Український дубляж: приватна ініціатива

181
27 грудня 2010

"Смотрю второй эпизод "Хауса" на украинском языке, так как на русский еще не перевели...", - на такий коментар я наштовхнувся на початку осені в одному російському інтернет-щоденнику.

Фраза раптом вибила мене з усталеного ритму життя. Я особливо не цікавлюся серіалами, хоча завдяки дружині орієнтуюся в них.

Зачепило інше - виявляється, хтось щось робить в Україні швидко і якісно - так, що це дивляться і москвичі. З цими людьми треба було познайомитися.

Студія власними руками

На комп'ютерному моніторі - Марта Мастерс. Молода й нахабна дівчина, яка має стати черговою жінкою у команді доктора Хауса. Фанати серіалу довго очікували цієї миті - хто ж прийде на жіночу роль у цинічному чоловічому колективі.

За студійним склом - Аня. Вона тримає в руках роздруківку зі своїм текстом. Перед нею теж монітор, і там теж Марта. Вона знайомиться з Хаусом, а Аня її озвучує.

- Я не брехатиму, - впевнено каже Аня віртуальному Хаусу.

- Почекай, Аню, - перериває Роман. - Давай ще раз глянемо, як вона говорить.

Ми дивимося на монітор. Марта лукаво дивиться на Хауса.

- Бачиш, вона кокетує! - каже Роман. Вони записують епізод знову.

Роман - високий та імпозантний хлопець. Скоріше навіть молодий чоловік. Він - актор та викладач в Університеті театру, кіно й ТБ імені Карпенка-Карого. В колективі UATeam він найстарший і поміж іншого виконує функції режисера дубляжу. Його робота - змусити "перекладні" голоси звучати не гірше за оригінал.

"Якщо студія економить на режисері дубляжу, це одразу помітно", - говорить Роман. "Бо завданням режисера є вибудувати ансамбль акторських голосів, зловити і передати усі відтінки та інтонації. Тому й озвучки на ТБ стали гірші, бо на режисерах дубляжу економлять. Актори приходять, швидко щось начитують, а звукорежисеру все одно - його справа монтувати начитане".

Ми сидимо в малесенькому приміщенні, десь два на три метри, з усіма ознаками свіжого і ще не завершеного ремонту. Кімнатка ця знаходиться на найвищому поверсі скромної офісної споруди в одному зі спальних районів столиці. Наскільки я зрозумів, кімнату цим хлопцям і дівчатам здає хтось знайомий.

Приміщення розділяє на дві частини недавно споруджена стіна зі склом. Фактично це повноцінна студія звукозапису, хоч, можливо, і скромних розмірів. За склом працюють актори озвучки, а тут, поміж стільцями, моніторами, мікшерними пультами і принтером - звукорежисери.

Віктор - один із них. Він стежить за рівнем голосу Ані, яка озвучує Марту Мастерс.

- Я не брехатиму, - кокетує Аня.

- Блін, не дуже добре виходить, - ніби вибачається Віктор. - Це тому, що стіни голі. Учора встигли тільки стелю ватою обклеїти.

Аня за роботою

Стоси звукоізоляційної вати стоять біля вхідних дверей, аж до стелі. Вони самі будують свою студію, у перервах між роботою.

Звукорежисер Віктор і режисер дубляжу Роман - одні з тих, хто в березні 2009 року створив UATeam. Вони в результаті і продовжили розпочату справу, коли інші з часом залишили її з особистих міркувань.

- Ідея ширяла в повітрі, - каже Роман. - В найкращому випадку західний серіал з'являється на нашому ТБ через півтора роки. Наші знайомі, які дивляться ці серіали, попросили щось озвучити.

UATeam довго думали, з чого ж почати. Вони подивилися по серії з багатьох серіалів і зрештою зупинилися на "Межі" - містичному аналогу "Секретних матеріалів". Зараз "Межу" транслює "Новий" канал, однак команда почала роботу над серіалом ще до того, як стало відомо, що серіал з'явиться на екранах.

"Новий" канал розпочав показ тоді, як студія опрацювала вже половину першого сезону. Як вони самі кажуть: "Щоб потренуватися".

- Моя основна робота - звукове обслуговування різних заходів - говорить Віктор. Крім роботи, він ще закінчує КПІ за спеціальністю "Аудіо-, відео- та кінотехніка". - Маю професійну апаратуру, цікавлюся серіалами. Чому б не спробувати?

