Прем'єри тижня: убивства та кохання

11
10 вересня 2010

Такий європейський американець

Стрічка "Американець" - друга повнометражна режисерська робота відомого голландського фотографа та постановника музичних кліпів Антона Корбейна. Ще до приходу у велике кіно Корбейн зажив слави "фотографа рок-зірок", а після виходу дебютної стрічки "Контроль", присвяченої загиблому солісту гурту Joy Division Єну Кертісу, став ще й "рок-режисером".

Втім, Корбейн весь час намагається розбити це журналістське кліше, і у своїх інтерв'ю наголошує, що має широкі погляди на мистецтво, які не обмежуються музикою.

 

Трилер "Американець" має зруйнувати стереотипний образ Корбейна-"рок-режисера", адже там немає ні слова про музику. Ця стрічка знята за романом британського письменника й поета Мартіна Бута "Дуже скромний джентльмен" і розповідає про життя найманого вбивці та зброяра Джека, який переховується в італійській глушині під ім'ям пан Фарфалла ("метелик" з італійської).

Переховуватися Джека змусив невдалий замах, який стався під час вакацій у Швеції. Порішивши усіх найманців і дуже своєрідно попрощавшись із тамтешньою коханою, Джек вирушає до Італії, де, за порадою свого боса, оселяється у маленькому гірському селищі.

 

Аби не привертати зайвої уваги, він видає себе за фотографа, який знімає італійські краєвиди для нового путівника. І хоча Джек зарікався не заводити більше друзів, він починає приятелювати із місцевими священиком та повією.

Ідилічне життя кіллера закінчується, коли надходить нове замовлення на виготовлення спеціальної снайперської гвинтівки. Джек починає підозрювати, що замовниця - красива блондинка - працює на його ворогів.

 

Хоча роман Бута був написаний 1990-го року, Корбейн, який неодноразово наголошував, що виріс на фільмах кінця 60-х, початку 70-х, стилізує "Американця" під тогочасні стрічки про убивць-професіоналів.

Своєю відстороненою манерою зйомки та довгими планами фільм Корбейна подібний до "Самурая" (1967) Жана-П'єра Мельвіля. Загалом, постать Джека - це середній варіант між трагічним самітником та блукальцем Жевом із "Самурая" та аморальним, здатним до будь-якої мімікрії Шакалом із фільму Фреда Ціннеманна "День Шакала" (1973).

 

Цікаво, що американський фільм під прикметною назвою "Американець" вийшов дуже вже європейським. Ще з часів знаменитого кодексу Гейса, голлівудські продюсери та захисники моралі з громадських організацій пильнували за тим, аби злочинці не зображувалися у позитивному світлі, а негідники завжди зазнавали поразки.

Лише європейські (здебільшого французькі) кінорежисери дозволяли собі перетворювати убивць на романтичних героїв та виносити свої твори за рамки загальноприйнятої моралі. Тож трагічна постать убивці Джека для американського кіно радше виняток, ніж правило.

 

Крім того, Джек - справжній джентльмен із витонченим смаком та манерами (його грає красунчик Джордж Клуні). І цей герой нагадує фантазію про американця, який співвідносить себе більше з високою культурою Старого Світу, ніж із грубою масовою культурою Штатів.

І Європу є за що любити: у фільмі вона представлена живописними вуличками старовинних міст, які дихають історією, а не новочасними будівлями зі скла і бетону.

 

Зрештою, американцям такий погляд на себе припав до душі - наразі фільм Корбейна лідирує у місцевому кінопрокаті і збирає здебільшого позитивні відгуки критиків.

Оцінка фільму 4,5 з 5

"Тьолок нада п..дить"

Якщо ви читали п'єсу "Васіліса Єгоровна і мужичкі" Леся Подерев'янського, стрічка "Вбивця всередині мене" вас не шокує. Тому що її головний герой не менша "бєлакура бестія", аніж Бруно Адольфович, та ще й полюбляє діяти його методами.

 

У фільмі йдеться про Лу Форда, помічника шерифа маленького техаського містечка, який за скромною зовнішністю приховує суть жорстокого убивці-садиста. Дія відбувається у 1950-х роках, і моральні настанови провінціалів дуже суворі.

