"Натомлені сонцем 2". Прем'єра у Києві

18 квітня в столичному кінотеатрі "Україна" відбулася українська прем'єра нової картини Нікіти Міхалкова "Натомлені сонцем 2". Напередодні стрічку вже показали у Москві, у Кремлівському палаці, де зібралося понад шість тисяч осіб, у тому числі політики та зірки шоу-бізнесу. У Києві все було значно скромніше: менше помпезності та "зірок".

Аби переглянути стрічку Міхалкова, в "Україну" завітали прем'єр-міністр Микола Азаров, голова Верховної Ради Володимир Литвин, міністр освіти та науки Дмитро Табачник та інші державні діячі, друзі та наближені Партії регіонів.

Усі фото Артема Жавроцького

Прийшли також генеральний директор групи компаній 1+1 Олександр Ткаченко, голова НТКУ Єгор Бенкендорф та його заступник Валід Арфуш. На святі була помічена також Ані Лорак.

Втім, найочікуваніших гостей свята журналісти так і не дочекалися: літак, у якому мали прилетіти режисер стрічки Нікіта Міхалков та його дочка Надя не випустили з московського аеропорту. Тому на всі запитання журналістів був змушений відповідати Сергій Ґармаш, який зіграв у картині епізодичну роль.

Подібно до Кремлівського палацу у Москві, кінотеатр "Україна" був оформлений у стилі "сорокові-фронтові". Окрім традиційної червоної доріжки, вхід до кінотеатру "прикрашали" протитанкові "їжаки", а поряд із "секьюріті" у чорних піджаках стояли одягнені у червоноармійські однострої актори. Колони фойє кінотеатру були затягнуті у листи пофарбованої рудою фарбою жерсті, а на підлозі були складені мішки з піском (насправді з сіном). На стінах висіли дошки із трафаретними (і не зовсім зрозумілими) написами, на кшталт, "елеватор - 20 метрів". Час від часу у кінотеатрі лунали пісні, популярні у сорокові.

Окрім костюмованих червоноармійців, гостей вітав і "енкаведист" - невисокий чоловік у френчі і з моноклем, чимось схожий на Лаврєнтія Бєрію. Був на прем'єрі і "власний" Сталін - актор сидів у невеликій ніші за столом і кілька годин зображав кабінетну діяльність "генія всіх часів та народів". Власне, Сталін і викликав найбільший ажіотаж у публіки - із ним фотографувалися та навіть намагалися зав'язати розмову, на що "вождь" якось розгублено відповідав: "А что я должен сказать?".

Пригощали гостей також "по-воєнному" - фронтовими "стаграмами", розлитими у гранчаки, та бутербродами із салом та оселедцем. Столична публіка охоче споживала ці нехитрі "фронтові" закуски, зручно розташувавшись за круглими столиками, немов у радянському кафетерії.

За словами організаторів, на прем'єру вони запросили і ветеранів, зокрема, Героїв Радянського Союзу, проте слова жодному з них так і не дали. На організовану з мішків імпровізовану трибуну у фойє кінотеатру "Україна" до публіки та журналістів зверталися зовсім інші оратори.

Захід відкрив президент "Українського Медіа Холдингу" Борис Ложкін (ця компанія і була організатором прем'єри фільму). За ним слово мав прем'єр-міністр Микола Азаров та голова Верховної Ради Володимир Литвин. Усі промовці наголошували на тому, що "велику перемогу" та "подвиг нашого народу" забувати ніяк не можна.

Борис Ложкін зазначив, що "Натомлені сонцем 2" є найочікуванішою кінопрем'єрою за останні десять років, Володимир Литвин, як знаний історик (чи знаний, як історик), прочитав невеличку лекцію на тему понять "Велика Вітчизняна війна" та "Друга світова війна", а Микола Азаров анонсував грандіозне святкування 65-ї річниці перемоги та пообіцяв, що інваліди війни нарешті отримають заслужені нові квартири. Також прем'єр зізнався, що вже десять років не ходив у кіно.

Картина "Натомлені сонцем 2", як не дивно, позбавлена пропагандистського ура-патріотичного пафосу, за який так радо хапаються деякі вітчизняні політики. Більше того, вона значно кривавіша за будь-який заборонений в Україні ("за жорстокість та пропаганду насилля") фільм жахів.

"Натомлені сонцем 2" можуть виявитися неприємним сюрпризом для тих, хто продовжує сповідувати міфологію традиційного російського військово-патріотичного кіно, яке цілком слідує радянським уявленням про Другу світову війну. І те, що на прем'єрі фільму про війну публічна увага ветеранам так і не була приділена, натомість історичні ролі виконували переодягнені актори, може означати, що Друга світова (або Велика Вітчизняна) війна перетворилася на костюмовану імітацію, політичну агітацію, і, власне, на кінофільм, який буцімто знятий "за реальними подіями".

Репортаж з червоної доріжки дивіться на ТаблоID