Українські "оскароносці": знати в обличчя
За часи незалежності Україна здобула два так звані технічні "Оскари" - вони присуджуються за наукові та інженерські розробки в галузі кінематографа. У 2006 році їх, два з шести (!) привіз засновник компанії "Фільмотехнік" Анатолій Кокуш.
Перший "Оскар" він отримав особисто за створення та розробку системи знімальних кранів "Каскад".
Другий "Оскар" було присуджено Анатолію Кокушу, Юрію Поповському та Олексію Золотарьову - за розробку гіростабілізаційного операторського крану "Авторобот", відомого в Голлівуді як "Russian Arm", та літаючої панорамної головки "Flight Head".
Анатолій Кокуш після вручення премії |
Завдяки розробкам Анатолія Кокуша знімались такі фільми, як "Титанік", "12 друзів Оушена", "Війна світів", "Код да Вінчі", "Трансформери", "Гаррі Поттер" - 5 та безліч інших.
Іншим "оскароносцем" став харківський емігрант Євген Мамут - за роботу над стрічкою "Хижак" з Арнольдом Шварценегером. Майстер кіноспецефектів, він також працював на фільмами "Брудні танці", "Суддя Дред", "Зірковий десант", "Матриця" (ефект уповільнених куль).
Євген Мамут та Ірина Борисова. Фото з сайту mambor.com |
Євген Мамут народився у 1942 році в СРСР та емігрував до США разом з рідними наприкінці 70-х років. У 2002 році він разом дружиною - художником Іриною Борисовою відкрив музей анімації та спецефектів "Animagic".
Варвара Карінська у 1949 році. Фото з сайту nycballet.com |
Ще одна уродженка Харкова Варвара Карінська здобула "Оскар" у 1948 році. Вона була художником костюмів до фільму "Жанна Д'Арк", головну роль в якому виконала легендарна Інгрід Бергман.
Варвара Карінська розпочала кар'єру модельєра ще в Радянській Росії як хазяйка салону для революційної еліти, але скоро емігрувала до Бельгії. У Європі вона працювала з художниками Сальвадором Далі, Матісом та Шагалом, а перебравшись до Америки почала одягати Марлен Дитріх та Інгрід Бергман.
Золочену статуетку тримали у своїх руках також американці українського походження. Американець, який народився у сім'ї українських емігрантів, Джек Пеленс був яскравим представником старої голлівудської школи, відомий за ролями у фільмах "Дракула" та "Бетмен", герой вестернів - у 1992 році він отримав нагороду кіноакадемії за стрічку "Міські піжони".
Син українських емігрантів, Володимир Палагнюк, народився 18 лютого 1919 року в штаті Пенсільванія. Одного разу, будучи вже відомим теле- та кіноактором, Пеленс відмовився прийняти нагороду на фестивалі російських фільмів у Голлівуді.
На церемонії вручення "Оскара" у 1992 році 73-річний Джек Пеленс віджимався на сцені на одній руці. Фото з сайту imdb.com |
Тоді він заявив, що є українцем, а не росіянином, не має відношення ні до Росії, ні до російського кінематографа, а тому припустив, що "потрапив не туди" і залишив церемонію. Джек Пеленс помер 10 листопада 2006 року.
Довкола ще одного "Оскара", по-українському співочого, розгорнувся скандал. У 1977 році премії "Оскар" був удостоєний Джек Брукс - автор пісні "You Light Up My Life" до однойменного фільму ("Ти світло мого життя").
Цю пісню та ще декілька з фільму виконувала відома американська співачка українського походження Квітка Цісик, яка також зіграла подружку головної героїні. Між рекординговою компанією, з якою працювала Квітка, та кінокомпанією, що знімала фільм, виникла юридична суперечка щодо того, під чиїм лейблом випускати диск з піснями до фільму.
У цей же час з'явився такий собі Пет Бун, що мав нюх на потенційні хіти, і тихо викупив права на пісню "You Light Up My Life". Коли вийшов диск з піснями до фільму, ім'я дочки Пета Дебі Бун, яка виконала цю пісню, вже гриміло на всі Штати.
На церемонію вручення "Оскара" виконувати пісню запросили саме Дебі Бун, а Квітка взагалі відмовилася прийти на вручення.
Знятий в Україні фільм побореться за цьогорічного "Оскара"
Короткометражний фільм "Двері" ірландського режисера Хуаніти Уілсон 7 березня буде боротися за нагороду Американської кіноакадемії - "Оскар". Фільм було знято в Україні і присвячено Чорнобильській трагедії.
Фільм "Двері" - екранізація історії Миколи Калугіна "Монолог про ціле життя, написане на дверях" з книги "Чорнобильська молитва (хроніка майбутнього)" білоруської письменниці Світлани Алексієвич. Йдеться про трагедію, що сталася невдовзі після Чорнобильської катастрофи.
Тут і далі - кадри з фільму "Двері". Взято з офіційного сайту стрічки |
Спочатку "Двері" планували знімати у Білорусії, проте, як повідомила продюсер з української сторони Тетяна Неістова, у результаті ірландська знімальна група зупинила свій вибір на Україні. Трагічна історія дійсно типова й для сімей України і Білорусі, що постраждали від наслідків Чорнобиля.
На вибір Києва, як місця зйомок, вплинула, зокрема, наявність в Україні необхідної професійної бази. Варто пояснити, що українські продакшн-компанії, що спеціалізуються на зйомках рекламних роликів, за останнє десятиліття набули міцних професійних зв'язків з колегами з Європи та США. Тому професійно і технологічно вони більшою мірою готові до роботи із західними кінокомпаніями, ніж українські кіностудії, що виробляють серіали для російських замовників.
Братися тільки за зйомки реклами або шукати можливість хоч якось працювати з міжнародними кіно проектами - залежить від амбіцій українських продюсерів. У будь-якому разі, для членів українських знімальних груп - це чудова нагода придбати новий професійний досвід. Адже індустрія реклами - одне з головних місць роботи випускників двох українських кіношкіл.
Продюсер Тетяна Неістова : "Після роботи над фільмом Хуаніти Уілсон, я, перш за все, зробила багато висновків про Чорнобильську трагедію. Про це важко говорити, це пов'язано з емоційними переживаннями.
Що стосується професії, у мене з'явилося європейське сприйняття знімального процесу. Думаю, що наступний проект, який ми будемо робити і для Oсtagon Films (прим. - ірландська компанія-виробник фільму "Двері"), і для інших кінокомпаній, він буде ще кращим.
Якщо говорити про власні проекти, то зараз тренуюся на рекламі, звичайно, як і всі продюсери хочу знімати своє кіно, і придивляюся до людей, у яких є сценарії та ідеї фільмів".