"Паради переможців": з чого почалася Друга світова

1756
22 червня 2010

Невідзначений ювілей: передісторія

Готуючись до "всенародного святкування" 65-річниці Перемоги, ми якось забули відзначити інший "славний ювілей": 70 - річчя радянсько-фашистського параду у Бресті, який Червона армія і Вермахт провели в місті Брест-Литовськ спільно 22 вересня 1939 року...

А уможливив цю "знаменну подію" договір між Німеччиною і Радянським Союзом, про ненапад (відомий як "пакт Ріббентропа-Молотова"), який було підписано 23 серпня 1939 року терміном на 10 років, і таємний протокол до нього, за яким Європа фактично була розділена на сфери впливу між двома тоталітарними режимами: нацистським і комуністичним.

Довгий час комуністи виправдовували альянс з нацистами необхідністю відвести воєнну загрозу від своєї країни. Насправді ж, радянське керівництво на чолі з Йосипом Сталіним прагнуло спрямувати німецьку агресію на Захід, насамперед проти Англії та Франції.

Вони хотіли дочекатися, коли "капіталісти перегризуться між собою", а тоді, за словами колишнього радянського розвідника, українця Віктора Суворова (Резуна), "оголосити себе Визволителем Європи, замінивши коричневі концтабори червоними".

Однак, все вийшло з точністю до навпаки: в результаті відмови Радянського Союзу від подальших переговорів з Англією та Францією про формування антифашистської коаліції (щоправда, вина за зрив переговорів лежить і на згаданих державах, оскільки вони постійно зволікали з підписанням договору) та у зв'язку з наступним перетворенням Польщі на стратегічний плацдарм нападу Німеччини на СРСР початок німецько-радянської війни став значно ближчим.

 

Безпосереднім наслідком німецько-радянських домовленостей була збройна агресія 1 вересня 1939 року Німеччини проти Польщі. Так вибухнула Друга світова війна, найжорстокіша в історії людства.

17 вересня під приводом захисту "єдинокровних братів" у війну вступив СРСР, чого Польща явно не сподівалася. У результаті, вже 27 вересня Варшава капітулювала. У Бресті, Гродно, Пінську, Перемишлі та в ряді інших міст відбулися спільні паради союзних військ: радянських і німецьких.

Брест був окупований 22 вересня. Відразу двома арміями. Зі східного боку до міста увійшла авангардна 29-а танкова бригада під командуванням Семена Крівошєїна. Згідно секретному протоколу Брест ставав радянською територією. І наступного дня німецькі війська повинні були покинути місто.

Але для демонстрації радянсько-німецької дружби воєначальники вирішили розлучитися красиво. І раз вже дві армії зустрілися як друзі, як союзники, які разом провели успішну бойову операцію, то за всіма традиціями це належало відзначити. І вони вирішили провести сумісний парад. Прощальний - німці ж йшли. Недалеко, на ту сторону Буга.

Торжества почалися наступного дня після приходу радянських військ, 23 вересня, о 16.00. Зазвичай паради приймає одна людина. Однак цього разу - приймали двоє. На дерев'яну трибуну в центрі Бреста піднялися два командири в парадній формі: випускник Казанського танкового училища Гайнц Гудеріан і випускник Військової академії імені Фрунзе Семен Крівошєїн.

Спогади учасників

Вони стоять на трибуні перед флагштоком з німецьким прапором, а по вулиці перед ними спочатку йде німецька, а потім радянська військова техніка. Командувачі віддають машинам честь...

Згідно спогадів командира 29-ї окремої танкової бригади Семена Крівошеїна, його підрозділ ввечері 20 вересня отримав наказ командувача 4-ї aрмії Василя Чуйкова про заняття міста і Берестейської фортеці. Для цього бригада Крівошеїна здійснила 120-ти кілометровий нічний марш з Пружан.

До ранку 21-го передові підрозділи 29-ї бригади наблизилися до Бресту з північного боку. Крівошеїн наодинці попрямував на переговори з німецьким командуванням щодо передачі міста і фортеці, віддавши наказ про початок руху бригади в Бресті о 14.00.

Переговори з Гудеріаном, які велися зрозумілою обом французькою мовою, затягнулися до вечора. Крівошеїн пише, що Гудеріан наполягав на проведенні параду з попереднім вишукуванням частин обох сторін на площі.

Крівошеїн спробував відмовитися від проведення параду, посилаючись на втому і непідготовленість своїх військ. Але Гудеріан наполягав, вказуючи на пункт угоди між вищим командуваннями, в якому обговорювався спільний парад. Крівошеїну довелося погодитись, проте він запропонував наступну процедуру.

