"Етно-Фешн" на "Країні Мрій": ручна вишивка, аплікації та одяг із хусток

Перший день традиційного етно-фестивалю "Країна Мрій" видався дощовим. Небо затягло з самісінького ранку. Але саме цієї малопогожої днини вперше в рамках фестивалю мали відбуватися дизайнерські покази етнічного та старовинного одягу.

Хоча погода і підмочила пагорби Співочого поля, але не підмочила репутацію організаторів. І анонсоване свято етно-моди все ж таки відбулося. Щоправда, дійство довелося перемістити в приміщення "Музею Івана Гончара".

Власне, на пленері планувалося простелити рушники, по яким би дівчата-моделі дефілювали у модних етно-сукнях від провідних та молодих українських дизайнерів, що працюють у стилі "етно-фешн" і вже встигли заявити про себе на професійних модних майданчиках.

Натомість, через природні обставини довелося нашвидкуруч обладнати подіум в приміщенні з недостатнім освітленням. Кімната показу стало одночасно і гримеркою, і репетиційною залою, а показ затримався за графіком більше ніж на годину.

Колекція Зінаїди Ліхачової

У зв'язку з тим, що на музичне свято в дощ зібралося занадто мало відвідувачів (музиканти також затримувались з виступами), мало хто зорієнтувався, що модне дефіле перенесено, і рідко хто міг підказати, де воно все ж таки проходитиме. Тож очікувати численної публіки на показі було б намарне.

В будь-якому випадку, захід все ж таки відбувся. В об'єднаному показі було представлено п'ятірку українських дизайнерів, які черпають натхнення в українському етно-стилі. Це Зінаїда Ліхачова, Наталія Міщенко, Олена Сереброва, Олеся Теліженко та Роксолана Богуцька. Кожен представив уривок своєї колекції з десяти моделей під живий музичний супровід аранжувань пісень гурту "ВВ".

На жаль, серед представлених колекцій не було жодного чоловічого виходу. Зате для жінок пропонувались не лише сукні з вишивкою, розписами по тканині, аплікаціями та буфами, а й плісовані пальта, і вишиті та загаптовані жіночі ділові блузи.

Зінаїда Ліхачова представила частину своєї "фешн-віківської" колекції. Коником від молодої дизайнерки стали довгі шовкові сукні з батиковими розписами етнічними українськими візерунками.

Колекція Наталії Міщенко

А на завершення показу дівчата-моделі у довгих шовкових шатах водили хоровод довкола великої, подібної до вінка, композиції із сухих трав та квітів. Мабуть, художниця Зінаїда Ліхачова вкладала в подібне дійство-інсталяцію певний сакральний символізм.

Дизайнер не так давно працює на ниві художнього моделювання костюму, і завжди невпинно запевняє, що вона, перш за все, художник. Серед стилів сучасної моди Зінаїда віддає перевагу етно-стилю. Але чи буде він завжди мати незмінно українську направленість, дизайнерка не могла поручитись ще під час свого дебюту на українському подіумі.

Тож, з етнікою якої народності Зінаїда Ліхачова працюватиме надалі, стане ясно тільки згодом.

Цьогорічна переможниця конкурсу молодих дизайнерів Наталія Міщенко показала широкому загалу свою дипломну арт-колекцію у чорно-білих тонах з курток, костюмів та суконь дивовижних покроїв. В колекції використано велику кількість ручної роботи у вигляді буфів та набитих кульок, а також фантастичні шийні намиста.

Дизайнерка стверджує, що на подібні прикраси вже є попит, хоча вона ще й не напрацювала собі зіркових клієнтів. Та й доробок молодої майстрині мало хто встиг оцінити, адже представлена колекція - це її дебютна, і, одночасно, дипломна робота.

Колекція Роксолани Богуцької

Талановита дівчина в етно-стилі вбачає власний творчий простір і безкінечне джерело для натхнення і порівнює його з кладязем, з якого можна безкінечно черпати наснагу.

