Прем'єри тижня: зимове розмаїття ідіотів

Таємничий фільм загадкового Бенксі

Документальна картина "Вихід через сувенірну крамницю" стала режисерським дебютом відомого художника стріт-арту, графітчика та скульптора Бенксі. Він уславився своїми критичними злободенними роботами, зокрема на політичну тематику (одна з його найвідоміших серій - зображення дітей на стіні, яка розділяє євреїв та палестинців у Ізраїлі).

Попри свою світову славу, Бенксі й досі залишається анонімним - щодо його справжнього імені, походження та місця проживання ходять найрізноманітніші чутки. Вважається, що художника звати Роберт (або ж Робін) Бенкс, і народився він 1974 року у британському Брістолі.

Роботи Бенксі завше тяжіли до динаміки, тож його перехід від статичного малюнку й скульптури до рухомого зображення є цілком закономірним. Крім того, кіноплівка зберігається краще за графіті.

Виявилося, що талант художника по-справжньому багатогранний. Він зафільмував картину-хамелеон, яка змінює свій сюжет та стилістику протягом перегляду.

Кінооглядач з "Нью-Йорк Таймс" Дженет Катсуліс навіть запропонувала віднести цю стрічку до нового піджанру "пранкументарі" (від англ. слова "prank" - "жарт"). На противагу фільмам "мокументарі", які стилізують вигадані події під правдиву хроніку, стрічка Бенксі перетворює справжню хроніку на жартівливу напів-вигадку.

"Вихід через сувенірну крамницю" розпочинається як фільм французького емігранта в Лос-Анджелесі Террі Ґуетти за участю Бенксі, а закінчується як документальна картина самого Бенксі про Террі Ґуетту.

У стрічці використані плівки, зняті Ґуеттою, а також інтерв'ю з відомими діячами стріт-арту, серед яких двоюрідний брат Террі - Спейс Інвайдер (Космічний завойовник) та знаменитий художник Шепард Фейрі.

Проте "Вихід через сувенірну крамницю" - не просто хроніка з життя кількох представників стріт-арту. Це радше хрестоматійна історія Івана-дурня, який спромігся захопити царство сучасного мистецтва і обкрутити довкола пальця публіку, критиків та колекціонерів.

Террі Ґуетта постає у фільмі абсолютним бовдуром, позбавленим не тільки цілей у житті, але й власної ідентичності. Він рухається за інерцією і пристає до течії стріт-арту, бо його приваблює життя, сповнене небезпек. Коли ж Ґуетта бачить, що роботи його друзів непогано продаються, він бере собі псевдонім Містер Брейнвош (Прочищувач мізків) і розпочинає власну "творчу діяльність".

Не маючи здібностей, він просто копіює вдалі зразки своїх "колег", остаточно профануючи стріт-арт і підносячи комерційний плагіат до рівня мистецтва. По-суті - Брейнвош, як монстр доктора Франкенштейна, виходить з-під контролю свого творця Бенксі й починає знищувати усе, що було для нього дорогим та близьким.

У фіналі режисер промовляє у камеру: "Я завжди спонукав усіх своїх знайомих займатися мистецтвом, та вже цього не роблю".

Втім, Бенксі так і не показує свого обличчя публіці, ховаючись за капюшоном та спеціально змінюючи свій голос, аби не бути впізнаним. Тож у глядачів його фільму виникло чимало припущень щодо авторства "Виходу через сувенірну крамницю" та "реальності" її героя Террі Ґуетти.

На різних форумах можна подибати твердження, що Брейнвош є спеціальним проектом Бенксі та його друзів, які мали на меті подратувати мистецьких снобів. Дехто вважає, що містер Брейнвош і є Бенксі, якому просто набридло ховатися. Найрадикальніші критики стверджують, що Бенксі тут взагалі ні до чого, а творці картини просто скористалися його ім'ям.

Та попри усі чутки та інтернет-дебати, стрічка "Вихід через сувенірну крамницю" здобула неабиякий успіх. На американському порталі rottentomatoes, картина зібрала 97% позитивних відгуків. Крім того фільм Бенксі є кандидатом у номінанти на премію "Оскар" як найкращий документальний фільм 2010 року.

Оцінка фільму 5 з 5

Придурки назавжди

Команда "Jackass", яка 1999 року об'єдналася довкола журналу скейтбордистів "Великий брат", показала три сезони шоу на MTV, стала жертвою американської цензури, пережила закриття своєї телепрограми 2002 року, і нарешті випустила третій повнометражний фільм.

