Прем'єри тижня: горор, трилер та дві комедії

Інфантильний трилер

Нова зірка російського кінематографу - режисер Алєксєй Попоґребський - здобув популярність серед критиків завдяки ліричній комедії "Прості речі", за яку 2007 року отримав п'ять нагород на сочинському фестивалі "Кінотавр".

Це була його перша самостійна режисерська робота, на якій, за його ж словами, набирав "режисерських м'язів". "М'язи" режисерові були необхідні для втілення в життя давно омріяного проекту - камерного трилеру про життя двох полярників на загубленій на Чукотці метеорологічній станції.

Попри свій фестивальний успіх, фільм "Прості речі" часто критикувався за інфантилізм головного героя-лікаря та за єлейний оптимізм фінальних кадрів картини. Стрічка "Як я провів цим літом", навпаки, мала би занурити глядача у суворий світ Крайньої Півночі та життя її мужніх підкорювачів.

Окрім цього, у всіх синопсисах картина значилася як "трилер" (а Попоґребський у своїх інтерв'ю говорив навіть про "гічкоківський трилер"), тож глядачів мало чекати напружене та драматичне видовище.

Неабияку рекламу майбутньому фільму зробила і новітня цифрова камера RED, на яку знімали картину. Завдяки цьому чуду техніки Попоґребський прагнув передати не лише красу чукотського ландшафту, але атмосферу непривітності та відчуженості, яка проглядається у ньому.

Власне, це єдина творча задача, із якою режисер стрічки справився на 5 з плюсом. Йдеться, власне, про оператора картини - Павла Костомарова, який отримав за свою роботу "Срібного ведмедя" на Берлінському кінофестивалі (актори Сєрґей Пускєпаліс та Ґріґорій Добриґін, які зіграли головні ролі, теж привезли з фестивалю "Срібних ведмедів").

Дика природа Чукотки і справді перехоплює дух. І хоча Попоґребський та Костомаров намагалися уникати занадто вишуканої "красивості" у своїх пейзажах, у фільм потрапили і величні гори, і холодні хвилі океану, і голі сопки, і стрімкі скелі. З'являється у картині і місцева фауна - зайчик, білий ведмідь, риба голець та хмари гнусу.

Цей пейзаж щодня бачать два метеорологи, які живуть на маленькій станції, розташованій на півострові Аарчим. Їхня робота - щодня знімати показники вимірювальних приладів та передавати їх по радіо на велику землю. Ніяких інших способів зв'язку з континентом немає, навіть есемески від рідних приходять на станцію по радіо.

Начальник станції Сєрґєй, здається, давно звик до такого життя і почувається в ізоляції цілком комфортно. Його юний напарник Павєл - лише практикант, і він, вочевидь, нудиться без звичних молодіжних розваг. Начальник не задоволений своїм непосидючим підлеглим, тому постійно лається з ним. Якось Павєл отримує звістку з континенту, яку вирішує тримати у секреті від колеги.

Власне, оці сварки між напарниками та душевні терзання Павла і займають значну частину обіцяного Попоґребським "гічкоківського трилеру". Що саме режисер підгледів у Гічкока дізнатися так і не вдалося. Взагалі, важко сказати, чому автор картини вирішив, що зняв трилер.

Те, що один його герой веде себе як ідіот, а інший впадає в абсолютно безглузду та безпідставну параною - ще не привід називати фільм трилером. З таким самим успіхом картина "Як я провів цим літом" могла би називатися комедією, пригодницьким фільмом, психоделічною драмою або історією гейського кохання на кшталт "Горбатої гори" (підстав достатньо: герої разом миються у лазні, обіймаються, пускаючи скупі чоловічі сльози).

Важко пояснити, якою логікою взагалі керуються ці герої. Через те, що їхні вчинки химерні та незрозумілі, у фільмі не виникає ні саспенсу, ані бодай найменшого напруження. Марудна і натягнута психологічна драма відсуває на задній план атмосферу щоденного життя полярників, яку так старанно створював на початку фільму Попоґрєбський.

Як результат, стрічка "Як я провів цього літа" перетворилася на вже знайому історію про інфантильних персонажів із неприродно єлейним фіналом.

Оцінка фільму 3,5 з 5

Анонси

Коханню діти не завада

Мила та симпатична Зої все життя мріяла про родину та дітей. Сьогодні їй вже за тридцять, а "того самого" хлопця вона так і не зустріла. Жінка іде на радикальний крок і звертається у клініку штучного запліднення. Бажаного результату досягнуто і Зої готується стати мамою-одиначкою.

Проте усі її плани руйнуються того для, коли вона зустрічає симпатичного фермера Стена. Жінка розуміє, що до неї нарешті прийшло справжнє, чисте і прекрасне кохання. Але як сказати обранцеві про вагітність і не втратити його? Крім того, Стен, здається, зовсім не готовий до батьківства...

Стрічка "Запасний план" - це один із показових прикладів фальшивої та несмішної романтичної комедії, де між акторами не те, що "хімії" не виникає, але й банальної партнерської співпраці.