- На ТБ озвучують так нудно, нецікаво, у два голоси, - каже Роман. - І подумалося: "Невже ми, кожен професіонал у своїй справі, не зробимо класну озвучку українською? Ми що, в тім'я биті?". І почали працювати.

Агресивна озвучка

В принципі, UATeam можна було назвати "реліз-групою". Це колектив, який готує релізи для торентів - цифрує відео, перекладає, озвучує, накладає новий звук, синхронізує і роздає учасникам.

Зараз це вже стало повноцінною субкультурою. Реліз-груп десятки і навіть сотні.

- Різні люди - хтось із Ужгорода, хтось із Дніпропетровська - об'єднуються і перекладають, - розповідає Роман. - З акцентом, з діалектизмами, русизмами, з російського перекладу... Ми ж хотіли робити це класно. Щоб україномовний продукт не просто існував, а був найкращим.

Розумію, що вам ці слова здаються пафосними, але він справді так сказав. І прозвучало це якось зовсім не пафосно.

Але я б не назвав UATeam реліз-групою. Можу помилятися в термінах, однак вони працюють, як повноцінна студія. Я був колись на великій студії дубляжу - все те саме, хоча й без модного дизайну. Апаратура, процес, кадри... І головна подібність - кропітка робота з голосом.

- Скоромовки, які ми вчимо в університеті, навчають тільки вимові, - говорить Аня. У вільний від UATeam час вона вчиться в Карпенка-Карого, на режисера, а на студії озвучує жіночі ролі. - Ми ж намагаємося грати голосами, передавати відтінки.

- Робимо агресивну озвучку, - деталізує Віктор. - Насичуємо наші голоси акторськими емоціями. Бо людина, яка озвучує - це актор, а не диктор. А на ТБ українські голоси звучать, наче у шпигунів у кущах. Хіба що "Секретні матеріали" із їхньою спокійною двоголосною озвучкою є приємним винятком. Але це класика.

- А ви створюєте новий стандарт? - уточнюю я.

- Ми створюємо нову школу, - спокійно втручається у розмову Дмитро. Він закінчив Київський політех (лінгвіст), заробляє перекладачем, а в UATеam озвучує персонажів.

За молодими плечима Дмитра - 7 років озвучки японського аніме. Дещо з релізів його групи "Ватага Патлаті продакшнз" можна подивитися на ex.ua - скажімо, мультик "Меч чужинця".

- А стара школа?

- А стара школа нам допомагає.

Доктор Хаус із голосом Гомера Сімпсона

Про "стару школу" я вперше дізнався з сайту UATeam, на якому дружина дивилися свіжу серію "Доктора Хауса".

"Бо він із такою кралею, що дим коромислом!", - життєрадісно кричав із кухні Гомер Сімпсон - персонаж легендарного мультсеріалу "Сімпсон". Я великий шанувальник і цієї "біблії американського життя", тому прийшов глянути на серію, яку я пропустив.

Але виявилося, що голосом Сімпсона розмовляє... сам Хаус. Він же Альф, він же дядько Джуніор у "Клані Сопрано".

Йдеться про Євгена Малуху, який був режисером дубляжу у найрізноманітніших телевізійних проектах - від улюбленого Нацкоммором "Південного парку" до українського перекладу "Сімнадцяти миттєвостей весни".

- Ми довго не бралися за "Хауса", бо не мали цікавого оригінального голосу для головного героя, - пояснює Роман. - Я скаржився Євгену Малусі, і таки вмовив бути нашим наставником. Замість гонорару ми йому можемо запропонувати хіба що чай чи каву, але він допомагає нам заради розвитку.

 Дмитро (актор), Аня (акторка), Віктор (звукорежисер) та Ігор (асистент звукорежисера)

"Доктор Хаус" - рекорд цих кількох хлопців і дівчат, перевірка на професіоналізм і джерело популярності. Річ у тім, що UATeam перекладають мега-популярний серіал "з коліс", щойно свіжу серію оцифрують з ефіру американські фанати. Ці фани навіть роблять субтитри англійською, що значно покращує життя нашим перекладачам.

Ще вночі у вівторок (коли у США виходить чергова серія) у перекладачів-добровольців, котрі зголосилися допомогти UATeam, дзвонять будильники. Вони прокидаються, чистять зуби, виходять у скайп, ділять між собою текст і обов'язки і починають створювати український текст.

