Культові детективи: хто капелюшок вкрав?

1238
10 травня 2011

"Українська правда. Життя" починає нову серію публікацій про літературу. Цього разу поговоримо про культові книжки світової літератури. Мелодрами та п'єси, детективи та жахастики, історичні та "рожеві" романи, фентезі та щоденникові історії. Почнемо з детективів.

А що до смаку особисто вам? 

Едгар Аллан По. Вбивство на вулиці Морг ("The Murders in the Rue Morgue") - США, 1841 рік 

1841 рік вважають днем народження англомовного детектива. Американский письменник і журналіст Едгар По - майстер жанру оповідання (short story).  

Едгар По заворожив своїх тодішніх і теперішніх читачів лаконічністю, репортерською відстороненістю, точністю та блискавичним розвитком сюжету.

Саме у "Вбивстві на вулиці Морг" уперше з'явився новий тип персонажа - детектив. Його звати С.-Огюст Дюпен. Про його пригоди розповідає оповідач. Він чимось нагадає доктора Вотсона - він також щиро дивується вмінням свого друга з надзвичайними аналітичними здібностями.

 
Описується і щось дуже схоже на дедуктивний метод. Едгар По аналітичні вміння свого персонажа Дюпена називає "ratiocination", тобто "логічне міркування". До речі, письменник свої історії не називає "детективами". Він визначає свій жанр як "tales of ratiocination", тобто "історії/оповідки про логічне міркування".

У "Вбивстві на вулиці Морг" ідеться про жорстоке вбивство на вулиці Морг, що в Парижі. Паризька поліція збилася з ніг, опитує свідків, але пошуки нікуди не ведуть. Знайомий працівник поліції дає Огюсту Дюпену дозвіл на самостійне розслідування.

В цьому детективі не буде напружених переслідувань. Детектив просто оглянув місце злочину, а наступного дня розгадав загадку. Гострота сюжету - це міркування людини, котра трохи уважніше за інших дивиться та бачить.

Тут можна пошукати відповіді на найскладніші запитання: "puzzling questions are not beyond all conjecture".

Вілкі Коллінз. Місячний камінь ("The Moonstone") - Велика Британія, відповідно 1868 рік 

Вілкі Колінз - учень і улюбленець Чарльза Діккенса. Це вже свого роду знак якості. Крім консервативного вікторіанського письменника, Вілкі Коллінзом захоплювався Томас Стернз Еліот.

 
Місячний камінь - назва рідкісного індійського діаманта. Хтось колись убив його власника та вивіз із Індії до Великої Британії. Та цієї історії не знає ніхто. Пилом не припало тільки прокляття, що лежить на злодії.

Нащадок роду злочинця міс Рейчел Веріндер одягає рідкісний діамант у свій вісімнадцятий день народження. Того ж вечора діамант викрадено. Підозрюють трьох, у тому числі й саму міс Рейчел.

"Місячний камінь" став початком так званого жанру "джентльменського" детективу. У центрі подій тут опиняється знаменитий слідчий Кафф. Про нього ходять легенди, і всі жертви злочину чекають на нього як на порятунок. І Кафф виправдовує їхні сподівання.

Фінал роману - справжній happy-end, як у Голлівуді. Злочин розкрито. Підозрювані вільні та щасливі.

Наприкінці 19 століття "Місячний камінь" став бестселером. Секрет популярності - величезна кількість однаково підозрілих персонажів. А ще - незвична форма оповіді.

Історію тут розказано від імені трьох осіб. Жодна з них не є безпосереднім учасником описаних подій. Саме це стає запорукою тримання інтриги, адже ніхто з оповідачів не знає, що сталося насправді.

Критики кажуть, що саме Вілкі Колінз ввів у літературу елементи, які стануть головними "запчастинами" для створення детективного сюжету. Варто пересвідчитись.

Артур Конан Дойл. Пригоди Шерлока Холмса ("The Adventures of Sherlock Holmes") - Велика Британія, 1892 

Збірка з 12 оповідань, сюжет яких, здається, кожен знає на пам'ять. А якщо не знає, то принаймні легко може собі уявити люльку та скрипку Шерлока Холмса. Або манери його вірного супутника доктора Вотсона.

Історії про Шерлока Холмса розказано від імені доктора Вотсона. Ці двоє разом знімають будинок на Бейкер-стріт. Саме сюди приходять по допомогу всі, хто її потребує.

 
Шерлок Холмс легко розкриває будь-які злочини за допомогою свого "дедуктивного методу". На основі низки деталей він робить висновки, що допомагають вивести злочинців на чисту воду.

Надзвичайно цікавою є географія розслідувань. Справи ведуть з Великої Британії до Богемії та інших екзотичних для тодішнього читача країн. А ще тут перевдягаються, зваблюють, заздрять, живуть.

Цікаво, що Холмс - такий собі філантроп. Він не бере грошей за свої послуги та допомагає всім, хто запропонує йому цікавий випадок для розслідування.

Сьогодні Шерлок Холмс - один із найбільш популярних персонажів-детективів. Про це свідчить зокрема величезна кількість і широка географія екранізацій його пригод.

Агата Крісті. Десять негренят (Ten Little Niggers) - Велика Британія, 1939 

Письменниця так званої "золотої доби" англійського детективу. "Десять негренят" - її найпопулярніший роман. У світі продано понад сто мільйонів примірників.

Тут немає ані Еркюля Пуаро, ані міс Марпл. У цьому романі немає постаті знаменитого детектива, котрий приходить у потрібний момент, щоб усіх урятувати. Роман "Десять негренят" присвячено особливостям людської поведінки.  

Сюжетна канва проста і дуже моторошна. Вона відповідає старовинній лічилочці про десять негренят, котрі один за одним гинуть із дурних причин. Аж поки "не залишається нікого".

