її трейлер.
 
Американські селяни також стали жертвами "творчої кризи" сценариста та режисера: вони одноманітні у своїх ковбойських капелюхах і не мають інших занять, окрім стрільби з двостволки, та поїдання холестериновмісних продуктів. І хоча в містечку Рей лише один лікар та одне кафе на усіх, зате його жителі мають чистий, не скаламучений міськими принадами розум та надзвичайно чутливі серця. Втім, хтозна, може саме так і виглядають справжні американські селяни?

Фільм "Куди поділися Морґани?" - ідеальний варіант для тих глядачів, які у День закоханих шукатимуть насамперед місць для поцілунків, а не захоплюючого кіновидовища. Інші - можуть сміливо прямувати до сусіднього кінозалу.

Оцінка фільму 2,5 з 5

Німфоманки також плачуть

Стрічка Крістіана Моліни "Щоденники німфоманки" створена за мотивами популярного роману французько-іспанської письменниці Валері Тассо "Щоденник зваби". Картина була завершена 2008 року, проте лише зараз дісталася українських кінотеатрів. Цей фільм є спробою екранізації дуже відвертого та особистісного літературного твору, тож режисер був змушений шукати золоту середину між солодкою сентиментальністю та неприхованим фізіологізмом.

"Спробою" стрічку "Щоденник німфоманки" можна назвати тому, що Крістіану Моліні так і не вдалося втриматися на цій тонкій грані. Більше того, він зняв картину, яка у своїх висновках діаметрально протилежна романові Тассо.

 
Французька письменниця та інтелектуалка Валері Тассо своїми коріннями сягає культурного середовища, яке подарувало світові Вольтера, Маркіза де Сада, Жоржа Батая та Катрін Мілле. Чудово ознайомлена із цими, досить суперечливими, здобутками людства, Тассо написала книжку у низькому жанрі "жіночого роману", який до того ставав лише предметом зневажливо налаштованої аналітики.

У своєму "Щоденнику зваби" письменниця описала автобіографічний досвід сексуально розкріпаченої француженки, яка веде бурхливе життя в Іспанії. Зрештою, любовні пригоди приводять "ліричну героїню" (як колись і саму авторку), до борделю, де вона працює шість місяців, доки не знаходить своє "справжнє кохання". Мораль "Щоденника зваби" проста і знайома: жінка, яка говорить про емансипацію та полігамію, просто "ніколи не кохала". Як вона тільки знайде свого Єдиного, то одразу ж забуде про дурні балачки.

Роман пістрявіє типовими "жіночоромантичними" фразами на кшталт "печери моєї насолоди" та "його напруженого жезлу", але для Тассо, яка не вірить у любовний дискурс як такий, ці штампи мають принципове значення. Вона стверджує, що про кохання та пристрасть можна говорити лише мовою тіла, а будь-які слова будуть лише симуляцією справжніх почуттів.

 
Крістіан Моліна старанно намагався передати цю концепцію Валері Тассо на екрані, але досяг дуже дивних результатів. Здається, що за зображеннями численних статевих актів він забув про особистість своєї героїні. Крім того, усі ці копуляції показані настільки прісно та одноманітно, що "мова тіла" Тассо більше нагадує якийсь сленг або суржик. Мерехтіння голих дуп на екрані супроводжується незмінно приємною та романтичною музикою і перетворює "Щоденник німфоманки" на музичний кліп тривалістю в півтори години.

Крім того, вже сама назва стрічки "Щоденники німфоманки" викликає запитання, адже героїня Тассо не вважала себе хворою збоченкою, вона просто шукала способів самореалізації, тоді як кіношна Вел чомусь зізнається бабусі у власній "німфоманській" неповноцінності. Зрештою, режисер бере на озброєння цілком протилежну до задуму авторки сентенцію: жінка створена для волі, мов птах до польоту, і ніякі мужики-козли їй не потрібні.

Таким чином, Моліна зняв свій власний твір, споріднений із "Щоденниками зваблення" лише закадровим текстом, частково запозиченим із роману Тассо.

 
Глядачі, які вже подивилися фільм, розчаровано писали на форумах, що це не "Еммануель" і не "Денна красуня". Це правда, звичайним гетеросексуальним чоловікам та синефілам на сеансі "Щоденників німфоманки" робити немає чого: і тим, і іншим буде невимовно нудно. Але дівчата які не мають із ким зустріти День Валентина, отримають непоганий шанс зібратися разом із подругами, і після перегляду, за келихом вина, дійти висновку, що життя прекрасне, а поганці-мужики - це ще не центр Всесвіту.

Оцінка фільму 2,5 з 5

"Персі Джексон та викрадач блискавки"

Цикл романів про американського підлітка Персі Джексона, створений письменником Ріком Ріорданом, часто називають американською відповіддю "Гаррі Поттеру". Щоправда, в основі його творів лежать не середньовічні легенди, а давньогрецька міфологія.

