Прем'єри тижня: штучне запліднення, друге пришестя Христа та напад риб-людожерів

11
27 серпня 2010

Тест на "нормальність"

Після завершення серіалу "Друзі", де Дженніфер Еністон грала сексуальну та іронійну Рейчл, актриса продовжила свою кар'єру в голлівудських романтичних комедіях. Здебільшого вона зображала дівчину, яка намагається влаштувати своє особисте життя.

У стрічці "Більше, ніж друг" її героїня Кессі занепокоєна тим, що роки йдуть, а біологічний годинник залишає все менше часу для народження дитини. Коханого у жінки немає, тому вона вирішує знайти гарного та порядного донора сперми серед своїх знайомих.

 
Втім, ця ідея не дуже подобається її найкращому другу Воллі. Зрештою, він і сам був би не проти опинитися серед претендентів на донорство, проте Кессі вважає, що невротичний та нудний іпохондрик Воллі не є найкращим батьком для майбутньої дитини.

Врешті-решт, Кессі вагітніє і полишає Нью-Йорк, аби ростити дитину подалі від міського шуму. За п'ять років вона знову з'являється у місті із сином Себастьяном.

 
Хлопчик виявляється викапаним Воллі і за характером, і за життєвими вподобаннями. Заскочений зненацька чоловік згадує, як на вечірці Кессі, шість років тому, він напився і втнув дещо неприпустиме...

Таким чином Воллі впевнюється, що Себастьян - його син. Але як сказати про це хлопчику та його матері?

 
Загалом, "Більше, ніж друг" є звичайним вторинним голлівудським фільмом, який експлуатує всім знайомі сюжетні схеми та драматургічні прийоми.

Шаблонність режисерських рішень проявляється вже у перших кадрах, немов би запозичених із фільму "Реальне кохання". Вторинним є і головний герой, скопійований із "нью-йоркського невротика" Вуді Аллена.

 
Втім, на відміну від героїв Аллена, персонажів фільму "Більше, ніж друг" зовсім не турбують екзистенційні драми. Вони, немов дівчата-школярки, розмовляють винятково "про стосунки".

Зрештою, усе багатоманіття людських переживань та емоцій у цьому фільмі зводиться до банальних формул із жіночих журналів.

 
Автори картини немов би проголошують, що для щастя треба бути "нормальним", себто жити в родині зі стандартним набором батьків та дітей. Зрештою, виявляється, що "тонка душевна організація" Воллі та Себастьяна все ж не є питомою рисою їхнього характеру (як це притаманно невротичним героям Аллена), а просто спричинена життям поза родиною.

Коли ж герої возз'єднуються - їхня невротичність та рефлективність дивним чином зникає сама собою. Історія поневірянь Кессі також має засвідчити, що ніякий "фемінізм" не може замінити хорошого і люблячого чоловіка.

 
Звісно, картину "Більше, ніж друг" можна переглянути задля розваги та відпочинку. Проте безперервне звеличення "родинних цінностей" дуже шкодить стрічці - вона виглядає прісною, фальшивою та занадто декларативною.

Оцінка фільму 2 з 5

Євангеліє від Ан Гунґ Трана

Французько-в'єтнамський кінорежисер Ан Гунґ Тран став фестивальною зіркою одразу ж після появи його першої стрічки "Запах зеленої папайї" (1993), яка здобула приз "Золота камера" на Канському фестивалі, отримала премію "Сезар" за найкращий дебют та номінувалася на "Оскар" як найкращий іншомовний фільм.

"Я приходжу з дощем" - вже четверта робота Ан Гунґ Трана, проте вона може привернути увагу хіба що найпалкіших фанатів режисера: надто заплутаним та незрозумілим видається фільм.

 
У картині йдеться про приватного детектива Клайна, який повинен допомогти таємничому фармацевтичному магнату знайти його сина Шітао. І хоча є свідки, які стверджують, що Шітао убили на Філіпінах, сам Клайн вважає, що хлопець переховується у Гонконгу. За допомогою свого друга із гонконгської поліції, детективу вдається натрапити на слід Шітао. Втім, хлопця шукає не лише батько, але й місцевий мафіозі...

У цій стрічці режисер (він же і автор сценарію) пробує створити справжнього стилістичного Франкенштейна: він бере нео-нуар, голлівудський трилер про стосунки серійного вбивці та правоохоронця, традиційний гонконгський бойовик про мафію та химерні християнські візії щодо другого пришестя Христа і щедро наповнює цією мішанкою майже дві години екранного часу.

Не дивно, що результат цього неймовірного творчого експерименту, немов згадана потвора Франкенштейна, починає розпадатися на складові частини.

 
Не бракує у фільмі "Я приходжу з дощем" надзвичайно красивих, вишуканих та візуально сильних кадрів, проте через химерність творчого задуму самої стрічки вони, на жаль, виглядають штучними та недоречними.

Ан Гунґ Тран не боявся зробити свій фільм занадто складним для сприйняття, бо окрім кількох заплутаних сюжетних ліній, у картині присутні ще й численні флешбеки та сповнені пафосного християнського символізму сцени. Пожвавлюють цю затягнуту та претензійну роботу хіба що криваві сцени, явлені з типовою "азійською" жорстокістю.

Єдине, що приносить задоволення під час перегляду картини "Я приходжу з дощем", це прекрасний саундтрек, над яким попрацювали британський гурт Radiohead та оскарівський лауреат аргентинець Ґуставо Сантаолалла.

Оцінка фільму 3,5 з 5

"Піраньї в 3D"

Рімейк стрічки 1978 року, знятої Джо Данте, який згодом уславився своїми "Гремлінами". Картина Данте була пародійною відповіддю фільму "Щелепи" Стівена Спілберґа, який вийшов на екрани 1975 року та здобув феноменальний касовий успіх.

1982 року було зняте продовження "Піраній". Цього разу за постановку фільму взявся молодий інженер Джеймс Кемерон. З того часу борсання у воді стало головним художнім прийомом цього режисера та принесло йому десятки мільйонів доларів.

 
Через 32 роки після виходу оригінального фільму "Піраньї" з'явилися і в форматі 3D. Режисером картини став знаменитий майстер горору із Франції Александр Аджа, відомий завдяки фільмам "Фурія", "Криваві жнива", "Пагорби мають очі" та "Дзеркала".

У стрічці йдеться про нашестя прадавніх піраній, які збереглися ще з епохи динозаврів у глибинах озера Вікторія. Підводний землетрус випустив їх на волю і тепер риби намагаються зжерти усе, що трапляється їм на шляху. І ніби навмисне, в цей час на озері відбувається молодіжний фестиваль...

 
У фільмі "Піраньї в 3D" зібрався по-справжньому зірковий склад акторів: Елізабет Шу, Джеррі О'Коннел, ветеран жанрового кіно Крістофер Ллойд та знаменитий Річард Дрейфусс, який зіграв іхтіолога Гупера у "Щелепах".

powered by lun.ua