 
Те ж саме відбувається з персонажами роману. Десять осіб отримали листи з запрошенням поїхати в мандри на Негритянський острів. Там по черзі кожен із них помирає за дивних обставин. Ці обставини нагадують описані в лічилочці ситуації.

Агата Крісті використовує тут, як і в інших своїх текстах, формулу "whodunit", котра передбачає пошук винного з обмеженого кола підозрюваних. Але є "але".

Детектив написаний із використанням парадоксу. Згідно з сюжетом, убивцею міг бути тільки хтось із присутніх на острові. Але жоден з них не може бути вбивцею, тому що помирають всі. Розв'язати справу допоможе тільки нелінійна логіка.

Жорж Сіменон. Пригоди комісара Мегре (Comissaire Maigret) - Франція-Бельгія, 1930-60-ті роки 

Жорж Сіменон - дуже плідний письменник. У його доробку можна знайти низку надзвичайно цікавих романів із так званої "високої полиці". Але читачі всього світу найліпше пам'ятають саме детективні романи Сіменона про комісара Мегре.

З-поміж них дуже важко виділити найпопулярніший. Романи Сіменона показують процес розслідування справи в поліцейському відділку. Показ цієї "кухні" є однією зі складових успіху романів. Але найбільше шарму, звісно ж, текстам надає образ Мегре.

Сіменону вдалася надзвичайна річ. Світ, у якому існує комісар Мегре - надзвичайно живий. Тут паризькі кнайпи, сварлива дружина, життєві звички, побутові дрібниці, на які ніби ніхто і не звертає уваги. Злочини - одна зі складових цього буденного життя. Мегре знає, що повернеться додому та з'їсть свою звичну гарячу вечерю.

Він не блискучий і не славетний детектив. Це такий собі пересічний французький дядечко, котрий не опікується своїм гарним іміджем. В чорному костюмі посеред літньої Ніцци або з пивцем за робочим столом - чому б і ні?

Умберто Еко. Ім'я троянди (Il nome della rosa) - Італія, 1980 

Перший роман італійського письменника Умберто Еко одразу ж приніс йому популярність. 

 

Це історичний детектив із купою натяків на інші відомі тексти. Наприклад, центрального персонажа звати Вільгельм Баскервільський. І я тут не згадати Артура Конан Дойла та пригоди Шерлока Холмса у повісті "Собака Баскервілів".

Події роману розгортаються в італійському чоловічому монастирі доби Середньовіччя. Така локація дає можливість використати класичну формулу Агати Крісті "whodunit". Але в чому полягає злочин? Справді, на тлі католицького середньовічного монастиря ніби й не випадає говорити про кримінал.

В монастирі починаються загадкові вбивства. Всі вони так чи інакше ведуть до бібліотеки, дуже схожої на те, що описував Борхес у "Бібліотеці Вавілону". Відтак колишній інквізитор Вільгельм Баскервільський починає їх розслідувати.

Першопричина злочинів - книжка. Йдеться про міфічну працю Арістотеля "Комедія". Чим небезпечна книжка, і чому вона вартує стількох людських життів? Про все розкаже роман "Ім'я троянди", що написаний як спогади учня Вільгельма Баскервільського.

Особливістю цього детективу є його наповненість низкою літературних, історичних, філософських деталей. Наприклад, вгадайте, хто є прототипом монаха Хорхе Бургосського?

А що в Україні? 

 
В Україні сьогодні можна знайти переклади названих текстів. Едгара Аллана По та Артура Конан Дойла переклали українською в "Дніпрі", Агату Крісті переклав "Клуб сімейного дозвілля", Умберто Еко переклали в "Фоліо".

Якщо ж говорити про сучасний детектив, то український читач легко знайде, скажімо, сучасні російські детективи. З-поміж них по-своєму культовими стали тексти Бориса Акуніна, Олександри Марініної, Дар'ї Донцової тощо.

У просторі сучасної української літератури не так багато письменників працюють у жанрі детективу. Зокрема це Андрій Кокотюха. Його роман "Чужі скелети" мало не став найкращим романом десятиліття за версією "Коронації слова". Крім того, щойно вийшов новий роман Кокотюхи - "Пророчиця".

 

Популярним автором романів, які поєднують ознаки любовних і детективних історій, є Ірен Роздобудько. В ролі детективів у її романах постають пересічні жінки та чоловіки. Вони опиняються в незвичних ситуаціях, де від кмітливості може залежати життя.

Особливістю романів Ірен Роздобудько є їхня пов'язаність із актуальними суспільними проблемами. Останній її роман "Перейти темряву" чудово ілюструє цю тенденцію.

Інший автор, який працює в жанрі, де є ознаки детективного, - Андрій Курков. В кожному його тексті проглядають елементи детективу - така собі інтрига, що її поволі розплутує персонаж. Найбільш відомим в Україні та Європі романом Куркова є "Пікнік на крижині".

Крім Куркова, в близьку до детективу естетику потрапила Лада Лузіна. Її історії з циклу "Київські відьми" є детективними - персонажі розгадують загадку, що її озвучено на початку роману. Клубок розплутується аж наприкінці.

 
Щось подібне можна побачити в романі Міли Іванцової "Вітражі", де перекладачка Поліна переживає любовну історію, що допомагає їй відкрити долю "французької бабусі", котра насправді не зовсім і французька.

Загалом в Україні скрутно із жанровою літературою.

З незрозумілих причин детективів у Україні виходить мало. Переважно це переклади.

Останнім відкриттям україномовного перекладного простору стали детективи Марека Краєвського та Стіга Ларссона

Лишається сподіватися, що з часом виросте покоління авторів українських детективів.



powered by lun.ua