- Кожен із нас працює на своїй роботі або вчиться, - каже Дмитро. - Тому дедлайн - дуже важливий момент. І перекладачі ніколи не підводять. У нас є сленгове слівце на ознаку нефахових спеціалістів - "переволочи", від "переводчики" - так це не про наших перекладачів.

Вранці з перекладеним текстом працюють редактори, а в обід відкриваються двері невеличкої студії на найвищому поверсі одного з будинків у спальному районі Києва.

"Телебачення дає нам не менше року фори"

- Приходиш сюди - і настрій покращується, - сміється Аня. - Ми розробляємо язик і губи, і починаємо запис. Намагаємося, щоб дівчина-редактор теж приїхала на запис (вона на ТБ працює), раптом треба буде по ходу щось уточнити чи змінити.

- Робимо не одно- чи двоголосу озвучку, а фактично дубляж, коли кожен основний герой має свій перекладений голос, - пояснює п'ятий учасник нашої розмови Ігор. В UATeam він асистент звукорежисера, а так ще вчиться на хіміко-технологічному в КПІ (вже третій політехнік у репортажі, до речі), через що жартує "Ми тут хімічимо". - В "Хаусі" задіяно шість голосів, тому на кожну серію витрачаємо кілька годин, в середньому п'ять.

- Потім ще кілька годин триває зведення, - додає звукорежисер Віктор.

Росіяни, які працюють в один-два голоси, витрачають максимум годину. При цьому їхня озвучка з'являється пізніше. Я вражений таким відпрацьованим конвеєром.

- І що, ніхто з перекладачів не підводить, не затримує?

- Та ні, вони самоорганізовані, - каже Роман. - Хоч це в нашому бізнесі й доволі рідкісний епітет.

Я б додав, що не тільки в бізнесі, але й в суспільстві, але мені незручно перебивати позитив.

Скільки це коштує на телебаченні

Цікаво було виміряти добровільну роботу ентузіастів із UATeam у грошовому еквіваленті. Як учасник ініціативи "Кіно-Переклад", я поцікавився у людей на ринку про суми і ось що дізнався.

Дубляж однієї серії близько 20 хвилин коштує пересічному телеканалу 600-700 доларів - сюди входять витрати на акторів, режисера, студію, зведення для ТБ тощо.

Закадрова двоголоса озвучка в інтернеті в середньому коштує близько 100 доларів за серію (актори, студія).

Для телеканалів ціни на озвучку звичайно вищі (150-300 доларів), оскільки розрахунок відбувається безготівково плюс витрати на зведення для ТБ.

- Це не конвеєр, - уточнює Віктор. - Конвеєр - на телебаченні, коли три серії щодня треба озвучувати, а кілька щотижня - це просто улюблена справа, хоч і важка. Ми працюємо в своє задоволення, щоб зробити класним продукт. ТБ дає нам рік чи й більше фори. Поки там їхні менеджери порахують, чи дадуть під такий-то серіал рекламу горілки, чи ні...

Всі сміються. Їхні голоси звучать дзвінко, наче в дитсадку. І підсвідомо в мене виникає симпатія до цих п'ятьох молодих людей. Важливе у професії репортажника - вчасно відігнати цю романтику, що я звично й цинічно розпочинаю робити.

"Їхні голоси просто вміло поставлені", - кажу я собі. І ставлю питання, яке, напевно, вже й у вас виникло:

- А навіщо це вам? Що ви з цього маєте? Стати відомими на ринку?

- Е ні, ми не учасники ринку, - дружньо й категорично заперечують усі п'ятеро. - Тобто учасники, але не у фінансовому плані. Ми не заробляємо з цього.

- Швидше заради задоволення, - каже Аня.

- За державу обидно, - каже Рома.

- Приємно працювати разом, - каже Дмитро.

Ігор просто посміхається.

- Грошей на цьому не заробиш, - підбиває підсумок Роман. - Історія знає купу прикладів, коли люди щось створювали пасіонарно і натхненно, а потім у справу втручалися гроші і натхненню наставав кінець. Ну, не кінець, але замість пасіонарності приходило щось інше.

Віктор додає: "Можливо, й зароблятимемо, але не тут".

