Знамениті режисери на екрані: Кевін Сміт, Сем Тейлор-Вуд та Джо Данте

Від клерків до копів

У другій половині 1990-х Кевін Сміт був зіркою американського незалежного кіно. Впродовж багатьох років він знімав фільми про одних і тих самих персонажів - тюхтіїв із передмість, які живуть у світі коміксів та "Зоряних воєн".

Втілювати ці проекти в життя Смітові допомагав давній друг та продюсер усіх його картин Скот Мосієр. Втім, відданість режисера одній темі привела його до самоповторів та відверто слабких картин. Схоже, що фантазія Сміта вичерпалася.

Картина "Парочка копів" мала би стати новим етапом у роботі режисера. Цю стрічку він робив уже без Мосієра, на великій студії "Ворнен Бразерс", і вперше за свою кар'єру не був автором сценарію свого фільму.

Власне, сам жанр поліцейського фільму є новим для Сміта. Проте режисерові вдалося зняти цю історію у своєму традиційному стилі, тому "парочка копів" більше нагадує невгамовну "парочку клерків" Данте та Рендела.

У стрічці йдеться про двох напарників-детективів Джиммі та Пола. Через невдалу операцію "під прикриттям" друзів відлучають від роботи на місяць. Проте сидіти без діла вони не збираються. Джиммі дуже потрібні гроші, адже його єдина дочка за шість тижнів виходить заміж і мріє про пишну церемонію.

Аби сплатити рахунок у сорок вісім тисяч доларів, Джиммі вирішує продати свою улюблену колекційну бейсбольну картку. На біду, у крамниці його грабують невідомі молодики у масках і забирають дорогоцінну картку. Напарники вирушають на її пошуки у небезпечні міські нетрі.

Картина "Парочка копів" знята як реалістична поліцейська драма: із перестрілками, автомобільними переслідуваннями та кривавими сценами. Вже початкові титри картини проголошують, що стрічка стоїть у одному ряду з іншими поліцейськими "хітами" студії "Ворнер Бразерс" - "Брудним Гаррі" та "Відступниками".

Втім, "Парочка копів" - насамперед комедія, в якій суворе тло поєднується із карколомними та кумедними словесними баталіями персонажів. Зрештою, саме комічні діалоги є візитівкою Кевіна Сміта, згадайте хоча б "Клерків" та "Джея і Мовчазного Боба".

Якщо ви вже скачали з інтернету і подивилися дубльовану китайську копію із жахливим російським перекладом - забудьте про те, що бачили негайно, і сходіть до кінотеатру. Адже для розуміння "Парочки копів" просто необхідна хороша адаптація, і українські перекладачі відмінно впоралися із цим завданням.

Картина просто таки сповнена штампами з поліцейських фільмів (чорношкірий та білий напарники, зрадлива дружина, розбита через службу в поліції родина і таке інше), тому головна увага приділена словесним перепалкам Джиммі та Пола.

Зрештою, у стрічці можна знайти чимало дрібних недоліків. Проте їх компенсують сцени із "паркуристом-наркоманом" Шоном Вільямом Скотом, які є, мабуть, найсмішнішими у фільмі.

"Парочка копів" - це фільм насамперед для фанатів Кевіна Сміта, які очікують побачити улюблених "смітівських" акторів та почути знайомі "масні" жарти, а також для любителів Брюса Вілліса, які готові вже вкотре дивитися, як він зображає "міцного горішка".

Оцінка фільму 4 з 5

Секс, наркотики та Альдус Сноу

Стрічка Ніколаса Столлера "Зірковий ескорт" - це таке собі сюжетне відгалуження від його попередньої картини "В прольоті" (оригінальна назва "Forgetting Sara Marshall"). Головним героєм нового фільму став рокер Альдус Сноу, який з'являвся в епізоді стрічки про Сару Маршалл.

Цього разу британський епатажний рокер переживає глибоку душевну та творчу кризу через запис невдалого альбому та розлучення із дружиною. У цей нелегкий для Альдуса час, американська рекордингова компанія влаштовує для нього концерт у Лос-Анджелесі.

Доправити знаменитість з Лондона до "міста янголів" повинен молодий працівник компанії Аарон - давній фанат Альдуса Сноу. Проте чи витримає юнак три дні у шаленому темпі життя рок-зірки, яка керується гаслом "секс, наркотики, рок-н-ролл"?