О 16 годині частини корпусу Гудеріана похідною колоною, зі штандартами попереду, покидають місто, а частини Крівошеїна, також у похідній колоні, вступають у місто, зупиняються на вулицях, де проходять німецькі полки, і своїми прапорами салютують частинам, які проходять. Оркестри виконують військові марші.

Гудеріан погодився на запропонований варіант, але окремо обумовив, що буде присутній на трибуні разом з Крівошеїним і вітатиме частини. Завершивши увечері переговори, Крівошеїн віддав наказ бригаді підготувати до параду 4-й батальйон і бригадний оркестр, а також блокувати залізницю.

 Парад переможців.Брест, 1939

Проходження підрозділів, яке відбулося наступного дня Крівошеїн описав наступним чином: "О 16.00 я та генерал Гудеріан піднялись на невисоку трибуну. За піхотою пройшла моторизована артилерія, потім танки. На бриючому польоті промчали над трибуною десятків зо два літаків. Гудеріан, показуючи на них, намагався перекричати шум моторів:

- Німецькі аси! Колосаль! - кричав він. Я не стримався, і також крикнув у відповідь:

- У нас є краще!

- О, так! - відповів Гудеріан без особливої радості.

Потім знову пройшла піхота на машинах. Декого з них, як мені здалось, я вже бачив. Вочевидь, Гудеріан, використовуючи замкнене коло прилеглих кварталів наказав мотополкам демонструвати свою міць декілька разів...Нарешті, парад завершився".

Довідково. В послужному списку Гайнца Гудеріана - Казанське танкове училище і академія Генштабу. Блискучий офіцер прусської школи отримав ще і чудову підготовку в кращих учбових закладах вірогідного супротивника.

Можливо, у німців не було б такого приголомшливого успіху на початку війни, коли б не ця співпраця між вермахтом і вищим командуванням Червоної армії. Радянський Союз готував у себе кадри німецьких льотчиків - майбутніх асів Другої світової війни.

Німці чудово вивчили військову техніку, були достатньо обізнані про останні досягнення радянської військової науки. Вони знали в обличчя багатьох воєначальників, їх сильні сторони і недоліки. І навіть територія, на якій довелося потім воювати, німцям була добре знайома.

Генерал Гудеріан так описує події в своїх мемуарах: "Як вісник наближення росіян прибув молодий російський офіцер на бронеавтомобілі, котрий повідомив нам про підхід їхньої танкової бригади".

"Потім ми отримали звістку про демаркаційну лінію, встановлену міністерством закордонних справ, яка, проходячи по Бугу, залишала за росіянами Брестську фортецю; таке рішення міністерства ми вважали невигідним".

 У центрі на помості Гудеріан і Кривошеїн

"Потім було встановлено, що район на схід від демаркаційної лінії повинен бути звільнений до 22 вересня. Цей термін був настільки коротким, що ми навіть не могли евакуювати наших поранених і підібрати пошкоджені танки. Мабуть, до переговорів про встановлення демаркаційної лінії і про припинення військових дій взагалі не був залучений жоден військовий".

"У день передачі Бресту росіянам, в місто прибув комбриг Крівошеїн, танкіст, який володів французькою мовою, а тому я зміг легко з ним порозумітися. Всі питання, що залишилися невирішеними у положеннях міністерства закордонних справ, були розв'язані вигідно для обох сторін безпосередньо з росіянами".

"Ми змогли забрати всі, крім захоплених у поляків запаси, які залишалися росіянам, оскільки їх неможливо було евакуювати за такий короткий час. Наше перебування в Бресті закінчилося прощальним парадом і церемонією з обміном прапорами в присутності комбрига Крівошеїна".

Щире торжество або "обоє - рябоє"

Німеччина називала їх "парадами переможців". СРСР називав "парадами дружби". Зайняті німцями міста за договором про дружбу і кордони, який услід пакту про ненапад підписали СРСР і Німеччина, передавалися з рук в руки...

Це було щире торжество. Солдати двох армій на вулицях Бреста обмінювалися цигарками, офіцери пригощали один одного пивом. Парад пройшов чудово. Війська з обох боків показали прекрасну стройову виучку. Парадні розрахунки йшли під звуки Бранденбурзького маршу.

Через сорок п'ять хвилин після початку параду на площі зазвучали національні гімни. Прапор рейху був спущений. Комбриг Крівошеїн виголосив по-військовому коротку промову. Радянський солдат підняв червоний прапор. Парад закінчений. Рейх йде на ту сторону нового кордону. В урочистій атмосфері Радянському Союзу передано місто Брест. Як і належить, все завершилося банкетом для вищого керівництва. Розставання вдалося на славу. А 24 вересня німецькі війська покинули Брест. Щоправда ненадовго...

