Прем’єри тижня: живі машини та друзі пінгвіни

Цього тижня на українські екрани виходять: фантастичний пригодницький бойовик "Трансформери 3. Темний бік Місяця" Майкла Бея та комедія "Пінгвіни Містера Поппера" Марка Вотерса.

Важке дорослішання Сема Вітвікі

Зізнаюся, що ніколи не любила "Трансформерів", ані в дитинстві, коли усі дивилися оригінальний американський мультсеріал, ані зараз - у кіноадаптації продюсера Стівена Спілберґа та режисера Майкла Бея.

Та якщо перша частина "Трансформерів" "брала" універсальним сюжетом про школяра, який мріє про класну тачку та гарну дівку, а друга запам'яталася епічною сценою бою в берізках, то остання (поки що) картина просто валить з ніг своїм багатобюджетним несмаком.

За сюжетом, головний герой стрічки Сем Вітвікі (Шайя ЛаБуф) нещодавно закінчив коледж і намагається знайти свою першу роботу. У нього нова дівчина Карлі (Розі Гантінґтон-Вайтелі), проте хлопець не може фінансово забезпечити кохану, тому змушений терпіти її багатого та впливового залицяльника. Сем почувається невдахою, і коли десептикони влаштовують новий напад на США, знову береться за знайому та, схоже, улюблену справу - рятувати світ.

Самі "Трансформери 3" цілком очевидно стилізовані під воєнне кіно. Що ж, юний Сем Вітвікі вже вивчився у школі та закінчив коледж - саме час стати справжнім чоловіком та піти до армії. Режисер Майкл Бей стверджував, що намагався передати у своїй стрічці атмосферу фільму "Падіння Чорного Яструба" Рідлі Скотта, а також "Апокаліпсису наших днів" Френсіса Форда Копполи. Втім, Бей обрав лише зовнішній бік історії, бо за своєю суттю "Трансформери 3" - це звична усім голлівудська дитяча казочка, де добрі та хоробрі змагаються зі злими та ницими.

Картина сповнена імперським пафосом та бронебійним американським патріотизмом, тож інколи навіть здається, що режисером фільму є не Майкл Бей, а Роланд Еммеріх, який ніколи не знав міри у подібних речах. У попередніх частинах франшизи було багато комічних сцен та ненав'язливого підліткового гумору, а ось у новий фільм звідти перейшов тільки прісний дидактизм на тему "борітеся і поборете". Втім, у цій стрічці міри немає ні в чому: без кінця лунають вибухи та скрегоче залізо, зникає з лиця землі ціле місто, планети сходять зі своїх орбіт, а різнобарвні трансформери змінюються мов у калейдоскопі. З якогось дива десептикони раптом опиняються аж у Чорнобилі. Творці фільму мали приблизне уявлення про місце події, тож готель "Полісся" та колесо огляду за ним опиняються через дорогу від реактора четвертого енергоблоку (насправді відстань між ними у кілька кілометрів). І десь за годину перегляду цього "шедевру" мозок починає відмовлятися сприймати нову інформацію, і стрічка починає мерехтіти перед очима, як картата циганська хустина. "Трансформери 3" цілком можна кваліфікувати як візуальне зґвалтування, для якого треба придумати власну міру покарання.

Оцінка фільму 2,5 з 5

Марш, пінгвіни!

Після успіху французького "Маршу пінгвінів" та голлівудського "Мадагаскару", Голлівуд не полишає пінгвіноманія. На її хвилі з'явилися "Веселі ніжки", "Тримай хвилю", мультсеріал про пінгвінів з "Мадагаскару" та ще ціла купа фільмів та мультиків. Картина "Пінгвіни містера Поппера" також експлуатують цю популярну тему.

У стрічці йдеться про успішного самозакоханого торгівця нерухомістю містера Поппера, який отримує у спадок від батька-мандрівника шістьох пінгвінів. Спочатку чоловік намагається здихатися їх, проте його діти згодні спілкуватися із батьком тільки при умові, що він залишить птахів у себе. Згодом Поппер розуміє, що пінгвіни дуже люблячі та товариські істоти, тож нехтує роботою і проводить усі дні разом із ними, а також своїми дітьми та колишньою дружиною.

І як тільки особисте життя Поппера починає налагоджуватися, керівники компанії звільняють його з роботи. Тож чоловік змушений вибирати, що йому важливіше - щаслива родина та пінгвіни чи улюблена справа.

"Пінгвіни містера Поппера" - сімейна комедія, знята за мотивами однойменної книжки Річарда та Флоренс Етвотерів, яка у США вважається класикою дитячої літератури. Книжка була написана ще 1938 року, тож творці фільму максимально оновили сюжет літературного першоджерела. Втім, режисеру Марку Вотерсу не вдалося поєднати та примирити оригінальну старосвітську історію із сучасними декораціями. У книжці йшлося про дивака із маленького містечка, а фільм розповідає про шахраюватого жителя велетенського меґаполісу.

Ці зміни не пішли на користь фільму. Краще б містер Поппер залишався у своєму часі, бо у сучасному Нью-Йорку він виглядає занадто екзотично. Треба неабияк напружувати свою уяву, щоби повірити в багатія, який здатен перетворити свою квартиру на зменшену копію Південного полюсу заради якихось пінгвінів. А повірити у дружину та дітей, які раді спілкуватися із батьком лише коли в того вдома виводок птахів - взагалі неможливо.

Крім того, пінгвіни на роль домашніх улюбленців явно не підходять, хай би що там оповідав фільм. Навряд чи реально спілкуватися із птахами, які тільки те й роблять (принаймні у фільмі), що їдять, випорожнюються та бігають по квартирі гамірним табунцем. Ця штучність врешті-решт швидко набридає.

До амплуа Джима Керрі, який зіграв містера Поппера, ця роль не додала нічого нового. Він вже вкотре втілив чоловіка, чиї притлумлені деструктивні бажання рвуться на волю, і тварини допомагають йому їх звільнити. Та, повторюючи трюки п'ятнадцятирічної давнини, Керрі вже виглядає тривіально. Схоже, що його епоха, розквіт якої припав на дев'яності, повільно дійшла до кінця.

Оцінка фільму 2,5 з 5

Автор дякує кінотеатру "Київ" за допомогу в підготовці матеріалу