Крім того, на думку Наталії, етно-стиль є дуже модним та актуальним, тож його варто підтримувати.

Серед ознак українського етно-стилю Наталія Міщенко виокремлює багатошаровість українського костюму, велику кількість ручної роботи, вишивку та силуетність. Дизайнерка запевняє, що при всій тій навалі ручної роботи та креативного підходу до створення одягу, ціни на її творіння доволі помірні.

Колекція Роксолани Богуцької вирізнялася тим, що влучно поєднала етнічні мотиви із тенденціями саме сучасної моди. У вишитих шовком і бісером блузах та сорочках у поєднанні з класичними чорними брюками, в яких ледь вгадується силует народних шароварів, можна ходити і на роботу в офіс, і на ділові зустрічі. Такий одяг не створює конкретного смислового навантаження, хоча сам по собі виглядає доволі сміливо-сучасно.

Шкіряних виробів в колекції було небагато, хоча й відомо, що Богуцька спеціалізується саме на цьому матеріалі. А засилля свіжих варіантів сучасного прочитання вишитої жіночої сорочки говорить лише про художню досконалість та універсальність дизайнера.

Дизайнер Олеся Теліженко завжди створювала свої колекції у стилі етно-модерн. У першому проекті "Етно-Фешн" Олеся представила фрагмент колекції "Таткова витинанка", зробленої за мотивами творів батька-художника. Вишиті по тонкому шовковому полотну чорні витинанкові візерунки виграшно виглядали на світлому тлі костюмів.

Дизайнер запевняє, що постійно змінює власний творчий стиль. Але щодо художнього вирішення, то ця колекція виявилась чи не найліпшою серед Олесиних.

У творчому доробку дівчини - співпраця з творчими колективами, українськими виконавцями етнічної музики, Ніною Матвієнко та Антоніною Матвієнко. А ще Олеся удостоїлася честі презентувати вишиту сорочку дизайнерові Кензо Такада під час його візиту в Україну.

Тим не менше, дизайнер не хапає зірок з неба і запевняє, що на свої вироби не ставить космічних цін і завжди може домовитись з клієнтом.

Колекція Олесі Теліженко

Усім іншим дизайнерка радить носити український етно-одяг не лише з патріотичних міркувань, але й з тієї причини, що такі речі не виходять з моди, і виглядають завжди актуально. А от досі насторожене ставлення української громадськості до власного етнічного доробку, Олена Теліженко пояснює нав'язаними комплексами радянського суспільства.

Дизайнер Олена Сереброва звертається у своїй творчості до такого народного предмету жіночого гардеробу як хустка. У колекції використано вовняні хустки з Яремчі, що на Прикарпатті. Згідно авторського задуму, за унікальною ручною технологією із цих хусток виготовлялися тканини для колекції. Тож невелика авторська колекція дизайнера з вовняних суконь та плащів виглядала, як одна суцільна чорно-квітчаста хустка, яка ще де-не-де збереглася у скринях наших бабусь.

Всі представлені колекції на першому фестивалі етнічної моди виглядали доволі стильними та сучасними. А можливо, таке патріотично-піднесене враження справляють саме сильноенергетичні українські етно-мотиви.

Та сумніватися в тому, що подібний одяг нам, українцям, пасує, відповідає нашим художнім вподобанням та несе в собі велику енергетику власного роду, немає жодних причин.

Другого дня фестивалю заплановані також покази торгівельних марок і фірм, що створюють сучасний одяг з елементами української народної вишивки. Як запевняють учасники проекту, окрім жіночих сорочок з гаптуванням та мережками, суконь і трикотажних футболок з вишивкою, там можна буде побачити нарешті чоловічі моделі сучасних сорочок, оздоблених вишивкою хрестиком.

Офіційна назва фестивалю "Етно-Fashion".