Київський театр у лютому. Шорт-ліст

А щоб не загубитися в театральному різноманітті сценічного продукту плюс-мінус 20-ти театрів столиці (адекватних вдвічі менше)"Українська правда. Життя" пропонує короткий порадник.

4 і 14 лютого в Театрі "Сузір'я" покажуть легкий водевіль-буфонаду про старіючу актрису, яка перенесла весь свій театр в життя, де і влаштовує сама собі відголоски минулого свята життя.

"Самотня леді" з відкритим серцем дивиться на світ, не упереджено, довіряючи навіть малознайомим людям. Але з'являється добрий і чесний хлопець, який знімає в неї кімнату, мріє заспівати в телешоу, ну і є наводчиком на заможні квартири...

"Самотня леді" була поставлена на ювілей Ксенії Ніколаєвої, чудової акторки, яка довгий час була улюбленою актрисою Едуарда Митницького в Театрі на лівому березі Дніпра.

Ніколаєва куражиться, з легкістю перевтілюється, гримасує, хоч по її обличчю час-від часу і ходять тіні суму. Це легка і зворушлива постановка, яку приємно подивитися вдвох, особливо 14 лютого.

"Самотня леді". Фото з сайту театру "Сузір'я"

4 лютого в Театрі "Дах" можна буде подивитися найбільш технологізовану виставу в Києві на офісну тематику "Безхребетність" за п'єсою сучасного німецького драматурга Інгрід Лаузунд.

Актори грають на глядача через камери, вмонтовані у їхні робочі місця. Великі плани облич персонажів зводяться в чотиривіконний екран на заднику сцени. Складається відчуття постійної он-лайн конференції.

Гротескні, коміксоподібні герої кожного дня гризуть один одному горлянку і прогинаються під керівництво. З дверей з табличкою "шеф" офісні пацючки виходять або з сокирами в спинах, або в прямому сенсі без обличчя.

Дуже зворушлива, сюрна і гротескна комедія про офісних працівників. Як показує театральний досвід, подібні вистави найбільше люблять справжні прототипи їхніх героїв, "жителі" "офісних плантацій".

"Безхребетність". Фото з сайту театру "Дах"

4 і 18 лютого в Театрі "Сузір'я" пройде прем'єрна моновистава театрального критика Сергія Васільєва і акторки Театру на лівому березі Дніпра Наталі Круліковської "Свята хіть служниці Церлини".

Текст цієї доволі короткої вистави є адаптацією шматка з роману Германа Броха "Невинні". Наталя Круліковська вся в білому на білому ліжку проводить свій монолог в низькому жанрі від імені хтивої і підлої служниці Церлини. Єдиним світлом в її житті є безпрецедентний прояв доброти і порядності її господаря, пана судді, якому зраджує дружина і який береться виховувати чужу дитину.

Церлина розповідає про ті інтриги і жахливі події, які передували появи дівчинки, яку прийме як свою суддя. І зі смертю цього чоловіка Церлина нарешті усвідомить, що лише ця людина була гідною в її нечесному житті.

Замарана жінка, вона безпомилково відчуває чужу чистоту і тягнеться до неї не лише кольором своїх одеж, а тягнеться крізь всю порочність і загубленість власної душі. Прониклива і високоінтелектуальна вистава.

"Безхребетність". Фото з сайту театру "Сузір'я"

5 і 26 лютого в Театрі на лівому березі Дніпра відбудеться прем'єрний показ нової роботи Едуарда Митницького, худрука і засновника театру, чеховських "Трьох сестер".

Це серйозна і підсумовуюча наше сучасне життя вистава режисера-філософа, який тривожно дивиться на оточуючу дійсність і який усвідомлює, що йому лишилося лише сумно констатувати зубожіння і здрібнення людей.

Саме на це поставив акцент в своїх "Сестрах" Едуард Митницький. Це певне логічне продовження його вистави "26 кімнат", поставленої у 2006-ому за передп'єсою "Дяді Вані" "Лєшим", з тою лише різницею, що "Три сестри" завдяки здатності кожного персонажа любити, взаємно чи ні, є однозначно світлішою і добрішою постановкою.

Але і там і там Митницький констатує кінець ери людей, завершальний етап апокаліпсису, інтелектуальне, духовне зубожіння, що приводить до перемоги в житті здорового і вульгарного гумусу.

"Три сестри". Фото з сайту театру на лівому березі Дніпра

Тонко і якось тихо Митницький передав кожну сестру через її ставлення до любові: Ірина про неї мріє, але здається соціальним обставинам і погоджується бути дружиною не коханій людині; Маша любить одруженого і чесного чоловіка, їх любов неможлива, але це єдиний шматочок щастя, який їм вдалося отримати в своєму житті; Ольга "вийшла заміж би і за старого", просто ніде немає жодного гідного її, її нереалізоване бажання любити гонить її в роботу.

Вистава - одна з найцінніших постановок останніх років, на неї варто потрапити бодай щоб розуміти, що таке якісний, болісний театр, який змушує думати. Вистава проходить на Малій сцені о 15:00.

8, 9,11 лютого в Театр "Дах" варто потрапити на осінню прем'єру Влада Троїцького "Едіп. Собача будка".

Простір театру розділений навпіл, кліткою. Спершу глядачі сидять вгорі і дивляться крізь залізні дроти собі під ноги - там розгортається жахливе дійство: існування цілого соціуму рабів під майже тюремним наглядом жлобів і обмежених дегенератів.