Персі Джексон, дванадцятирічний розбишака, дізнається, що він син Посейдона, а боги та чудовиська, про яких ми знаємо із грецьких міфів існують і зараз. Щоправда, Олімпійці вже давно залишили священну гору і перебралися у новий центр "західної цивілізації" Нью-Йорк, де облаштували свою штаб-квартиру на останньому поверсі хмарочоса Емпайр-Стейт Білдінґ.

 
Персі потрапляє у табір, де живуть юні нащадки грецьких богів. Проте несподіване родичання із могутніми силами приносить хлопчикові неприємності: його звинувачено у викраденні блискавки Зевса. Тепер Персі змушений перешкодити новій війні між богами і знайти артефакт, бо інакше його мати, яка опинилася заручницею у Підземному світі, залишиться там назавжди.

Задум роману з'явився у Ріордана, коли його дев'ятирічний син не схотів читати заданих у школі давньогрецьких міфів. Хлопчику вони здавалися нудними і батько, який працював вчителем літератури у школі, дещо модернізував для нього старі історії про богів та героїв.

Коли Ріордан вирішив перетворити свої казки на роман, на дворі були двотисячні, а більшість його учнів захоплювалися Гаррі Поттером. Тож письменник, який ставив собі мету повторити славу Дж. Роулінґ, запозичив дещо із її книжок. Зокрема, головним героєм він зробив хлопчика, який почуває себе марґіналом серед однолітків. Та якщо Гаррі Поттер потерпав від характерної британської зневаги до людей низького походження, то Персі Джексон зіткнувся із проблемою, поширеною саме у США. 

Ріордан зробив свого героя хворим на дислексію (нездатність до читання) та синдром HDAD, який приписується гіперактивним та неуважним дітям. Цей розповсюджений в американських школах діагноз миттєво наблизив Персі до тисяч його однолітків. До речі, син самого письменника теж страждає від цього синдрому.

Можливо, після виходу на екрани "Персі Джексона та викрадача блискавок", син Персея досягне всесвітньої популярності Хлопчика із блискавкою на чолі. Зрештою, режисером картини є Кріс Коламбус, який зняв дві перші картини про Гаррі Поттера.

 
У одному зі своїх інтерв'ю Коламбус заявив, що із дитинства мріяв зняти фантастичну стрічку, де головними героями були б Олімпійські боги. До здійснення своєї мрії він підійшов дуже відповідально та запросив у картину кількох відомих акторів: Уму Турман, Пірса Броснана, Шона Біна, Кетлін Кінер, Розаріо Довсон, Джо Пантоліано.

Виконавця ролі Пресі Лоґана Лермана режисер пригледів у гіті 2007 року "Потяг до Юми".

І хоча у фільмі присутні різні страхітливі образи, такі як змієголова Медуза Горгона, Коламбус пообіцяв, що стрічку "Персі Джексон та викрадач блискавок" зможуть дивитися діти "з семи до сімдесяти восьми років". Режисер також зауважив, що мав на меті поєднати класичну історію із сучасними спецефектами та створити захоплююче видовище для всієї родини.

"День святого Валентина"

Нова романтична комедія від режисера "Красуні", "Нареченої-втікачки" та двох частин "Щоденників принцеси" Ґері Маршала. Стрічка поєднує у собі кілька любовних історій, що трапилися із звичайними американцями напередодні Дня святого Валентина.

На героїв чекають несподівані зустрічі, шокуючі зізнання, та доленосні рішення, які здатні перевернути усе життя. Стрічка переконує, що кохання трапляється у будь-якому віці; воно може поєднувати закоханих із різним статком та кольором шкіри, і навіть людей із, здавалося б, несумісними сексуальними вподобаннями.

 
У головних ролях "Дня святого Валентина" справжній зірковий склад: Джулія Робертс, Енн Гетавей, Бредлі Купер, Ештон Кетчер, Джессіка Альба, Кеті Бейтс, Патрік Демпсі, Гектор Елізондо, Джеймі Фокс, Дженіфер Ґарнер та Квін Латіфа.

"Місто закоханих"

Ця збірка французьких короткометражок налічує 8 стрічок про кохання. Єднає різні історії - місто романтиків Париж, у якому і відбуваються любовні пригоди героїв стрічки. Шанувальники Жана-Поля Бельмондо отримають персональний подарунок - стрічку "Йдемо, Алонсо", яка присвячена знаменитому акторові, і зокрема загадковій фразі, яку він промовив у картині Жана-Люка Ґодара "Безумний П'єро".

У збірку входять фільми: "Йдемо, Алонзо" Каміль Мулін-Дюпрі, "Багатель" Крістофа Швайцера, "До вечора" Олівії Бассет, "Французький рецепт" Родольфа Тиссо, "Дива та Піаніст" Мартіна ЛеГалля, "Покий йшов дощ" Шарлот Жола, "Втрачений годинник" Себастьєна Сорта, "Не забувай мене" Каті Ґріво.

powered by lun.ua