Хобі заради досвіду

Інвестицію в майбутнє вони, без сумніву, здійснюють. Їхні голоси вже цілком годяться для банку акторських голосів, яким користуються великі студії дубляжу і озвучки. У них уже є своя повноцінна студія. І найголовніше - у них є досвід.

Я розповідаю їм про журнал "Всесвіт", який у 1970-их перекладав популярних західних авторів швидше за "Иностранную литературу" і таким чином популяризував українську мову від Харкова до Сибіру, для всієї радянської інтелігенції.

 Віктор, Дмитро, Аня та Ігор

- Ну, в нас до інтелігенції далеко, - сміються хлопці і Аня. Ми дивимося коментарі під однією із серій. "А почему на украинском раньше?", - здивовано питає якийсь москвич. "Тому що ви москалі", - відповідає йому якийсь наш земляк. Далі в коментах іде заруба на національно-стурбовану тему. А могли ж не сперечатися, а самі спробувати перекласти...

- Кожну нашу серію, з різних джерел, дивиться десь 10 тисяч глядачів, - каже Роман. - Є і з Росії, хоча ми в першу чергу для українців робимо.

Можливо, переглядів було б і більше, але найпопулярніший російський бітторент-сервер rutracker не дає ставити роботи UATeam на своїх сторінках - бо згідно з правилами туди не можна викладати не російськомовну доріжку.

Вже одинадцята вечора, і треба потроху збиратися: маршрутки все рідше ходять.

- Останнє питання "Які ваші творчі плани?", - докидую стандартний жарт до загальних веселощів і я. - А якщо серйозно: "Чим вам допомогти?".

- Дивіться наші фільми, - відповідають UATeam. - Якщо хочете допомогти перекладати, озвучувати тощо, на сайті є рубрика "Допомогти нам". Там же є реквізити, якщо захочете підтримати фінансово.

- А щодо творчих планів, то робитимемо те, що подобається, - каже Роман. - Зараз пробуємо фільм жахів українізувати - "І мертві підуть". Його на ТБ точно не візьмуть, комісія з питань моралі не дасть. Потім, може, за комедію візьмемося. У кожного своє хобі. Хтось хрестиком вишиває, а хтось серіали озвучує.

Люди, не пригноблені життям

На жаль, вони попросили не вказувати їхніх прізвищ.

Я колись намагався зробити репортаж із "солідної" студії дубляжу. Тоді мене змусили підписати таку купу зобов'язань - не можна розповідати про те, про се, про такі-то деталі сюжету тощо - що з репортажа вийшов пшик. Це вимоги студії-власника авторських прав, яка не хоче, щоб про фільм дізналися до того, як він вийде на широкий екран.

У випадку з нашими героями ситуація трохи інша, але теж пов'язана з авторськими правами. Де-юре вони не монтують готовий продукт. UATeam виготовляє тільки якісний звук, а синхронізують цей звук із відео десь у нетрях нету.

У процесі озвучки задіяні десятки "реліз-груп", працюють вони з любові до прекрасного, не заробляючи на своїй праці, але всі перестраховуються.

Ми стоїмо у тісному передпокої перед заставленим рулонами з ізоляційною ватою входом до студії. Тут, на трьох стільцях, UATeam п'є чай і відпочиває від свого хобі.

Пакуючи речі, нарешті усвідомлюю, в чому причина моєї симпатії до цих хлопців і дівчат.

По роботі я часто спілкуюся з людьми - і в реалі, і в інтернеті - і зазвичай враження від спілкування похмурі. Наші люди часто пригноблені життям, вони плачуть і скаржаться на утиски (влади, москалів, начальства тощо) і несприятливі обставини, і настрій розмови коливається від "усі негідники" до "пропало все". Я й сам такий, чого приховувати.

Нічого такого я жодного разу не почув у їхній маленькій, але професійній студії. Вони покладаються на свої сили і вже мають чим похвалитися. За дві години спілкування з колективом UATeam я не чув навіть сакраментального "держава мусить забезпечити".

Вони не вимагають організувати їм умови праці, вони просто працюють у своє задоволення. А заразом і умови собі покращують.

Прощаємося.

- Хто зі мною на маршрутку? - питаю я. Але ніхто не збирається йти.

- Ми залишимося, - каже Віктор. - Ще годинку вату поклеїмо.

Павло Солодько, TEXTY.org.ua

powered by lun.ua