Цю частину написав Клім спеціально на прохання Троїцького, як пряму лобову аналогію з нашим суспільством і з тими процесами обмеження свободи, які відбуваються сьогодні.

У кінці першого акту акторів закладуть дошками згори. В другій же частині глядач і актори змінять своє місце перебування - тепер глядач спостерігатиме вже за давньогрецькою трагедією знизу, сприймаючи дію крізь сталеві дроти наче підневільні.

Власне "Едіпова" частина є найбільшою - це дуже гарне медитативне дійство з високопрофесійно поставленими в знервованому речитативі хорами в антуражі військової диктатури.

"Едіп. Собача будка". фото з сайту театру "Дах"

11 лютого в Театрі на лівому березі Дніпра пройде одна з культових вистав театру "Ромео та Джульєтта" в постановці Олексія Лісовця. Вистава виявилася найбільш тонким прочитанням цієї п'єси Шекспіра на вітчизняній сцені.

Тендітність та крихкість любові Ромео і Джульєтти зумовлені ще й солідною різницею у віці. Ромео, Ахтем Сейтаблаєв, - дорослий чоловік, тоді як Джульєтта, Ольга Лукяненко - мале дівча. Між цими закоханими є не лише пристрасть, а й невимовна і глибока ніжність.

Тим болісніше бачити раптово подорослішалу Джульєтту, дівчинку, яка щойно носилася з іграшками, а тепер носиться з покійником Тібальтом і невимовно сумує за вигнанцем Ромео.

Лісовець створив дуже живу виставу, повну справжніх почуттів, не далеких шекспірівських верон, а значно ближчих італій режисер досягнув перемістивши місце дії в мафіозну Італію 50-х років.

"Ромео і Джульєтта". Фото з сайту театру на лівому березі Дніпра

13 лютого в Театрі на Подолі, в Театральній вітальній на Андріївському узвозі можна побачити нестандартне театралізоване пісенне шоу "Люксембурзький сад" на вірші Йосифа Бродського і пісні французьких шансоньє.

В основу музичної вистави феєрії Ігоря Славінського покладений поетичний цикл "Двадцять сонетів до Марії Стюарт".

Поет і його друг в алкогольному угарі зустрічають двох шансоньєток, з якими і вирушають до Люксембурзького саду. Там поет зустрічає ожилу статую Марії Стюарт, яка на ранок попри всю ніжність і пристрасть, що сколихне серця всіх учасників дивної пригоди, знову обернеться в камінь.

Феєрична вистава повна емоцій та почуттів для всіх, хто любить Бродського, любовний флер, і хороші англійські та французькі хіти у чудовому виконанні акторів Театру на Подолі.

"Двадцять сонетів до Марії Стюарт". Фото з сайту tochka.net

15-16 лютого в "Дасі" московський Центр ім. Всеволода Мейєрхольда покаже дві вистави українського та киргизького режисера, випускників Магістерських режисерських курсів при цьому центрі.

Власне, 15 лютого пройде спектакль режисера Шаміль Дийканбаєва за п'єсою Ярослави Пулінович "Наташина мрія". Це жорстка психоделічна моновистава про жінку-дівчинку-підлітка, про ті основні гострі краї, якими сама себе ранить до крові сучасна жінка, що втратила орієнтир в сучасному світі.

16 лютого київський режисер Андрій Май привезе свій спектакль "Я - Москвічка!". Києву корисно зіткнутися з постановкою місцевого режисера, здійсненою закордоном.

18 лютого в Молодому театрі можна буде побачити ще одного Чехова, ще одне доволі темне, густе і безпросвітне прочитання "Дяді Вані".

Парадоксальним є те, що Дядю Ваню, Войницкого, зіграв паяц Молодого театру Олексій Вертинський. Лисий згорблений, майже носферату, Вертинський схожий тут на зламану ляльку. Його посмішка веселуна здобрена гіркотою розчарування у власному житті, яке пройшло і більше не повернеться.

Це доволі складний спектакль, безпросвітний і безнадійний, після нього речей, заради яких можна жити, відчутно меншає, а стимули йти вперед десь зникають. Але між тим ця похмура чорна і густа історія є високохудожнім сценічним твором, поставленим Станіславом Мойсеєвим, яку за наявності міцних нервів та сильних життєвих орієнтирів варто побачити.

"Дядя Ваня". фото з сайту Молодого театру

27 лютого в Театрі на лівому березі Дніпра йтиме "Так завершилося літо" за романом Ірвіна Шоу "Люсі Краун".

У цій виставі грають Анатолій Ященко, Ксенія Ніколаєва, Віталій Ліннецький, Андрій Самінін.

Героїня Ксені Ніколаєвої Люсі - порядна дружина і прекрасна мати - одного літа віддалася почуттю кохання до молодого хлопця, яке викриває її власний син. Після того, що сталося, Люсі усвідомлює, що чоловіка вона не любить і бути з ним більше не може. Маленький син не може їй пробачити цієї зради, і вона йде у світ отримувати всю ту любов, якої їй так не вистачало.

У кінці мати і син змушені будуть зустрітися і вибачити один одному весь той біль і всю ту печаль, якою вони наділили один одного.

Це складна сімейна психо-драма, зроблена в найкращих гуманістичних традиціях, поставлена Едуардом Митницьким.