За всі ці роки склад команди майже не змінився: у ній і досі задіяний найголовніший з "придурків" Джонні Ноксвіль, Бам Марґера, Ві-мен, Стів-О, Стів Понтіус та інші.

Хлопці довгий час заперечували чутки про зйомки третього фільму, адже після закриття телепрограми учасники взялися за інші проекти і роз'їхалася по світу. Проте команда все ж знайшла час на "Jackass 3", де витівки "придурків" будуть представлені у форматі 3D. У ролі "запрошених зірок" в фільмі з'являться режисер Спайк Джонзі та актор Шон Вільям-Скотт.

За більш як 10 років існування, команда "Jackass" стала справжньою легендою, і здобула величезну кількість шанувальників у всьому світі. Її учасники виконували найбільш неймовірні, огидні, безглузді та травматичні трюки. Хлопці запросто ставали на шляху роздратованих биків, готували омлет із виблюваних продуктів та годували шмарклями своїх товаришів по передачі.

"Jackass 3D" вийшла не менш радикальною, ніж телепрограми та попередні дві стрічки. Глядачі зможуть оцінити гру у футбол бджолиним вуликом, мелодії, які може видавати проста людська дупа та коктейль із поту.

Присутні у стрічці й улюблені анально-генітальні жарти "придурків", а від деяких трюків часто блював оператор картини (як от від виверження лайна з іграшкового вулкану чи польоту біотуалета, заповненого собачими фекаліями).

Зрештою, "Jackass" є не тільки хорошим фільмом для розваги, але й вдячним об'єктом для аналізу. Шоу має величезний деструктивний потенціал, який послідовно руйнує сучасну культуру з усіма її соціальними умовностями.

Вибуховий фінал "Jackass 3D" є прямою цитатою знаменитої сцени з фільму "Забріскі Пойнт", проте цього разу в епіцентрі руйнування опиняться не тільки будинок та хатнє начиння, але й самі учасники програми.

У фіналі свого фільму Антоніоні знищував символи соціального благополуччя, які, з його погляду, були лише фантомами, позбавленими справжньої цінності. "Придурки" пішли ще далі, виступивши проти нормативного в західному суспільстві автономного та закритого людського тіла та його ідеалізованого образу, який постійно демонструється на екрані.

По суті, команда "Jackass" зазирає по інший бік усіх культурних процесів, які творять сучасну людину, постійно комунікуючи з тілесними низом - геніталіями та лайном, якого вперто оминає культура.

"Jackass" - це правдивий сучасний авангард, близький за своїм спрямуванням до митців початку ХХ століття, які понад усім намагалися руйнувати існуючий у суспільстві status quo.

Команду "придурків" у чомусь можна порівняти із сюрреалістами, зокрема, кінорежисером Луїсом Бунюелем - радикальним критиком західної цивілізації і творцем геніальних абсурдистських кінокартин.

"Jackass" руйнують і сам кінематограф, уникаючи будь-якого сюжету, зв'язної оповіді, зрозумілої кіномови, нехтуючи рамками пристойності.

"Jackass" стирають найважливішу кіноумовність - дистанцію між глядачем та екраном. Їхні трюки викликають нудоту не лише в самих учасників та оператора, але й в глядачів, і саме цей акт спільного блювання робить акторів та кіноглядачів учасниками якогось сакрального, давно забутого дійства.

Третя частина "Jackass" вийде у модному форматі 3D, який додасть видовищу повного ефекту присутності. Проте застерігаю - ця стрічка не для людей зі слабкою нервовою системою та стійкими релігійними переконаннями.

Оцінка фільму 5 з 5

"Шлях воїна"

Це фентезі розповідає про легендарного воїна та найманого вбивцю Янґа. Він отримує завдання убити останнього представника ворожого клану - маленьку дівчинку. Янґ відмовляється страчувати дитину і тікає з нею у маленьке містечко на американському Дикому Заході. Там він знаходить собі нових друзів - п'яницю Рона та красуню Лінн, яка виступає у цирку.

Разом вони піднімають жителів містечка на боротьбу із бандою безжального Полковника. Проте вороги Янґа дізнаються про його сховок і вирушають до містечка, щоби помститися за невиконане завдання...

"Пробач, я хочу на тобі одружитися"

Продовження історії, розпочатої у фільмі "Пробач за кохання". Алекс та Нікі вирішили одружитися. Але чим ближче до весілля, тим більше Нікі сумнівається у правильності свого рішення. Причиною є різниця у віці - Алексу 38 років, а Нікі всього 18.

Фото з сайтів "Мультикино" та "Кинопоиск"