Ліна Костенко про доньку, поразку, нову книжку та халтуру

3675
29 березня 2010

Рівно за тиждень після 80-річчя Ліни Костенко і презентації "Берестечка", ввечері 28 березня до Українського дому знову завітали любителі віршів української поетки-шестидесятниці.

Після 22 березня це вже другий за тиждень вихід у світ поетеси, причому обидва - відбулися в Українському домі. Хоча, наприклад, у день свого народження, в п'ятницю 19 березня, Ліна Василівна не прийшла в Молодий театр на прем'єру вистави на вірші.

У Неділю приводом стала презентація збірки вибраних поезій Ліни Костенко "Гіацинтове сонце" з ілюстраціями іншого шестидесятника - Івана Марчука. В комплект входив також диск пісень і концерт наприкінці презентації.

Мені він нагадав про багатовекторність, тобто про багатий і дуже духовний світ українських медіатизованих діячів. Наприклад, вони дуже люблять співати: чи не першим почав Михайло Поплавський, згодом естафету підхопив Леонід Черновецький... Вчора ж співаною поезією радувала лікар і депутат Київради Ольга Богомолець.

Ще до початку концерту журналістам відразу вказали на їхнє місце - при стіночці, на плінтусі по периметру зали. Часу на спілкування з поеткою та іншими учасниками презентації організатори не передбачили, тому довелося пробиватися до літераторського тіла крізь кордони фанів.

В цей самий час у першому ряду Жінка-в-жовтому-костюмі обрубувала мої спроби поговорити з Ліною Костенко:

Інтерв'ю? Ніяких інтерв'ю! Ліна Василівна буде сьогодні виступати - от і буде вам інтерв'ю.

Потім виявилось, що ця жінка - Світлана Головко, головний редактор видавництва "Либідь", яке видало збірку "Гіацинтове сонце" та перевидало роман "Берестечко".

Хвилин за 15 до початку концерту в залу впустили всіх охочих подивитися концерт. Люди кинулися займати місця - і зала Українського дому чомусь відразу почала нагадувати Троєщинський, Деміївський чи будь-який інший ринок або тролейбус у годину пік. Цитата Ліни Василівни про "залишайтесь взаємно красивими" тут явно не спрацювала.

"На розігріві" перед початком концерту Богомолець виступили донька Ліни Костенко Оксана Пахльовська та видавець Світлана Головко.

Виступ останньої почався з обурення:

Щойно книжка починає жити своїм життям, про видавця забувають. Тому ми вирішили тепер не соромитись говорити про себе.

Натомість Оксана Пахльовська розповіла про історію створення "Гіацинтового сонця", аристократизм і повернення шестидесятників:

У створенні цієї книжки взяли участь дві знакові постаті 60-х. Шестидесятники - це субстанція, що пережила багато антилюдських і антикультурних контекстів. Це відповідь на насилля над совістю, над культурою, над словом. Це рух опору проти вульгарності і плебейства, які панують останнім часом.

Тільки незрозуміло, хто кому опиратиметься.

В прес-релізі захід заявлено як такий, що відбувається за підтримки Міністерства культури та туризму. Міністерства, яким керує колишній керівник культмасового сектору, міністерства, чий безпосередній начальник, віце-прем'єр із гуманітарних питань Семиноженко у відповідь на одіозний лист в прямому ефірі в п'ятницю говорить лише російською мовою і висловлюється за союз України з Росією.

Тему може продовжити обмовка "за Фройдом" Ольги Богомолець, яка під кінець концерту виголосила: "Ця пісня присвячується всім вам і всім нам".

Вихід Ліни Костенко на сцену глядачі привітали одностайними довгими аплодисментами. Промова тривала недовго - хвилин із 8... Живий класик лаконічно поміркувала:

Про доньку

Я дякую Оксані Пахльовській...

(лунають сміх і аплодисменти в залі - І.С.)

Доця мені вона вдома. А тут вона сама по собі.

Вона була посередником між мною та видавництвом. Вона мене уламала, мусила. Я взагалі хотіла просто сюди забігти, бо роботи багато.

Про книжки та видавця

Таке для мене це було відкриття. Сон розуму породжує чудовиськ, а сон прекрасної людини породжує ідеї. У видавництві одній жінці наснилася оця моя книжка.

Яке це щастя для письменника, коли можна довіряти видавцеві. Я раніше не віддавала рукописи, бо знала, що зроблять халтуру.

А тут ще ці презентації! І який трикутник "видавці-письменник-люди". Та ще й Іван Марчук сидить, та ще й культурний фронт.

Ліна Костенко під час презентації перевиданого "Берестечка"
Про ілюстрації до своєї книги:

Я вдячна долі за присутність в цій книжці ілюстрацій Івана Марчука. Це роботи буквально космічного таланту.

Він не знає - я в нього закохана з 60-х років, коли вперше побачила. Пам'ятаю, ми приїхали на суд, де судили Славка Чорновола, і я вперше побачила Марчука. Питаю: "Хто це?", а мені кажуть, що це Марчук. Ось таке було знайомство.

Про культурне життя

Щось я давно не бачу культурного фронту... Вибори закінчились - вертаймося в культурний фронт.

Про роботу

Тут сидить Сергій Тримбач (голова Спілки кінематографістів України - І.С.). Він завжди працює. Одного разу я йому подзвонила, а він сказав, що збирається в праці сконати. То я рада, що він зараз перепочине. Давайте в праці сконаємо потім?

Про спілкування

Моя форма спілкування - хочу побільше написати, щоб встигнути. А так - буде надруковане чи не буде... то не має значення.

Про конфлікти

Ні минулого разу, ні цього - жодного конфлікту. Хоча минулого разу назрівав, але ми його пригасили. Завжди боїмося демаршів, але ми, люди, ті демарші можемо перемогти.

Про поразку

От говорять, що ми програли. Але є така японська примовка: "Переможе той, хто витримає на 15 хвилин довше". Я всім вам зичу витримати це все на 15 хвилин довше. І тоді на 16-й хвилині у нас все буде добре.

Потім почався концерт. Після концерту глядачі зорганізували собі спонтанну автограф-сесію з Ліною Костенко. Близько години спраглі спілкування з класиком стояли в тісному задушливому колі і довго-довго не розходились.

Лиш подекуди лунали "Хто крайній?"...

Аудіо взято з http://cosmo-procione.livejournal.com/44819.html



powered by lun.ua