Форду вдається прикидатися нормальним і навіть знайти собі наречену, доки у місті не з'являється красива повія Джойс Лейкленд. Вона готова на будь-які сексуальні експерименти, в тому числі на садизм, неприйнятний для порядної дівчини Форда - Емі.

 

Деякий час Лу ділить Джойс із місцевим багатієм Елмером Конвеєм. Проте Конвей-старший вирішує порятувати честь сина і просить Форда витурити повію з міста. Лу погоджується позбутися Джойс, але вибирає для цього власний, схиблений та кривавий спосіб.

В основу стрічки "Вбивця всередині мене" покладений однойменний роман американського письменника Джима Томпсона. Книжка була опублікована 1952 року і одразу ж привернула до себе увагу.

 
На початку 1950-х, коли про серійних убивць було відомо дуже мало, спроба Томпсона описати душевний світ соціопата справила велике враження на тодішніх читачів. Втім, книжка не застаріла і понині.

І хоча спроби екранізувати "Убивцю всередині мене" робилися ще з середини 1950-х, роман уперше переніс на екран лише 1976 року режисер Барт Кеннеді.

 
Усі подальші проекти екранізації роману Томпсона містичним чином зазнавали поразки. За п'ятдесят вісім років з часу виходу книги роль Лу Форда пропонували Марлону Брандо, Тому Крузу, Бреду Пітту та Леонардо Ді Капріо.

Звабливу Джойс Лейкленд могли би зіграти Мерлін Монро, Демі Мур, Джульєтт Льюїс, Дрю Беррімор та Різ Візерспун. А на роль вірної та люблячої Емі пробувались Елізабет Тейлор, Брук Шилдз, Ума Турман, Шарліз Терон та Меґґі Ґілленгол.

 

У новому варіанті "Убивці всередині мене" Лу Форда зіграв Кейсі Еффлек, наречену - Кейт Гадсон, а повію - Джессіка Альба.

Постановником цієї стрічки став британець Майкл Вінтерботтом, один з найбільш плодовитих режисерів останнього десятиріччя. Він, так би мовити, творець широкого профілю, і працює у різних жанрах.

 

В його фільмографії знайшлося місце і порно-музичній картині "9 пісень", і гострим політичним драмам "Дорога на Гуантанамо" та "Її серце", і фантастичній драмі "Код 46".

Втім, у своїх картинах Вінтерботтом не вдається до ризикованих творчих експериментів і дотримується законів жанру.

 
"Убивця всередині мене" знятий у тій же нейтральній манері. У ньому немає цікавих режисерських знахідок чи видатного акторського виконання.

Найяскравішим епізодом усього фільму є сцена побиття Лу Фордом повії, яка була знята гранично відверто і натуралістично. Спостерігати за тим, як симпатичне обличчя Джессіки Альби перетворюється на кривавий фарш, - враження із незабутніх.

 
Зрештою, сцени побиття жінок вдалися Вітнерботтому (та й акторові Кейсі Еффлеку) найкраще. Саме садистський любовний трикутник між Лу, його нареченою та повією не дає фільмові розпастися на шматки.

Ірраціональна любов двох гарних жінок до самовпевненої "бєлокурой бестії", ще й садиста та убивці, надає фільму глибини і трагізму. Все ж серійного вбивцю зустріти простіше, ніж справжнє кохання.

Оцінка фільму 4 з 5

"На відстані кохання"

У стрічці йдеться про кохання двох молодих людей, які живуть у протилежних кінцях Сполучених Штатів. Якось несміливий Баррет зустрічає у барі привабливу та веселу Ерін. Вона приїхала до Нью-Йорка на канікули, а через шість тижнів повернеться у Сан-Франциско.

 
Між Ерін та Барретом виникає легкий літній роман, який швидко переростає у палку пристрасть. Але час канікул спливає і на закоханих чекає розлука. Чи зможуть вони зберегти своє кохання, якщо їх розділятимуть тисячі миль та цілий континент?

У головних ролях: Дрю Беррімор та Джастін Лонг.

powered by lun.ua