У головній ролі "Запасного плану" знялася суперзірка Дженіфер Лопес - і цим вже все сказано. Стрічка обертається довкола своєї "прими", а інші актори (маловідомі, щоби не заступати собою "знаменитість") виконують функцію тла для її лицедійства.

Творці картини не шукали для себе складних шляхів, а зліпили докупи вже існуючі та перевірені часом кінематографічні сюжетні конструкції.

Тут ми побачимо і традиційне для голлівудських комедій іронізування над сучасними емансипованими жінками, і мудрого Чорношкірого Персонажа, що дає поради головному герою, і навіть "публічний оргазм" героїні. Втім, до таких віртуозів як Меґ Раян, що "оргазмувала" в кафе у стрічці "Коли Гаррі зустрів Саллі" та Кетрін Хейгель, котра "світила" вібротрусиками у "Голій правді", Дженіфер Лопес дорівнятися не змогла.

"Запасний план" виглядає настільки неправдоподібно та штучно, що його зовсім не рятують нечисленні смішні сцени, на кшталт епізоду, де Зої та Стен приходять на пологи до лесбійської пари.

Автори картини тиснуть на почуття глядача і вводять у фільм милого песика-інваліда із величезними очима, зворушливу літню пару, невірну француженку, яка колись розбила серце головному героєві, а, на довершення, добру маму, яка помираючи від раку, знаходила у собі сили посміхатися у фотокамеру. Від цієї сентиментальщини аж нудити починає.

"Запасний план" може зворушити серце хіба що найстійкішого романтика або найбільшого фаната Джей Ло.

Оцінка фільму 2 з 5

"Кошмар на вулиці В'язів"

Майкл Бей знаменитий не тільки як режисер "Армаґґедону" та "Трансформерів", але і як продюсер, що перезапускає класичні горор-франшизи. Його студія "Platinum Dunes" 2003 року випустила рімейк знаменитої картини Тоба Гупера "Техаська різанина бензопилкою", а 2006 зняла пріквел до неї.

2009 року Бей разом зі своїми друзями Ендорю Формом та Бредом Фуллером реанімував Джейсона та "П'ятницю 13-те". 2005 та 2007 вишли рімейки "Амітівільського жаху" та "Попутника". Тепер надійшла черга і до "Кошмару на вулиці В'язів" та її героя Фредді Крюґера.

Перезапуск культової стрічки Веса Крейвена викликав неоднозначну реакцію вже на стадії написання сценарію. Творець Фредді був категорично проти цього рімейку а ось незмінний виконавець роді Крюґера Роберт Інґлунд, мабуть втомившись від свого персонажа, радо сприйняв новину. У новій версії "Кошмару на вулиці В'язів" його замінив Джекі Ерл Гейлі, що зіграв Роршаха у картині "Хранителі".

Продюсери вирішили оновити Фредді - зробити його страшнішим та реалістичнішим. Грим знаменитого убивці став максимально наближеним до справжнього вигляду обгорілої в пожежі людини.

Втім, творці картини намагалися не перегинати палицю, аби не зробити свого героя зовсім відразливим. З іншого боку, Фредді позбувся характерного "крюґерівського" почуття гумору. Продюсери вирішили, що сміх робить героя менш загрозливим. Стрічці поставили рейтинг "R", тож крові невинних підлітків має пролитися чимало.

Колись на початку 1980-х, Вес Крейвен оббивав пороги кіностудій, намагаючись запустити свій сценарій "Кошмару на вулиці В'язів" у виробництво. Йому відмовляли, адже студійні боси звикли до традиційних слешерів з реальними, живими маніяками і чути не хотіли про убивцю, що переслідує дітей уві сні.

Нарешті Крейвен знайшов 2 мільйони на свою стрічку. Несподівано для всіх, Фредді заробив 25 мільйонів доларів у світовому прокаті.

2009 року продюсери нового "Кошмару на вулиці В'язів" не пошкодували на рестарт проекту 27 мільйонів доларів. У перший вікенд стрічка зібрала 32 мільйони і вийшла на перше місце американського прокату.

Зрештою, за два дні відвідуваність картини істотно зменшилась. Критики у своїй більшості проголосували проти фільму: на rottentomatoes він має 13 % позитивних відгуків, а більшість оглядів, зібраних сайтом metacritic, є негативними.

Схоже, у світі залишилася ще нетлінна класика, яку перевершити нікому поки що не вдалося.

"Помста пухнастих"

Агент із будівництва нерухомості Ден Сандерс повинен вирішити проблему з лісом, який "незручно" росте на місці майбутнього будівельного майданчика.

Син та дружина Дена намагаються переконати його знайти інший вихід і врятувати насадження. На додачу, ще й лісові мешканці вирішили активно боротися за збереження свого зеленого дому.

У головних ролях Брендон Фрейзер ("Мумія") та Брук Шилдс ("Блакитна лагуна", "Шалена Сьюзен").