Зрештою, стрічка "Зірковий ескорт" в основному й експлуатує ці три теми. Наркотично-сексуальне шаленство у фільмі час від часу переривається задушевними розмовами про легендарні рок-гурти та про рок-музику.

Музика - це святе, її творці фільму не чіпають, відтягуючись на темах моногамії, жіночої емансипації, сексу на одну ніч та подружньої (не)вірності.

І хоча голих дуп і цицьок у фільмі немає, "Зірковий ескорт" виглядає дуже сміливо, адже ми зовсім відвикли від сексуальної відвертості в кіно впродовж 2000-х. Герої фільму настільки вільно займаються сексом, вживають різні види наркотиків, глушать алкоголь, ніби живуть у кінематографі початку сімдесятих.

Зрештою, вони цілком по-сучасному переконуються, що вільний вибір та вибір правильний - далеко не одне й те саме, проте цей шлях до істини лежить на кокаїнових доріжках.

"Зірковий ескорт" - це чудовий та дуже смішний фільм із туалетним гумором, генітальними жартами, сексуальною розпустою та великою любов'ю до рок-музики.

Оцінка фільму 4,5 з 5

Мені п'ятнадцятий минало...

Стрічка "Стати Джоном Ленноном" - це повнометражний режисерський дебют знаменитої британської художниці та фотографа Сем Тейлор-Вуд. Стрічка розповідає про юнацькі роки Джона Леннона, його перший гурт The Quarrymen, а також про знайомство із Полом МакКартні. Є тут і сімейні подробиці життя Леннона, на кшталт стосунків співака з матір'ю Джулією та тіткою Мімі.

Для Тейлор-Вуд це вже не перше звертання до творчості знаменитого "бітла" - на початку своєї мистецької кар'єри вона створила нову версію знаменитих фотографій Джона Леннона та Йоко Оно, знятих за кілька годин до смерті музиканта.

Тоді сама художниця зіграла роль Йоко. Тож символічно, що Тейлор-Вуд розпочала свою режисерську діяльність, повернувшись до постаті Леннона.

В основу стрічки "Стати Джоном Ленноном" (в оригіналі "Nowhere boy") була покладена книжка дитячих спогадів зведеної сестри музиканта "Уявіть це: зростання з моїм братом Джоном Ленноном". Втім, сюжет книжки був дуже змінений під час написання сценарію.

Роль Джона Леннона зіграв Аарон Джонсон - двадцятирічний британський актор, відомий нам завдяки головній ролі у стрічці "Пипець". Джонсон не дуже подібний до Леннона, проте він нещодавно офіційно заручився із сорокатрирічною Тейлор-Вуд, і це заручення, ймовірно, вплинуло на кастинг.

Пола МакКартні зіграв Томас Санґстер, який також геть не схожий на свого героя. Проте цей надзвичайно обдарований молодий актор зі своєю роллю впорався блискуче.

Попри всі свої реґалії художниці-концептуалістки, Сем Тейлор-Вуд зняла на диво "жіноче" кіно, де всі герої методично впадають в істерики, сваряться, миряться, ненавидять одне одного, а також ридають і кохають.

Вочевидь, під впливом власної сімейної ситуації, режисерка розповіла химерну напів-інцестуальну історію, де за любов красивого та мужнього юнака борються дві немолоді жінки - мати й тітка героя. При цьому обидві відчувають до нього геть зовсім не материнські почуття.

У результаті, вийшла дуже претензійна мелодрама про британську "національну гордість" Леннона. Співвітчизники її роботу, до речі, оцінили: картина отримала чотири номінації від Британської кіноакадемії. Втім, стрічка так і не здобула жодної нагороди.

Оцінка фільму 3 з 5

"Брами в 3D"

Нова картина від знаменитого творця горорів Джо Данте - режисера "Гремлінів" та "Виття". Стрічка розповідає про підлітків, що зустрілися із потойбіччям просто у підвалі свого будинку.

Сімнадцятирічний Дейн та його десятирічний брат Лукас ростуть без батька. Їхня мати забирає дітей з Нью-Йорка у тихе містечко Бенсонвіль. Хлопцям нудно у цій глушині і Дейн незабаром знаходить собі подружку - симпатичну сусідку Джулію. Проводячи все більше часу із дівчиною, Дейн зовсім забуває про молодшого брата.

Та все змінюється, коли діти знаходять у підвалі свого будинку таємничу яму, яка, здається, не має дна. Вони починають досліджувати свій будинок та яму і несподівано випускають на волю стародавнє зло.