Парад у Бресті був не єдиним сумісним торжеством. У Гродно і Пінську теж пройшли паради з братанням радянських і німецьких солдатів - правда, менш масштабні, як у Бресті. У Гродно на такій же, як в Бресті, поспішно збитій трибуні парад приймав комкор Василь Чуйков. Зайняті німцями міста за договором про дружбу і кордони, який услід пакту про ненапад підписали СРСР і Німеччина, передавалися з рук в руки.

Отож, Радянський Союз своїми діями не тільки сприяв розв'язуванню Другої світової війни, а й на її початковому етапі став фактичним союзником фашистської Німеччини. Москва активно допомагала Німеччині, зокрема постачаючи їй необхідні стратегічні матеріали, сировину та хліб, що у 1940 році становило 40% всього радянського експорту на зовнішній ринок.

 Гудеріан і Кривошеїн
Тісне радянсько-німецьке зближення, що відбувалося на основі тоталітарної сутності двох режимів, зневаги до прав людини та міжнародного права, засвідчили укладений 28 вересня 1939 року новий договір про дружбу і кордон та секретні протоколи до нього, які уточнювали розмежувальну лінію між СРСР та Німеччиною (т. зв. лінія Керзона) і формально підтверджували включення західноукраїнських та західнобілоруських земель до складу СРСР.

Порівнюючи фашистського і радянського вождів, Віктор Суворов відзначає їхню дивовижну подібність - червоні прапори, владарювання від імені робітничого класу (партія Гітлера називалась робітничою, система влади Сталіна офіційно - диктатурою пролетаріату), побудова соціалізму (цілковита упевненість у єдино правильності обраного шляху), ненависть до демократії, однопартійність, знищення інакодумців, чотирирічний план - п'ятирічний план, керування країною партійними вождями, перетворення партійних з'їздів на грандіозні вистави.

Або ще: головні свята в імперії Сталіна - 1 Травня, 7-8 листопада. В імперії Гітлера - 1 травня, 8-9 листопада. У Гітлера - гітлерюгенд, молоді гітлерівці. У Сталіна - комсомол, молоді сталінці. Сталіна називали вождем, Гітлера - фюрером, у перекладі це - те саме.

Зрештою, навіть якщо взяти зовнішній вигляд: Гітлер ходив у напіввійськовій формі, без знаків розпізнавання. Сталін одягав напіввійськову форму, теж без знаків розпізнавання. У Гітлера не було бороди, у Сталіна також.

"Ось я i питаю: у чому між ними різниця? Між Гітлером і Сталіним єдина різниця: яким би мерзотником Гітлер не був, він усе ж до свого народу так не ставився", - зазначає Віктор Суворов.

Протягом півстоліття Радянський Союз заперечував сам факт укладання таємних договорів з Німеччиною, прагнучи уникнути відповідальності за співучасть у розв'язанні Другої світової війни. Проте факти - річ уперта: оригінали таємних протоколів були виявлені в жовтні 1992 року в архіві ЦК КПРС.

Курс на зближення з Гітлером підтверджували й тодішні радянські лідери. Так, Сталін заявляв: "Дружба народів Німеччини і Радянського Союзу, скріплена кров'ю, має всі підстави бути довгою і міцною".

Ще відвертіше висловився радянський нарком закордонних справ Молотов, проголосивши привселюдно, що "не тільки безглуздо, а й злочинно вести таку війну, як війна за знищення гітлеризму...".

Їхні думки творчо розвинув міністр закордонних справ Німеччини Ріббентроп, який заявив радянському кореспондентові, що коли в Англії і Франції "візьмуть верх палії війни, то Німеччина і СРСР будуть знати, як відповісти на це".

Варто знати

Литовський сейм ухвалив поправки до Кримінального кодексу, які запроваджують покарання за "заперечення або виправдання радянської агресії проти Литви".

"За виправдання злочинів СРСР чи нацистської Німеччини проти людства" передбачається позбавлення волі строком до двох років. Штраф, арешт чи ув'язнення терміном до двох років загрожує тому, хто "публічно висловить схвалення агресії СРСР або нацистської Німеччини проти Литви, заперечить чи применшить її".

Аналогічні покарання передбачаються і за "наклепи на учасників литовського опору, які в 1944-1953 роках чинили організований збройний спротив радянській окупації".

За ухвалення цих поправок у першому читанні проголосував 41 парламентарій, проти - 13, утрималися 25 депутатів.

Ще раніше Сейм Польщі ухвалив поправки до Кримінального кодексу, згідно з якими за "виробництво і володіння з метою розповсюдження матеріалами, що пропагують нацистську та комуністичну ідеологію", загрожує до двох років ув'язнення.

powered by lun.ua