Книжки грудня: щоденник одного генія

Протягом грудня відбулася ціла низка важливих навколо літературних подій. Не так давно визначено переможців премії "Книга року Бі-Бі-Сі" та рейтингу "Книжка року". Крім того, в грудні було презентовано декілька цікавих перевидань - наприклад, "БотакЄ" Тараса Прохаська.

Про загальні підсумки літературного 2010 року "Українська правда. Життя" вже написала. Крім цього, під завісу грудня - три нові книжки.

Юрій Макаров "Геній місця" (Факт)

Ця книжка є віддзеркаленням цьогорічного тренду на історичний роман про маленького українця в екстремальних умовах на тлі пошуків генетичної пам'яті.

Щоправда тут немає перегибів заламування рук, биття в груди та посипання голови попелом.

"Геній місця" - гумористична злободенна повість про дизайнера, художника та alma-pater Мотю.

Персонаж Матвія дуже екзотичний для сучасної української літератури. Він дещо відходить від трафарету героя-мачо. Це не вічний юнак із нескінченною чергою любовних пригод.

Навпаки. Мотя - чоловік у декреті, який сидить із донькою Софією Матвіївною. В цей самий час дружина Олена працює брокером у сумнівній агенції нерухомості.

Одного разу Олена потрапила в халепу через проблемний будинок на Жилянській - і пішла від Моті до іншого.

Одночасно з цим Мотя дізнається про дивну родинну історію навколо цього ж таки будинку. І тоді ж починає працювати на одного з кандидатів у президенти на виборах-2004.

У романі вдало експлуатується історичний київський дореволюційний і радянський бекграунд. Історичний фактаж надає тексту динамізму - кожен киянин впізнає тут знайомі куточки історичного центру.

Водночас, книжці можна закинути дещо надмірну публіцистичність. Подекуди посилання на політичний, культурний і соціальний контексти видаються зайвими, бо не завжди вкорінені в інтригу повісті.

Зате дуже вдало виглядає вписаний у повість світ київських художників і майстерень.

У сучасній українській літературі так рідко сміються. А повість "Геній місця" - це гумористичний текст із купою милих смішних епізодів. Сподобається любителям химерного кіножанру "романтична (пригодницька) комедія". Візуальний ряд, до речі, додається.

"Щоденник" (Видавництво Європейського університету)

"Щоденник" - локальний університетський проект, що визрів три роки тому на теренах Національного педагогічного університету ім. Драгоманова.

Концепція полягала в послідовному створенні одного тексту різними авторами. Тобто один написав, а наступний продовжує писати, орієнтуючись на закінчення чи уривок попереднього готового тексту.

Власне на початку "Щоденника" чимало сторінок присвячено детальному опису правил створення текстів, які увійшли до збірки. Це ніби компас і попередній дисклеймер.

Так само деякі витвори сучасного мистецтва потребують ґрунтовного коментування до, під час і після споглядання.

Але в "Щоденнику" найскладнішою частиною таки виявилася концепція. Самі ж тексти відчутної інтелектуальної напруги не принесли. Загальні теми: він, вона, тіло, час.

Попри дуже посередню якість представлених текстів, погортати "Щоденник" варто з трьох причин.

По-перше, це збірка малої прози. В сучасній українській літературі малу прозу часто записують без розбивки на окремі тексти та видають як "роман". А тут цілком чесний кількісний мінімалізм.

По-друге, "Щоденник" має бонус - майстер-клас від визнаних сучасних авторів. Це Сергій Пантюк, Ірен Роздобудько, Андрій Любка, Мар'яна Савка, Анатолій Дністровий, Лариса Денисенко. Щоправда, Андрій Любка дещо випадає з цієї низки досвідчених старших товаришів.

По-третє, ця збірка є концентратом типових вад молодих авторів-початківців. Усі вони в силу свого віку мають спільну схильність до надмірних абстракцій з Великої Літери.

На сторінках розсипані Учні та Вчителі, Кохані та Вороги, Лікарні та Квіти, Жінки та Чоловіки. Марою текстів я би назвала персонажі "Він" і "Вона".

"Щоденник" можна рекомендувати молодим літераторам-початківцям. Це чудовий приклад того, як локальний проект може дати загалом стравні плоди із перспективою на майбутнє.

В очікуванні на інші молоді ініціативи, раджу погортати всім, хто вподобав вересневий "Літреактор" Любка Дереша.

Леся Воронина "Хлюсь та інші" (Грані-Т)

Одного разу дівчинка Мар'яна захотіла випити води. Буденна справа закінчилася пригодами. У склянці сидів водяник, із яким Мар'яна полетіла в мильній бульбашці рятувати річку від хімічного забруднення.

Інша дівчинка на ім'я Оля хотіла купити собі акваріумних рибок. Але купила двох жаб-альбіносів. А жаби ті виявилися прибульцями. Їх звати Дрон і Круць, і в них поламалася летюча тарілка. Допомогти може тільки Оля та Чорне озеро з годинником.

А ще якось один моряк привіз своїй бабусі в подарунок чарівного африканського синього папугу, який вміє розмовляти.

Папуга Антось приревнував до кота та вирішив втекти з дому. Випадково Антось залетів у метро і заблукав там. А в метро живуть загублені та покинуті господарями тварини.

Леся Воронина написала цікаву книжку для міських дітей. Тут є метро та супермаркети, пташиний ринок і канікули в гостях у бабусі.

Три оповідання з книжки "Хлюсь та інші" - непоганий привід поговорити з дитиною на корисні теми. Діапазон: від екологічної ситуації до цитати з Екзюпері про відповідальність за тих, кого приручили. Знахідкою для нелінивих батьків може стати список запитань наприкінці книжки.

Окремої похвали заслуговують ілюстрації.

Катерина Штанко створила кольорові, ніжні та дуже акварельні малюнки. Тут буденні деталі перетворюються на маленькі витвори мистецтва. Водночас екзотичні птахи, рослини, водяники та прибульці навпаки ніби трохи "одомашнюються".

На ілюстраціях книжки "Хлюсь та інші" немає випадкових деталей. Підводні царства річок і озер, підземне царство метро промальовані з максимумом деталей.

Оповідання "Хлюсь та інші" короткі та чудово підійдуть для читання на ніч. Книжка прикрасить щонайменше три святкові вечори.

Читайте також поради щодо зимового літературного меню - 10 книжок для святкових вечорів.